Постанова № 497519, 04.10.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2006 № 22/46

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Моторного О.А.

при секретарі:

За участю представників:

Від НАН України – Крайняк Ю. О. – по довіреності.

Від Державного підприємства Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” НАН України – не з’явився.

Від Акціонерного товариства закритого типу “Лікувальний комплекс “Феофанія” – Осипенко Д. І. – по довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Лікувальний комплекс "Феофанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2006

у справі № 22/46 (Шкурат А.М.)

за позовом Національна академія наук України

до В.1: Державне підприємство Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" НАНУ

В.2: АТЗТ “ЛК “Феофанія”

про припинення орендних правовідносин

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 року у справі № 22/46 в позові НАН України до ДП ЛПК “Феофанія” НАН України про припинення орендних правовідносин було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство закритого типу “Феофанія” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції вирішив спір, який безпосередньо впливає на права та інтереси АТЗТ “ЛК “Феофанія” не притягнувши його до участі у справі.

Також у своїй скарзі АТЗТ “ЛК “Феофанія” звертає увагу на те, що 05.04.1994 року між Національною академією наук України та Головним лікарем Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, яка діяла від імені трудового колективу, був укладений договір оренди № 7 лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”. А 08.12.1994 року сторонами було збільшено строк оренди, визначений в договорі № 7, шляхом укладення договору оренди № 24 з терміном дії – 15 років. На час розгляду справи орендованим майном користується АТЗТ “ЛК “Феофанія”, засновниками якого є весь колишній трудовий колектив ЛПК “Феофанія”.

Скаржник вважає, що правонаступником прав та обов’язків трудового колективу, стосовно договорів оренди № 7 та № 24 є саме АТЗТ “ЛК “Феофанія”, а не Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс “Феофанія”, як це встановив суд першої інстанції. Тому, ДП ЛПК “Феофанія” є неналежним відповідачем у справі. А суд першої інстанції не притягнувши до участі у справі належного відповідача – АТЗТ “ЛК “Феофанія”, чим порушив ст. 24 ГПК України.

ДП ЛПК “Феофанія” про час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином, але повноважний представник в судове засідання не з’явився.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та додаткові пояснення до апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника НАН України, представника АТЗТ “ЛК “Феофанія”, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.1990 року розпорядженням Президії Академії наук Української РСР № 368 було створено лікувально-профілактичний комплекс на базі санаторію-профілакторію “Феофанія” АН УРСР та піонерського табору “Ясний”.

13.03.1992 року Виконкомом Московської районної Ради народних депутатів м. Києва за № 0099-1997п було зареєстровано Статут Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” АН України за адресою м. Київ, вул. Ак. Лебедєва, 31.

Пунктом 4.1. Статуту визначено, що майно ЛПК “Феофанія” АН України становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі, що передані йому Академією Наук України.

В п. 4.2 та п.2.1 Статуту ЛПК “Феофанія” було зазначено, що створюваний заклад діє на основі Статуту і за участю трудового колективу комплексу.

Розділи 5 та 6 Статуту передбачають право трудового колективу комплексу на розробку та прийняття рішень стосовно соціальних та економічних питань діяльності, відповідальність керівника перед Управлінням справами Академії наук України і перед трудовим колективом.

Власник майна, згідно того ж Статуту, не має права втручатись в оперативну діяльність ЛПК, а порядок використання прибутку (п. 6.1. статуту) визначається ЛПК самостійно, з обов’язковою передачею частини чистого прибутку у власність трудового колективу.

Також розділом 12 Статуту передбачено, що основою діяльності Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, як профільного закладу, є його трудовий колектив.

15 березня загальними зборами трудового колективу ЛПК “Феофанія” було прийнято рішення дозволити головному лікарю Дібровій О. М. укласти договір оренди Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”.

05.04.1994 року між Національною Академією Наук України та Головним лікарем Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” було укладено договір оренди № 7 лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”.

