Постанова № 49765486, 13.07.2015, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/278/15-а

Провадження № 2-а/727/56/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року. Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі: головуючого судді - Дудакова С.Є.

при секретарі - Никорчук Б.В.

розглянувши у відкртому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, треті особи ОСОБА_2, садівниче товариство «Університет» про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що він є членом садівничого товариства «Університет» і йому товариством виділено земельну ділянку №168 в м.Чернівці по вул.. В.Александрі. У зв»язку із зміною нумерації земельних ділянок його ділянці наданий №134, а ОСОБА_2 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку №134, площею 0,0570га.

Вказував, що п.21.5 рішення Чернівецького міськвиконкому від 6 липня 1999 року №475/14 внесено зміни в рішення міськвиконкому від 7 квітня 1998 року №273/7 в частині уточнення площі земельної ділянки, а саме змінено площу надану ОСОБА_2 земельної ділянки №134 з 0,0570 га визначеної проектом на площу згідно з матеріалами інвентаризації, а саме на 0,0560га.

Вказував, що на підставі рішення Чернівецького міськвиконкому від 6 липня 1999 року №475/14 міською радою ОСОБА_2Є видано державний акт на право приватної власності про передачу земельної ділянки у приватну власність від 21 жовтня 1999 року.

Вважав рішення Чернівецького міськвиконкому від 7 квітня 1998 року №273/7 та від 6 липня 1999 року №475/14 в частинах передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та уточнення площі земельної ділянки протиправними, такими, що підлягають скасуванню, а державний акт на право приватної власності на землю від 21 жовтня 1999 року серії 1-чв №012399 недійсним, оскільки земельна ділянка раніше їй не надавалася і вона не була членом садівничого товариства.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 17, 52, 57, 67 ЗК України, який діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, ст.ст. 143, 144, 149 ЗК України, вказував, що згідно п.1 «Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України» затвердженого 15 лютого 1993 року наказ №10 Державного комітету України по земельних ресурсах у приватну власність згідно з Декретом КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» громадянам України передаються безоплатно земельні ділянки надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, індивідуального дачного і гаражного будівництва, а передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам провадиться відповідними радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. За таких підстав вважав, що відсутні законні підстави для безоплатної передачі земельної ділянки №134 у власність ОСОБА_2

Вказуючи про наявність рішення Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі №1-6/2010 та Постанову Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року №к/9991/57607/12 просив поновити строки звернення до суду з даним позовом, залучити третіх осіб по справі, визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Чернівецького міськвиконкому від 7 квітня 1998 року №273/7 та п.23 додатку №6 до цього рішення «список громадян, яким безоплатно передаються у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва» в частині безоплатної передачі в приватну власність ОСОБА_2 Л,Є. земельної ділянки №134 площею 0,0570 га садівничого товариства «Університет», визнати протиправним і скасувати п.21.5. рішення Чернівецького міськвиконкому від 6 липня 1999 року №475/14 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» та п.344 додатку №7 до цього рішення «Список членів садівничих товариств, яким вносяться зміни в площі земельних ділянок згідно з матеріалами інвентаризації переданих безоплатно у приватну власність рішенням міськвиконкому для ведення садівництва» в частині внесення змін в рішення виконкому від 7 квітня 1998 року №273/7 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення прав користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині зімни площі земельної ділянки №134 наданої ОСОБА_2 з 0,0570 га на 0,0560 га. садівничого товариства «Університет». Просив також визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 21 жовтня 1999 року виданий ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за реєстраційним №С3919.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, та пояснив, що підключення газу до загальної мережі не є підставою того, що ОСОБА_1 знав про оскаржуване рішення. В дачному будинку проживає він самий, ключ є тільки у нього, будинок він побудував за власні кошти, він є членом товариства, а тому сплачував належні внески.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що рішення міськвиконкому приймається на підставі зібраних документів перелік яких є обов»язковим. Оскаржувані рішення були прийняті законно. Немає доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були у шлюбі, але в список земельних ділянок внесено ОСОБА_2 і ОСОБА_1 будучи членом товариства, не міг не знати про список осіб, яким передавалися земельні ділянки, в якому була і ОСОБА_2 Для того щоб вирішити дане питання мирним шляхом ОСОБА_1 мав би звернутися до міської ради, але він цього не робив, а тому вважав, що міською радою рішення приймалося законно.

