Вирок № 49760000, 04.09.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3739/15-к 1-кп/639/257/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

при секретарі Кузнецові М.І.,

за участю прокурора Кузьміна А.В. Зеленського А.О.,

захисників - адвокатів Хряпінської С.С., Панасенка П.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42015220750000136 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чигирин Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, працюючого викладачем Захисту Вітчизни у ЗОШ № 117, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, суд,

встановив:

18 березня 2014 року майор ОСОБА_3, на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17 березня 2014 року призваний у Збройні Сили України та направлений для подальшого проходження військової служби до Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, де з 03 червня 2014 року перебуває на посаді заступника військового комісара - начальника відділення комплектування цього ж військового комісаріату.

Відповідно до Положення про Дзержинський районний військовий комісаріат м. Харкова, затвердженого Харківським обласним військовим комісаром 25 грудня 2014 року, військовий комісаріат є місцевим органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку й військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації людських і транспортних ресурсів в особливий період на відповідній території. Одним із завдань військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації. Військовий комісаріат, зокрема: здійснює підготовку і проводить в особливий період згідно із законодавством мобілізацію людських, транспортних та інших ресурсів, контролює проведення цієї роботи на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форми власності, виконує заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань у людських, транспортних та інших ресурсах у воєнний час; веде на відповідній території облік підприємств, установ, організацій, а також людських ресурсів і транспортних засобів, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань; веде військовий облік військовозобов'язаних і призовників; контролює роботу виконавчих органів місцевого самоврядування щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та воєнний час на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах незалежно від підпорядкування і форми власності, у тому числі за дорученням начальника Генерального штабу Збройних Сил України - роботу органів місцевого самоврядування з персонально-первинного обліку військовозобов'язаних і призовників та роботу підприємств, установ, організацій, навчальних закладів - з персонального обліку; взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та бере участь у здійсненні контролю за підготовкою підприємств, установ, організацій до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) в інтересах Збройних Сил України, інших військових формувань, у тому числі з питань оповіщення та збору військовозобов'язаних, виділення необхідних споруд та об'єктів інфраструктури, постачання техніки на збірні пункти та у військові частини, розгортання спеціальних формувань, призначених для передачі до складу Збройних Сил України та інших військових формувань, виконання інших завдань згідно з мобілізаційними планами.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період настає з моменту оголощення рішення про мобілізацію. Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 від 14 січня 2015 року оголошено її проведення у 2015 році у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цього Указу Президента.

Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до положень ст.ст. 4, 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, майор ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно вимог ст.ст. 11, 16, 29-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та своїх функціональних обов'язків, майор ОСОБА_3 зобов'язаний організовувати і планувати роботу особового складу підпорядкованого відділення, повсякденно керувати нею, має право віддавати усні або письмові накази, обов'язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями, у зв'язку з чим виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто являється військовою посадовою особою.

На початку березня 2015 року, майор ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби та в порушення вимог діючого законодавства України, запропонував громадянину ОСОБА_4 шляхом використання можливостей своєї посади сприяти не призову на військову службу під час мобілізації його товариша - громадянина ОСОБА_5, за умови передачі особисто йому, ОСОБА_3, з боку ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 300 доларів США.

Громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4, розуміючи можливості посади ОСОБА_3 погодилися на умови запропоновані останнім, та 16 березня 2015 року приблизно о 08 годині 30 хвилин, знаходячись в службовому кабінеті №8 Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, ОСОБА_4 за не призов ОСОБА_5 під час мобілізації передав майору ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 16 березня 2015 року становить 6531,11 гривень (шість тисяч п'ятсот тридцять одна гривна одинадцять копійок).

Одразу після отримання майором ОСОБА_3 зазначених грошових коштів від громадянина ОСОБА_4, в ході проведення огляду місця події в службовому кабінеті № 8 Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, були виявлені та вилучені грошові кошти в розмірі 300 доларів США, які перед цим майор ОСОБА_3 отримав в якості неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_4

Таким чином, 16 березня 2015 року приблизно о 08 годині 30 хвилин, майор ОСОБА_3, будучи військовою посадовою особою - заступником військового комісара Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова - начальником відділення комплектування, знаходячись в службовому кабінеті № 8 цього військового комісаріату за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання для себе неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби та в порушення вимог ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і своїх функціональних обов'язків, за виконання ним дій з використанням службового становища в інтересах третьої особи - громадянина ОСОБА_5 щодо не призову останнього на військову службу під час мобілізації, отримав від громадянина ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 16 березня 2015 року становить 6531,11 гривень.

Дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону на час вчинення злочину), як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій, з використанням наданої їй влади та службового становища.

Під час судового розгляду справи, 03.09.2015 року між Тво військового прокурора Харківського гарнізону Зеленським А.О., якому на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42015220750000136 та обвинуваченим ОСОБА_3, укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_3, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, в обсягу підозри та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; сприяти розкриттю злочину.

Також вказаною угодою сторони погодили покарання відносно ОСОБА_3 у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 21250 гривень 00 коп. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проведенням мобілізації строком на 1 рік.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України визнав у повному обсягу та надав аналогічні пояснення відповідно до наведеного вище.

Вислухваши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди, про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до вимог ч.3 ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості. Потерпілих у кримінальному провадженні немає, вчиненим злочином шкода завдана лише державним та суспільним інтересам. Таким чином, по даному кримінальному провадженню можливе укладання угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3, сторона захисту погоджуються на призначення узгодженого покарання, що підтвердили в судовому засіданні.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2ст. 473 КПК України, характер підозри, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.368 КПК України ( у редакції зі змінами внесеними згідно із Законом №1698 - VII від 14.10.2014р., яка набрала чинності 25.01.2015 року та діяла на момент вчинення злочину, тобто як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій, з використанням наданої їй влади та службового становища.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст.67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, працює викладачем Захисту Вітчизни у ЗОШ №117, за місцем праці характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_7, 2007 року народження, має постійне місце реєстрації та мешкання в м.Харкові, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, загальним засадам призначення покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 03 вересня 2015 року про визнання винуватості укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Також суд з урахуванням вимог п.3 ч.1, ч.5 ст.96-2 КПК України не застосовує додаткове покарання у вигляді спеціальної конфіскації, оскільки гроші, які були предметом злочину, а саме 300 доларів США - 3 купюри номіналом по 100 (сто) доларів кожна, серія та номер: ВВ 19309491 А, АВ 43227526 А, КВ 00235722 Н, були виділені фінансовим відділом УСБУ в Харківській області та підлягають повергненню законному володільцю.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне продовжити дію заходів забезпечення кримінального провадження, які після набрання вироком законної сили підлягають скасуванню.

Суд вирішує питання про речові докази на підставі вимог ст.ст. 98, 100 КПК України.

Також суд, вважає за необхідне, на підставі вимог ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 394, 475 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду від 03 вересня 2015 року укладену між Тво військового прокурора Харківського гарнізону Зеленським А.О. та обвинуваченим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, і призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді 21 250 (двадцяти однієї тисячі двохсот п'ятдесяти) гривень штрафу, з позбавленням права обіймати посади , пов'язані з проведенням мобілізації троком на 1 (один) рік, без спеціальної конфіскації.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін у вигляді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню судові експертизи в сумі - 2308 гривень 25 коп., які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011 УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Речові докази по справі:

300 доларів США - 3 купюри номіналом по 100 (сто) доларів кожна, серія та номер: ВВ 19309491 А, АВ 43227526 А, КВ 00235722 Н, які знаходяться на зберіганні у фінансовому відділі УСБУ в Харківській області, - повернути останньому як законному володільцю (квитанція б/н від 09.04.2015р.);

контрольний зразок вати, вату зі змивами з долонь ОСОБА_3, зразки спеціальної хімічної речовини, які знаходяться в КЗРД військової прокуратури Харківського гарнізону - знищити;

військовий квиток, посвідчення офіцера на ім'я ОСОБА_3, мобільний телефон «Леново Р770», бушлат ОСОБА_7, які знаходяться в КЗРД військової прокуратури Харківського гарнізону - повернути ОСОБА_7 як законному власнику;

особову справу на ім'я ОСОБА_5, особову справу на ім'я ОСОБА_3, - які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, повернути до Дзержинського військового комісаріату м.Харкова;

положення про Дзержинський військовий комісаріат м.Харкова, наказ військового комісара Дзержинського військового комісаріату м.Харкова № 66 від 25.12.2014р., які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, - зберігати в матеріалах кримінальної справи

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя М.В. Федюшин