Згідно п. 1.1. вказаного договору, основою для його укладення було саме рішення загальних зборів трудового колективу лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, оформлене протокол № 3 від 15.03.1994 року.

Згідно договору від 05.04.1994 року № 7, цілісний майновий комплекс було передано Головному лікареві ЛПК “Феофанія” Дібровій О. М. за актом приймання-передачі, що є Додатком № 3 до зазначеного договору оренди від 05.04.1994 року.

Згідно з п. 1.2. Договору № 7 предметом є оренда строком на 5 років лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, до складу якого входять санаторій “Феофанія”, відділення матері та дитини; земельна ділянка, закріплена за санаторієм площею 3,8 га зі всіма забудовами на ній; три артезіанські свердловини; інше майно, забудівлі, споруди, обладнання, устаткування та нерухомість, що знаходиться на балансі ЛПК; оздоровчий табір “Ясний”; земельна ділянка, закріплена за оздоровчим табором, площею 6,2 га зі всіма забудовами на ній.

Договір містить наступні додатки: Характеристика орендованого лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, розрахунок розміру орендних платежів, акт прийому-здачі лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”.

08.12.1994 року сторонами збільшено строк оренди, визначений в договорі № 7, шляхом укладення договору оренди № 24 з терміном дії – 15 років. Підставою для укладення цього договору є рішення загальних зборів трудового колективу від 30.11.1994 року з посиланням на Характеристику орендованого лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, розрахунок розміру орендних платежів, акт прийому-здачі лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, що додані до договору №7.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що орендарем за договором № 7 виступає трудовий колектив ЛПК “Феофанія”, при цьому колегією не приймаються заперечення НАН України та висновок суду першої інстанції, що орендарем є Державне підприємство “Лікувально-профілактичний комплекс “Феофанія” з наступних підстав.

Судом першої інстанції помилково було не враховано, що умови договору № 7 вже були предметом дослідження Шевченківського районного суду при винесенні вироку від 15.04.2002 року в кримінальній справі № 1-92 по звинуваченню Дібрової О. М., а також судами всіх інстанцій при розгляді справи № 6/130 предметом розгляду яких був майновий комплекс Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”. При цьому жоден з судів прав та обов’язків ДП ЛПК “Феофанія” НАН України стосовно зазначеного майнового комплексу не встановив.

Згідно ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”, яка була чинною станом на 08.12.1994 року майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Тобто, право повного господарського відання є правом, зміст якого є більш широким ніж право оренди, а, отже, передача державного майна в оренду тому підприємству, яке вже володіє цим майном на праві повного господарського відання є не логічним.

Вироком Шевченківського суду м. Києва від 15.04.2002 року встановлені обставини та підстави отримання спірного майна в оренду саме трудовим колективом ЛПК “Феофанія”, а не юридичною особою, тим більше, заснованою на державній формі власності, що вже містило б протиріччя з ст. 6 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”, яка встановлює, що орендарями можуть бути трудові колективи державних підприємств, а не самі державні підприємства.

Згідно ст. ст. 6, 7, 8 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” (в редакції що діяла на момент укладення договорів оренди), орендарями державного майна можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи. При цьому, трудовий колектив має переважне право на укладання таких договорів оренди.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2002 року по кримінальній справі № 1-92 було встановлено, що орендарем за договором № 7 виступив трудовий колектив ЛПК “Феофанія” АН України ..

Колегією суддів встановлено, що 11.04.1995 року на виконання вимог Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” (в редакції яка діяла на той час) трудовим колективом ЛПК “Феофанія” було прийнято рішення про створення АТЗТ “ЛК “Феофанія” (протокол загальних зборів трудового колективу від 11.04.1995 року № 1).

Також вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2002 року було встановлено, що після створення АТЗТ “ЛК “Феофанія” орендованим майном і коштами ЛПК “Феофанія” АН України користувався і користується той же трудовий колектив, який і брав майно в оренду. Цей же трудовий колектив по нині займається оздоровленням населення України.

Всі члени трудового колективу ЛПК “Феофанія” АНУ стали засновниками і акціонерами АТЗТ “ЛК “Феофанія”, тобто, правонаступниками стосовно прав та обов’язків стосовно орендованого майна згідно договору від 05.04.1994 року № 7.

Також, у вироку встановлено наступне: “…Статутний фонд Товариства складався з коштів, а майно комплексу залишилось орендним. Судом було встановлено, що трудовий колектив ЛПК “Феофанія” самостійно обрав форму господарювання у вигляді господарського товариства (АТЗТ) і дотепер орендоване майно рахується на балансі АТЗТ “ЛК “Феофанія” як орендне, а власником грошових коштів як до, так і після створення АТЗТ був трудовий колектив ЛПК “Феофанія”…”.

Зазначене підтверджується наказом від 21.03.1994 року № 13 про інвентаризацію майна ЛПК “Феофанія” і його оцінку та переліком працівників ЛПК, задіяних у його виконанні, який свідчить, що всі вони увійшли до складу засновників АТЗТ “ЛК “Феофанія”, що підтверджується їх підписами у Статуті АТЗТ і додатково доводить факт створення АТЗТ “ЛК “Феофанія” саме членами трудового колективу ЛПК “Феофанія”.

Про те ж саме свідчить і доданий до матеріалів справи витяг з наказу АТЗТ “ЛК “Феофанія” від 01.11.1995 року № 1К про зарахування до штату АТЗТ “ЛК “Феофанія” всіх працівників ЛПК “Феофанія” в порядку переведення.

Матеріалами справи підтверджується, що у саме користуванні АТЗТ “ЛК “Феофанія” в даний час знаходиться майно лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”, яке і було отримано в оренду від Національної Академії наук України представником трудового колективу Дібровою О. М. на підставі рішень загальних зборів трудового колективу ЛПК та договору оренди від 05.04.1994 року № 7, що відповідало меті та цілям створення Академією наук України Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія”.

На думку колегії, помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що саме ДП ЛПК “Феофанія” сплатило орендні платежі за договором оренди № 7, виходячи з наступного. Вироком Шевченківського суду м. Києва від 15.04.2002 року було встановлено і підтверджується матеріалами цієї справи, що власником грошових коштів, які знаходились на рахунку ЛПК “Феофанія” після укладення договору оренди, був трудовий колектив, він же ними самостійно і розпоряджався. Це відповідало положенням Статуту ЛПК, чинному на той час. Від Академії Наук України кошти на утримання майна трудовий колектив не отримував.

Судовим слідством було встановлено факт запозичення головним лікарем ЛПК, котрій колектив доручив укласти договори оренди, грошових коштів для погашення боргів, які виникли у до орендний період.

За таких умов посилання суду першої інстанції на користування рахунком ЛПК в період укладення спірного договору та його печаткою до створення членами трудового колективу господарського товариства (АТЗТ) не свідчить про те, що стороною у спірному договорі було Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс “Феофанія”, оскільки на той час ЛПК “Феофанія” такого статусу не мав, а факт укладення договірних відносин між НАНУ та трудовим колективом ЛПК “Феофанія” підтверджується зібраними у даній справі доказами.

При цьому, метою оренди державного майна в розумінні Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” було “Підвищення ефективності і використання державного майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам”, тобто передача майна від однієї державної установи в оренду іншій державній установі не мало б логічного підґрунтя, оскільки у держави були відсутні кошти на утримання цього майна і матеріали справи свідчать, що саме ця обставина стала підставою для передачі майна у оренду трудовому колективу ЛПК “Феофанія”, що протягом 1994-1995 р. р. відбувалось не лише в Академії наук України стосовно аналогічного майна, а і в Україні в цілому.

Підтвердженням з боку Національної академії наук України правомірності перебування спірного майна в користуванні саме АТЗТ “ЛК “Феофанія” та визнання такої правомірності НАН України є також той факт, що позов про виселення з орендованих приміщень у зв’язку з припиненням дії договору оренди НАН України подавала саме до АТЗТ “ЛК “Феофанія”, а не до Державного підприємства “Лікувально-профілактичний комплекс “Феофанія” чи іншої юридичної особи, про що свідчить надане відповідачем до матеріалів даної справи рішення Арбітражного (Господарського) суду м. Києва від 29.11.2000 року № 6/130.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що матеріалами даної справи підтверджується факт правонаступництва АТЗТ “ЛК “Феофанія” стосовно майна, прийнятого в орендне користування трудовим колективом ЛПК “Феофанія” АНУ згідно договору оренди № 7 від 05.04.1994 року та № 24 від 08.12.1994 року, котрий в подальшому виступив засновником господарського товариства позивача.

Що стосується правомірності права користування позивачем орендованим майном на умовах договору від 08.12.1994 року № 24, укладеного терміном на 15 років, то колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Оригінал договору оренди від 08.12.1994 року № 24, укладений між НАН України та головним лікарем ЛПК “Феофанія” Дібровою О. М. було викрадено з автомобіля АТЗТ “ЛК “Феофанія”, доказом чого є довідка Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві від 07.05.02 року.

АТЗТ “ЛК “Феофанія” надало до матеріалів справи нотаріально засвідчені його копії та звичайні ксерокопії, які були предметом перевірок правоохоронних органів за заявами відповідача, котрий заперечує існування такого договору та ставить під сумнів термін його дії, вважаючи, що його було виправлено з 5-річного на 15-річний.

По перевірці даного факту 30.06.2005 року постановою Прокуратури м. Києва було відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту підробки договору оренди від 08.12.1994 року № 24 з посиланням на допит свідків та наявність його існування, підтверджену судовим розглядом цивільної справи № 2-2809-2004 Святошинським судом м. Києва.

Вказану постанову Прокуратури м. Києва було підтверджено висновком Генеральної Прокуратури України від 30.09.2005 року, а також постановою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2006 року у справі № 39/39/06, до якого вона була оскаржена адвокатом НАН України.

В матеріалах справи містяться копії експертних Висновків спеціалістів Науково – дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві від 30.01.2006 року №8/2-9 та КНДІСЕ від 13.03.2006 року № 2154, про порівняння текстів договорів оренди від 05.04.1994 року № 7 та від 08.12.1994 року № 24. Зі згаданих висновків вбачається, що перші сторінки наданих на дослідження договорів № 7 та № 24 не є ідентичними, обидва тексти виконані друкарським способом на одній і тій же друкарській машинці, але цифра “1” в оригіналі договору оренди № 24 вірогідно була нанесена не одночасно з основним текстом договору. Один із висновків стверджує, що цифра була виконана рукописним способом.

Одночасно, в матеріалах справи наявна належним чином посвідчена заява друкарки ЛПК “Феофанія” Олійник Галини Іванівни, з якої вбачається, що вона працювала в ЛПК “Феофанія” з 1990 року, а після створення АТЗТ “ЛК “Феофанія” перейшла туди на роботу, де працює до цього часу. Обидва договори оренди майна були надруковані нею. Перший договір № 7 передбачав термін оренди 5 років, а договір № 24 – 15 років. У своїй заяві друкарка підтверджує, що припустилась помилки під час друку і коли це помітила, то, вставивши віддрукований аркуш знову в машинку, виправила помилку шляхом додрукування цифри “1”. Але оскільки укладенню договору оренди від 08.12.1994 року № 24 передувало рішення загальних зборів трудового колективу ЛПК стосовно подовження терміну оренди майна, і на той час такі виправлення у друкованих текстах були звичайним явищем, як і рукописні вставки у тексти документів, то їй ніхто не зробив з цього приводу зауваження ні в ЛПК, ні в Академії наук і договір було підписано у такому вигляді.

Аналогічні обставини підтверджує у своїй належним чином посвідченій заяві головний бухгалтер АТЗТ “ЛК “Феофанія” Ястребова Марія Кирилівна

Також, в матеріалах справи наявні Протоколи рішень загальних зборів орендного колективу Лікувально-профілактичного комплексу: № 3 від 30.11.1994 року, з якого вбачається, що трудовий колектив прийняв рішення просити НАН України укласти договір оренди майна Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” строком на 15-20 років та № 5 від 12.07.1995 року, з якого вбачається, що ним прийнято рішення про зміну форми господарювання для забезпечення збереження орендованого майна до закінчення 15-річного терміну його оренди колективом.

Таким чином, однотипні експертні висновки спеціалістів, оцінені колегією суддів нарівні з іншими доказами, зібраними в матеріалах даної справи, свідчать про те, що фактично між АТЗТ “ЛК “Феофанія”, як правонаступником прав трудового колективу ЛПК “Феофанія” та НАН України існували та існують орендні правовідносини, котрі ґрунтуються на рішеннях загальних зборів трудового колективу ЛПК “Феофанія” та умовах договорів оренди від 05.04.1994 року № 7 терміном на 5 років та від 08.12.1994 року № 24 терміном на 15 років.

Крім того, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не було доведено, що дана дописка до договору оренди № 24 була здійснена після підписання договору відповідачем, і не був наданий другий примірник зазначеного договору, який міг би свідчити, що договір підписаний без дописки в частині строку його дії.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять жодного доказу, що внесення дописки в строк дії договору оренди № 24 було здійснено після його укладення, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі даного договору АТЗТ “ЛК “Феофанія” отримав право користування майном Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” строком на 15 років.

Згідно Закону України “Про нотаріат” від 02.09.1992 року та Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року нотаріуси зобов’язані посвідчувати копії документів лише оглянувши оригінал та документи, що не викликають сумніву у їх справжності. Отже, завіряючи копію нотаріус оглянув оригінал договору № 24.

Таким чином, колегією не приймаються висновок суду першої інстанції про не існування оригіналу договору № 24, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів укладення сторонами 15-річного договору оренди спірного майна.

Колегія суддів з порівняльного аналізу договорів № 7 та № 24 встановила, що їх зміст є майже ідентичним. Відрізняються вони лише строком оренди, що визначений п. 1.2. обох договорів. Також невід’ємними додатками до договору № 24 є додатки договору № 7, що також було погоджено сторонами. Тобто, договір від 08.12.1994 року № 24 є фактично угодою про внесення змін до договору від 05.04.1994 року № 7 в частині строку оренди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що АТЗТ “ЛК “Феофанія”, як правонаступник прав трудового колективу Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” по договору оренди № 24, отримав право користування цілісним майновим комплексом Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” строком на 15 років, до складу якого входили об’єкти, що прямо вказані в пункті 1.2 договору оренди № 24.

Зважаючи на те, що орендні відносини, на підставі договорів № 7 оренди лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” від 05.04.1994 року виникли між НАН України та АТЗТ “ЛК “Феофанія”, а інших відносин стосовно майна Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” НАН України встановлено не було, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відносини, які позивач просить припинити, не існували.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 р. у справі № 22/46 необхідно скасувати, в позові Національної академії наук України – відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Лікувальний комплекс “Феофанія” на рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 р. у справі № 22/46 – задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 р. у справі № 22/46 – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові Національної академії наук України – відмовити.

3. Стягнути з Національної академії наук України (01601, МСП, Київ-30, вул. Володимирська, 54; код ЄДРПОУ 00019270) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Лікувальний комплекс “Феофанія” (03143, м. Київ, вул. Ак. Лебедєва, 31; п/р 26002301255023 в Московському відділенні Київської філії Промінвестбанку, МФО 322175, код ЄДРПОУ 23521546) 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу. Видати наказ.

4. Матеріали справи № 22/46 повернути Господарському суду м. Києва для видачі наказу.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Рєпіна Л.О.

Моторний О.А.

20.10.06 (відправлено)