Ухвала суду № 49765393, 19.08.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1390/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 48 Фай В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н. І.суддівКорнієнко Н. В. , Ювшина В. І. при секретаріВолвенко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розподіл майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 02 квітня 1983 року між ним та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 4, згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 02 квітня 2012 року.

Заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2012 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було розірвано. Від даного шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.

В період шлюбу в 1993 році Шрамківською сільською Радою на ім'я відповідачки була виділена земельна ділянка під будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1. В 1995 році на цій земельній ділянці сторони разом побудували житловий будинок, в якому на даний час проживає син ОСОБА_6 від першого шлюбу з сім'єю. Даний будинок документально був оформлений на ОСОБА_6, яка в добровільному порядку поділити його відмовляється.

Також в квітні 2009 року сторони придбали автомобіль Ford Skorpio, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрували на ім'я відповідача.

Крім того 21 грудня 2005 року подружжям було придбане за договором купівлі-продажу, укладеного між Драбівським районним споживчим товариством Черкаської облспоживспілки, в особі голови правління ОСОБА_9 та ОСОБА_6 нежитлове приміщення магазину № 121 «А1» (цегляний обкладений плиткою), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею172,3 кв.м.

Після придбання даного приміщення магазину, сторонами був зроблений ремонт та частково придбане і зроблене торгове обладнання, яке згідно з книгою (журналом) обліку придбаних та проданих товарів складає 300 000 грн. Позивач вважає, що дохід від продажу товарів приватного підприємця ОСОБА_6 за єдиним податком, також є сумісним майном подружжя і підлягає поділу в рівних частинах.

Посилаючись на вищезазначене, ОСОБА_7 під час розгляду справи неодноразово доповнював та змінював свої позовні вимоги, та в остаточних заявах від 06 квітня 2015 року та 21 квітня 2015 року, просив розподілити спільне сумісне майно між ним та відповідачкою ОСОБА_6:

- виділити ОСОБА_6 у власність житловий будинок АДРЕСА_1, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію за 1/2 частини вищевказаного майна в розмірі - 70673,50 грн.;

- визнати за ОСОБА_7, та відповідачем ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_7, та відповідачем ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована в АДРЕСА_2

- виділити ОСОБА_7 у власність автомобіль «Ford Skorpio», державний номер НОМЕР_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості вказаного автомобіля в розмірі 14 855,38 гривень;

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 14311,10 гривень.

Позовні вимоги про поділ доходу від продажу товарів і товару, які знаходились в магазині «Металопрокат та сучасні будівельні матеріали» на час розірвання шлюбу між ним та відповідачем ОСОБА_6, про стягнення на його користь грошової компенсації в розмірі 150 000 гривень та визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частину земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 та стягнення на його користь 1/2 частини її вартості просив залишити без розгляду.

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 подала зустрічну позовну заяву, обґрунтовуючи яку зазначала, що вона дійсно в період з 02 квітня 1983 року по 20 вересня 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з позивачем за первинним позовом ОСОБА_7

В період шлюбу ОСОБА_7 не тривалий час працював, був звільнений з роботи внаслідок появи на робочому місці у нетверезому стані, після чого взагалі не працював, а лише перебував на її утриманні. В період шлюбу з 1983 по 2012 роки проживали в будинковолодінні по АДРЕСА_3, який згідно договору дарування був зареєстрований та належав відповідачу ОСОБА_7 Вона і на даний час є зареєстрованою в даному будинку. За весь час проживання у даному будинковолодінні за рахунок спільних грошових та трудових затрат було зроблено поточні та капітальні ремонти будинку, щороку в період з 1983-2012 років, збудовано гараж, літню кухню, підведено водопостачання до будинку та літньої кухні, збудовано та обладнано ванну кімнату, збудовано туалет, веранду, обладнано та відремонтовано кладову, збудовано ванну кімнату у літній кухні, огороджено пасіку метало профілем, проведено та встановлено газове обладнання у будинку, літній кухні, зроблено опалення, встановлено водонагрівачі у будинку та літній кухні, нею постійно оплачувалися всі витрати по електропостачанню та газопостачанню, послуги зв'язку, а тому вважає, що оскільки будинковолодіння істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових її затрат як дружини, як наслідок має бути визнане судом об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім цього за період спільного проживання в будинковолодінні АДРЕСА_3 було придбане майно, яке також підлягає обов'язковому поділу. Це предмети хатнього обіходу та електропобутові вироби. Окрім цього за рахунок спільних зусиль та витрат ними було збудовано гараж - на 4 автомобілі по АДРЕСА_4, що є об'єктом права спільної сумісної власності та підлягає пропорційному поділу.