Представник третьої особи ОСОБА_2Є в судовому засіданні пояснила, що голова товариства знав про всі відомості і саме він звернувся до міської ради з заявою про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки. У 2004 році ОСОБА_2 отримала довідку, де вказано, що саме вона є власником земельної ділянки. Відтак ОСОБА_2 звернулася з заявою про передачу земельної ділянки в садовому товаристві для будівництва житла. Всі документи оформлялися на неї і ОСОБА_1 про це було відомо.

Представник третьої особи садівничого товариства «Університет» в судове засідання не з»явився, подавши письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 із заявою про виключання його з членів садівничого товариства та про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 не звертався. Рішення про виключення ОСОБА_1 членів товариства та передачу земельної ділянки ОСОБА_2Є не приймали. Голова садівничого товариства ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_2 лише 1995 року після її особистого звернення до товариства. При зустрічі вона представилася законною дружиною ОСОБА_1 і садівниче товариство і в подальшому сприймало її саме як дружину ОСОБА_1 В 1998 році садівнице товариство звернулося до ЧМР з заявою про розгляд питання передачі у приватну власність земельних ділянок членам товариства до якої була долучена і заява ОСОБА_2, оскільки товариство вважало , що приватизація земельної ділянки дружиною ОСОБА_1 не порушує їх спільних сімейних інтересів. Зазначав, що ОСОБА_1 сплачувалися членські внески, він приймав участь в благоустрої товариства та самостійно побудував садівничий будинок на виділеній йому ділянці №134. Рішення про прийняття ОСОБА_2 в члени товариства не приймалося, членських внесків вона не сплачувала.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядуванння, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що дійсно мали та мають місце обставини вказані сторонами в обґрунтування їх правових позицій, які стверджені наданими суду копіями довідки садівничого товариства «Університет» від 26 грудня 2014 року,з якої вбачається, що ОСОБА_1К, є членом товариства з дня його заснування і у зв»язку із зміною нумерації ділянок згідно рішення Чернівецького міськвиконкому №105А/4 від 19 квітня 1988 року упорядкована нумерація земельних ділянок товариства, зокрема виділеній ОСОБА_1 земельній ділянці №168 присвоєний номер 134, а рішення про прийняття ОСОБА_2 в члени товариства та виключення ОСОБА_1 із складу членів товариства не приймалося, рішення Чернівецького міськвиконкому №273/7 7 квітня 1997 року та списку до цього рішення громадян, яким безоплатно передаються у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва, заяви ОСОБА_2Є до ЧМР про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 570 кв.м. у товаристві «Університет», рішення Чернівецького міськвиконкому №475/14 від 6 липня 1999 року, витягу з протоколу №2 від 25 грудня 2004 року загальних зборів садівничого товариства «Університет», з якого вбачається, що було прийнято рішення про клопотання перед міською владою про вилучення з садівничого товариства «Університет» ділянки №134, яка належить ОСОБА_2 для передачі в житловий фонд м.Чернівці і відкриття на неї індивідуального номера, технічної документації на індивідуальний житловий будинок по ОСОБА_4.

Проаналізувавши всі обставини по справі та докази надані сторонами суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає, що правова позиція позивача безпідставна.

Відповідно до ст.19 Конституції України та ст.. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування» правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом, а доказів поважності причин цього суду ним не надано.

Керуючись ст.ст. 14, 19 Конституції України, ст.ст. 17, 52, 56, 57, 67, ЗК України від 18 грудня 1990 року, ст.ст. 143, 144, 149, ЗК України, ст.ст.104. 107, 158, 163, КАС України, суд -

постановив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, треті особи ОСОБА_2, садівниче товариство «Університет» про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський райсуд м.Чернівці протягом 10 днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: