Ухвала суду № 497482, 28.09.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.06 р. № 49/153-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Дзюбі О.В.

За участю представників:

від позивача - Шафран Л. І.– по довіреності.

від відповідача - Столяров В. М.– по довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.07.2006

у справі № 49/153-А (Митрохіна А.В.)

за позовом Державне територіально галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.07.2006 р. у справі № 49/153-А позов ДТГО “Південно-Західна залізниця” до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень був задоволений повністю – скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’нському районі м. Києва від 29.11.2005 р. № 0004982312/1, від 17.02.2006 р. № 0004982312/2, від 11.05.2006 р. № 0004982312/3. Цією ж постановою вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ДТГО “Південно – західна залізниця” 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що вона була прийнята з порушенням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, заперечення ДТГО “Південно-Західна залізниця” на апеляційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавств Відокремленого структурного підрозділу галузевої служби локомотивного господарства державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-західна залізниця” Локомотивного депо Київ-Пасажирський за період з 01.07.2003 р. по 01.07.2005 р., за результатами якої складено акт від 13.10.2005 р. № 236/23-0711/01069732.

На підставі висновків, викладених у згаданому вище акті перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.11.2005 р. № 0004982312/1, від 17.02.2006 р. № 0004982312/2, від 11.05.2006 р. № 0004982312/3, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на землю в сумі 358 612 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 179 306 грн.

Актом перевірки, зокрема, встановлено, що Локомотивне депо станції Київ-Пасажирський має у Солом’янському районі м. Києва земельні ділянки за адресою: вул. Фурманова 3/8. Площа земельної ділянки за кадастровим № 72099019 згідно довідки Ю-10215/2002 про нормативну грошову оцінку, видану Головним управлінням земельних ресурсів та даних Державного Земельного кадастру становить 3 790,24 кв. м.; вул. Льва Толстого. Площа земельної ділянки за кадастровим № 72441033 згідно довідки Ю-01027 про нормативну грошову оцінку, видану Головним управлінням земельних ресурсів та даних Державного Земельного кадастру становить 73 622,37 кв. м. Також встановлено, що дані підприємства не відповідають даним перевірки, занижено податок на землю в розмірі 358 612,00 грн., а саме: 2003 рік – 143 445,00 грн., з 01.01.2005 р. по 30.06.2005 р. – 71 722,00 грн., а також що порушено вимоги ст. ст. 7, 13, 14 Закону України “Про плату за землю”.

На думку колегії, місцевий господарський суд обґрунтовано не погодився з висновками, викладеними в згаданому вище акті перевірки, при цьому колегією враховується наступне.

Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно – Західна залізниця” створене відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт”, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезень пасажирів і вантажу у визначеному регіоні транспортної мережі, є “Південно-Західна залізниця”, до складу якої без статусу юридичної особи входить Локомотивне депо Київ-Пасажирський.

Згідно з “Положенням про відокремлений структурний підрозділ Галузевої служби локомотивного господарства Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно – Західна залізниця” локомотивне депо Київ-Пасажирський” від 23.10 2000 року та довідки, виданої Київським міським управлінням статистики № 24015 від 24.12.2002 року, відокремлений структурний підрозділ Галузевої служби локомотивного господарства Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно – Західна залізниця” локомотивне депо Київ-Пасажирський є структурним підрозділом Державного територіально - галузевого об’єднання “Південно – Західна залізниця”.

Як вбачається з п. 4.1 згаданого Положення, основними завданнями Локомотивного депо Київ-Пасажирський є повне і своєчасне забезпечення потреб залізниці в тяговому рухомому складі для організації перевізного процесу, а також забезпечення перевезення пасажирів в межах встановлених дільниць обслуговування.

Частиною першою статті 6 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлено, що землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного Кодексу України та Закону України “Про транспорт”.

Частиною першою статті 67 Земельного Кодексу України, яка визначає землі транспорту, передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

Статтею 68 Земельного Кодексу України, яка визначає землі залізничного транспорту, передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Також статтею 23 Закону України “Про транспорт” встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Таким чином, згаданими положеннями Земельного Кодексу України та законів України “Про транспорт” і “Про залізничний транспорт” встановлено, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки земельні ділянки, які прилягають виключно до залізничного полотна.

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, які містять систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Згідно довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №№ Ю-01027, 10215/2002, виданих Державними комітетом України по земельних ресурсах Київського міського управління земельних ресурсів КМДА, за Локомотивним депо Київ-Пасажирський обліковуються земельні ділянки за кадастровими номерами 72441033, 72099019.

Згідно з даними Головного управління земельних ресурсів КМДА грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить:

- земельна ділянка за кадастровим номером № 72441033 (місцерозташування: вул. Льва Толстого, функціональне використання: землі транспорту, зв’язку площею 73 622,37 кв. м.) – нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає – 14 272 858,42 грн.;

- земельна ділянка за кадастровим номером № 72099019 (місцерозташування: вул. Фурманова, 3/8, функціональне використання: землі транспорту, зв’язку площею 3 790,24 кв. м.) – нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає – 1 918 113,47 грн.

Суд враховує те, що вказані землі згідно з даними Державного земельного кадастру зареєстровані як землі транспорту.

Таким чином, враховуючи вище викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в акті перевірки помилково зроблено висновок про те, що позивач за період, що перевірявся, зобов’язаний був розраховувати розмір земельного податку на вище вказані земельні ділянки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, тобто застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки.

При цьому колегією враховується наступне.

Положеннями Земельного Кодексу України, з урахуванням Законів України “Про транспорт” і “Про залізничний транспорт” передбачено, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, а тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці для використання за цільовим призначенням відповідно до видів діяльності залізниці та її підрозділів.

Отже, земельні ділянки (кадастрові номери 72441033, 72099019) які надані у користування ДТГО “Південно – західна залізниця”, законодавством віднесено до земель залізниці.

Згідно ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт”, залізниця – статутне територіально-галузеве об’єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Статтею 68 Земельного Кодексу України, яка визначає землі залізничного транспорту, передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Доказів того, що компетентним органом державної влади та органом місцевого самоврядування (Київською міською Радою) спірні земельні ділянки віднесено до іншої категорії, ніж землі залізниці, відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій – десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, за земельні ділянки, надані для залізниць.

У відповідності до п. 2.1 Рішення Київської міської Ради “Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва” від 27.04.2000 року № 104/825 плата за землі залізниць справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв. м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Оскільки земельні ділянки, на яких розташоване Локомотивне депо Київ-Пасажирський, відносяться до земель залізничного транспорту, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно обчислював земельний податок в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, для земель залізниць з урахуванням вимог Рішення Київської міської Ради “Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва” від 27.04.2000 року № 104/825 у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв. м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Копії платіжних доручень, які свідчать про сплату позивачем земельного податку за період, який перевірявся, та розрахунків земельного податку за період, який перевіряється, надані позивачем до матеріалів справи.

Отже, позивачем правомірно застосувалась пільга щодо сплати земельного податку за вище згадані земельні ділянки, а тому донарахування йому податкових зобов’язань згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 цієї ж статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт порушення позивачем податкового законодавства, як і недоплата (заниження суми податкового зобов’язання) податку на землю – відсутні, тому застосування до позивача штрафних санкцій є необґрунтованим.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ДТГО “Південно-Західна залізниця” є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 11.07.2006 р. у справі № 49/153-А відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 11.07.2006 р. у справі № 49/153-А – залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 11.07.2006 р. у справі № 49/153-А – залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили негайно. Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

4. Справу № 49/153-А повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді

Рєпіна Л.О.

Синиця О.Ф.