З 21.02.2002 року ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем та займається підприємницькою діяльністю, дохід безпосередньо отриманий від здійснення підприємницької діяльності був спрямований на потреби їхньої сім'ї. Але при здійсненні підприємницької діяльності було отримано також винагороду (грошові кошти), що належала їй особисто, внаслідок виконання особисто нею зобов'язань по договорам комісії з реалізації продукції від 03.01.2004 року та 03.01.2005 року, укладених із ЗАТ «Укрторгбудматеріали» в період з 2004 -2005 p.p., загальна сума отриманої винагороди склала 60 367 грн. 13 коп., а тому на підставі ч. З ст. 57 Сімейного кодексу України отримана нею винагорода за особисті заслуги є її особистою приватною власністю.

За отримані в якості особистої винагороди грошові кошти, 21.12.2005 року позивачем за зустрічним позовом було придбано у Драбівського районного споживчого товариства Черкаської облспоживспілки - нежиле приміщення, магазин № 121, який знаходиться в АДРЕСА_2 за ціною 19 200 гривень, про що було укладено договір купівлі продажу. Тому виходячи з норм п.З ч.І, ч.З ст. 57 Сімейного кодексу України даний магазин є її особистою приватною власністю, так як придбаний за кошти, які належали їй особисто, а тому поділу не підлягає.

Також за отримані в якості особистої винагороди грошові кошти у 2008 році від приватного підприємства «Сорго» в сумі 45 568 гривень 01.04.2009 року було придбано автомобіль «Ford Skorpio», 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який в даний час знаходиться у відповідача ОСОБА_7

Посилаючись на вищезазначене, ОСОБА_6 просила суд визнати будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного будинку з надвірними будівлями;

- визнати гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного гаражу;

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_6 нежиле приміщення, магазин № 121, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, АДРЕСА_2;

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_6 автомобіль «Ford Skorpio», 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1;

- розподілити між сторонами в рівних частинах рухоме майно, що залишилось в будинку по АДРЕСА_3 виділивши ОСОБА_7 1/2 частину;

- стягнути з ОСОБА_7 судові витрати.

В подальшому ОСОБА_6 позовні вимоги за зустрічним позовом уточнила, від вимог визнати її особистою приватною власністю автомобіль «Ford Skorpio», 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1 відмовилася, просить суд визнати право власності на вказаний автомобіль за позивачем ОСОБА_7, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини його вартості, що становить суму в 35 000 гривень.

В решті позовні вимоги підтримала і просила суд її зустрічний позов задовольнити.

Під час судового засідання 22 жовтня 2013 року, суд ухвалив об'єднати в одне провадження первісну та зустрічну позовні заяви.

Під час судового засідання 21 квітня 2015 року, суд ухвалив задовольнити клопотання позивача за первісним позовом - ОСОБА_7 про залишення без розгляду позовних вимог щодо поділу доходу від продажу товарів і товару, які знаходились в магазині «Металопрокат та сучасні будівельні матеріали» на час розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, стягнувши на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію в розмірі 150 000 гривень та визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частину земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 та стягнення на його користь 1/2 частини її вартості.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю.

Ухвалено визнати нежитлове приміщення магазину «Металопрокат та сучасні будівельні матеріали», що розташоване в АДРЕСА_2 Драбівського району Черкаської області, зареєстроване на ОСОБА_6, земельну ділянку під кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована в АДРЕСА_2 зареєстрованою на ОСОБА_6, автомобіль марки «Ford» Scorpio», 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_6, житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Провести поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, визнавши за ОСОБА_7 право власності:

- на 1/2 частину нежитлового приміщення магазину «Металопрокат та сучасні будівельні матеріали», що розташоване в АДРЕСА_2 Драбівського району Черкаської обльоті,

- на 1/2 частину земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_3 що

розташована в АДРЕСА_1;

- на 1/2 частину вартості житлового будинку по АДРЕСА_1, що становить суму 70 673 ( сімдесят тисяч шістсот сімдесят три) грн.. 50 коп., які стягнути з відповідачки ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_7;

- на автомобіль марки «Ford Scorpio», 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 70 000 гривень, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1/2 частину вартості вказаного автомобіля, що становить суму в 35 000 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_6 право власності:

- на 1/2 частину нежитлового приміщення магазину «Металопрокат та сучасні будівельні матеріали», що розташоване в АДРЕСА_2 Драбівського району Черкаської області;

- на 1/2 частину земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована в АДРЕСА_1, Черкаської області;

- на 1/2 частину вартості житлового будинку по АДРЕСА_1, що становить суму 70 673 грн. 50 коп., залишивши житловий будинок в користуванні ОСОБА_6.

В решті заявлених вимог позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення були неповно з»ясовані обставини справи, які мають значення для її вирішення, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони в період з квітня 1983 року по вересень 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

В 1993 році Шрамківською сільською Радою на ім.»я ОСОБА_6 виділена земельна ділянка під будівництво будинку по АДРЕСА_1

21.12. 2005 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 придбала нежиле приміщення магазину № 121 по АДРЕСА_2 /а.с. 7-8 т. 1/.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2006 року ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 0,0316 га по АДРЕСА_2 /державний акт НОМЕР_4/ /а.с. 227 т. 1/

На підставі договору дарування від 26.01.1983 року ОСОБА_7 належить будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_3 /а.с. 95-96 т. 1/

На підставі договору дарування від 28.11.2008 року ОСОБА_7 належить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 /а.с. 101-102 т. 1/.

01.04.2009 року на ім.»я ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль FORD, 1998 року випуску /а.с. 6 т. 1/.

Ст. 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до ст.. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» роз»яснено, що, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки приміщення магазину по АДРЕСА_2 та земельну ділянку по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 придбала як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, доказів того, що вказані об»єкти були придбані за її особисті кошти суду не надала, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вказане майно є об»єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними.

Колегія суддів не може погодитись із позицією апелянта про те, що ставлячи питання про стягнення компенсації вартості ? частини будинку по АДРЕСА_1 будівництвом позивач обрав невірний спосіб захисту, так як вказаний будинок є самочинним будівництвом, не відповідає паспорту та збудований з відхиленням від проекту забудови, оскільки при зверненні до суду ОСОБА_7 не ставить питання про визнання права власності на частину чи весь будинок, а ставить питання про стягнення компенсації вартості ? його частини і відповідно висновку експерта даний об»єкт нерухомості має ступінь готовності 100 %. А апелянт як в ході розгляду справи судом першої інстанції так і в ході розгляду справи апеляційним судом не заперечувала, що вказаний об»єкт нерухомого майна побудований в період шлюбу та за кошти подружжя.

Відповідно до роз»яснень п. 23 вищевказаної Постанови від 21.12.2007 року № 11, майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою /шлюбним договором/ або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з»ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об»єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

Оскільки ОСОБА_6 не було надано суду належних доказів того, що за рахунок її грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку та що саме за рахунок її коштів проводився капітальний ремонт будинку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя. В ході проведення експертизи таке питання перед експертом не ставилось, клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи з метою вирішення питання вартості будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_3 до його поліпшення станом на день проведення оцінки, позивачкою за зустрічним позовом та її представником також не ставилось.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 23, 30 вищевказаної Постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині розподілу рухомого майна, яке за твердженнями апелянта перебуває в будинковолодінні по АДРЕСА_3, оскільки в матеріалах справи відсутні докази придбання та наявності такого майна на час припинення спільного ведення господарства сторонами по справі. Такі докази не були надані і в ході розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Наведене свідчить, що суд вірно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Порушень норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна правова оцінка, а тому зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.

Виходячи із викладеного, підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розподіл майна подружжя - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :