Постанова № 49749465, 04.09.2015, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11124/15-а

2-а/357/855/15

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Дмитренко А. М. ,

при секретарі Бондаренко Н. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що він з 15.05.2001 року по 31.12.2014 року він перебував на обліку в ГУ ПФУ у Київській області і отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», знятий з обліку у звязку з переходом на пенсію за іншим законом, згідно поданої ним заяви 24.12.2014 року відповідачем призначено йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка виплачувалась до квітня 2015 року та виплату якої було припинено у звязку з набранням чинності Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». При призначенні пенсії за віком відповідач, вважаючи таке призначення переходом на інший вид пенсії, при визначенні розміру пенсії протиправно застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік, суттєво зменшивши розмір пенсії, тоді як згідно ч.2 ст.40 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати /доходу/ в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки в даному випадку йому пенсію за віком було призначено вперше, а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший. Протиправними діями відповідача йому спричинено моральних страждань, які полягали у втраті ним відчуття спокою та душевної рівноваги, у нього виникла зневіра в законності дій відповідача відносно його пенсійного забезпечення, по даний час його моральні страждання не припинились, оскільки його права щодо належного пенсійного забезпечення залишаються порушеними та потребують судового захисту. Позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставної відмови йому в призначенні пенсії за віком із застосуванням розрахунків як для новопризначеної пенсії, тобто, відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»; зобовязати відповідача призначити та після відновлення виплат пенсії проводити виплату йому пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати /доходу/ в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2011, 2012, 2013 роки; стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, щодо інших позовних вимог, то позов підтримав.

Представники УПФУ в м. Білій Церкві позов не визнали, пояснили, що починаючи з 01.01.2007 року позивачу виплачувалася пенсія територіальним органом ПФУ за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України, у даному випадку йде мова не про первинне призначення пенсії, а про перехід з одного різновиду пенсійного забезпечення на інший, виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Постановою КМ України від 23.04.2012 року № 327, яка набрала чинності з 01.05.2012 року, встановлено, що пенсії, призначені /перераховані/ до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати /доходу/ у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» /особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей/, перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати /доходу/ у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, в тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Оскільки позивачу пенсія за вислугу років призначена до 2008 року, то при переведенні його на пенсію за віком має застосовуватися відповідний показник за 2007 рік, до спірних правовідносин ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не застосовується.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як встановлено по справі, позивач з 15.05.2001 року по 31.12.2014 року перебував на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та одержував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», знятий з обліку у звязку з переходом на пенсію за іншим Законом, що стверджується довідкою ГУ ПФУ у Київській області в матеріалах справи.

24.12.2014 року позивач звернувся до УПФУ у місті Білій Церкві Київської області із заявою про призначення йому пенсії за віком , в якій вказав на те, що раніше йому призначалася пенсія за вислугу років ГУ ПФУ у Київській області, що слідує з копії цієї заяви.

30.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом про надання інформації про порядок призначення, обчислення та розмір його пенсії, про застосований для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати /доходу/ в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Листом від 03.07.2015 року № 492/С-01 відповідач повідомив позивачу, що йому призначено пенсію за віком з 24.12.2014 року на підставі його заяви, для обчислення пенсії використано заробіток за період страхового стажу з 01.07.2000 року по 30.11.2014 року з врахуванням показника середньої заробітної плати /доходу/ по Україні за 2007 рік.

Наведене стверджується копією запиту позивача та копією вказаного листа УПФУ у місті Білій Церкві.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, за ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до ст.5 цього Закону, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У ст.9 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років не врегульовано Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Тоді як відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

За положеннями ст. 1-1 вказаного Закону, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Таким чином, пенсія за вислугу років-це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з ч.3 ст.45 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату /дохід/ та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата /дохід/ за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати /доходу/, який враховувався під час призначення /попереднього перерахунку/ попереднього виду пенсії.

Отже, аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що положення ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» застосовуються при переведенні з одного виду пенсії на інший, саме передбачених цим Законом.

Тоді як позивач, якому було призначено пенсію за вислугу років за іншим Законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсій, звернувся із заявою 24.12.2014 року до відповідача за призначенням пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вперше, до цього жодний із видів пенсії, передбачених цим Законом, позивачу не призначався, право на пенсію за віком у нього виникло вперше.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі № 21-612а14.

За ст.242-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

А тому враховуючи викладене вище, відповідач при розрахунку пенсії за віком позивачу мав керуватися приписами ст.40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

За ч.2 цієї статті, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, суд вважає, що при призначенні пенсії за віком позивачу розмір середньої заробітної плати /доходу/ в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, слід застосовувати виходячи з розміру середньої заробітної плати за 2011-2013 роки, а не за 2007 рік, як було застосовано відповідачем.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач, фактично відмовляючи позивачу у розрахунку його пенсії згідно з положеннями ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», що підтвердили представники відповідача в судовому засіданні, діяв всупереч з нормами законодавства, а тому такі дії відповідача суд вважає протиправними.

Позивач просив суд зобовязати відповідача провести розрахунок його пенсії за віком як новопризначеної пенсії, починаючи з 24.12.2014 року, тоді як до суду позивач звернувся 07.08.2015 року.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач вказує на те, що про порушення своїх прав він дізнався тільки з листа відповідача від 03.07.2015 року, але постанова Верховного Суду України, на яку посилається позивач в позовній заяві, датована 31.03.2015 року, крім того, позивач посилається на ряд судових рішень ВАСУ за 2013, 2014 рік, в яких викладено аналогічну правову позицію.

Тобто, про порушення своїх прав позивач міг дізнатися ще при призначенні йому пенсії за віком.

А тому суд вважає за можливе задовольнити позов частково, а саме: в межах загального шестимісячного строку звернення до суду з 07 лютого 2015 року.

Позивач також просив суд відшкодувати на його користь понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73 грн.08 коп., що підтверджується наданими до суду квитанціями.

Як передбачено ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

За положеннями ст.87 КАС України до судових витрат належить судовий збір та витрати, повязані з розглядом справи.

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 6,17,71, 87, 94, 99, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати /доходу/ в Україні як для новопризначеної пенсії відповідно до ч.2 статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області призначити з 07 лютого 2015 року та після відновлення виплат пенсії продовжувати виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.2 статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати /доходу/ в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2011, 2012, 2013 роки.

Відшкодувати на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області судові витрати по справі в сумі 73 грн.08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2