Рішення № 49745542, 09.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7791/14

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Бабія А.П. Варикаші О.Д.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 липня 2014 року, -

встановила:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості вказуючи, що 29.09.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ODGОA80000153007, згідно якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 22924,95 доларів США на термін до 27.09.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Однак, в порушення умов кредитних договорів, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачений графіком повернення кредиту та оплати процентів відповідачем ОСОБА_2 не відбувається, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" - заборгованість за кредитним договором №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року у розмірі 99669,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2013 року складає 796359,94 грн. Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідачі заперечили проти задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 отримав кредит від позивача у вказаному розмірі та було придбано легковий автомобіль Audi A8L, яким користувався знайомий ОСОБА_2 Відповідачі також зазначили, що у 2010 році вказаний автомобіль було передано банку на відповідальне зберігання та реалізацію, тому вважають, що вимоги банку за вказаним позовом безпідставні.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 липня 2014 року позов задоволений. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" - заборгованість за кредитним договором ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року у розмірі 99669,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2013 року складає 796359,94 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що 29.09.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитно-заставний договір №ODGОA80000153007, згідно якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 22924,95 доларів США на термін до 27.09.2013 року зі сплатою відсотків у розмірі 16,92 % річних. Мета кредиту - придбання автомобілю Audi A8L, державний номер НОМЕР_1, який є також предметом застави банку.

Згідно копії заяви на видачу готівки №001 від 30 вересня 2008 року, ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 22250,60 доларів США (еквівалент у гривнях 108160,17 грн.).

Згідно договору поруки від 29 вересня 2008 року, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно п.2 якого поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до копії листа Приватбанку від 30.09.2008 року (а.с.60) вбачається, що право управління автомобілем Audi A8L, державний номер НОМЕР_1 мав ОСОБА_5.

Згідно із копією акту від 10.11.2010 року, ОСОБА_2, який допустив прострочку кредиту по договору №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року, передав автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1 представнику Приватбанку на реалізацію по ринковій ціні, з метою направлення грошових коштів на погашення заборгованості.

Відповідно до копії заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року, позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено частково та звернуто стягнення на рухоме майно за кредитно-заставним договором №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року, а саме: автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1.

Автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1 досі не реалізований у зв'язку із накладенням на нього арешту та знаходиться на відповідальному зберіганні банку.

Згідно розрахунку суми заборгованості, загальна сума заборгованості за кредитом №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року складає 99669,58 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 22924,38 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 11170,13 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 8321,50 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 52477,60 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) у розмірі 4744,68 доларів США.

Станом на 27.08.2013 року курс гривні НБУ іноземної валюти складав 799,3000.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно із законом, договором.

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1056 - 1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідачами не виконані боргові зобов'язання перед позивачем до сих пір, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом, однак вважає, що суд ухвалюючи рішення не взяв до уваги наявність рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року, позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено частково та звернуто стягнення на рухоме майно за кредитно-заставним №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року, а саме: автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі стягненням з ОСОБА_2 користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - заборгованість за кредитним договором ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року у розмірі 99669,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2013 року складає 796359,94 грн. з урахуванням вартості майна на яке звернуто стягнення за підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року.

Посилання в апеляційній скарзі, до договір укладений між сторонами підпадає під розуміння "споживчого кредиту", що є підставою для скасування рішення суду, колегія вважає помилковим. Відповідачами не заявлялися вимоги про зміну договору, крім того відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року звернуто стягнення за договором на предмет застави за кредитно-заставним договором №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року, а саме: автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1. Відповідачі погодилися з зазначеним рішенням суду, а саме погодилися з тим, що між сторонами був укладений кредитно-заставний договір.

Посилання в апеляційній скарзі те, що судом не було виявлено нецілісності тексту договору, а саме всіх положень, що передбачалися ст. 15 Договору є помилковим, оскільки позивачем надані всі належні докази на підтвердження укладення договору. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представником відповідача надана до огляду засвідчена копія договору яка відповідає наявній копії договору доданій до позовної заяви.

Зазначення в апеляційній скарзі, що в порушення ст. 13 Закону України "Про заставу" кредитно-заставний договір не був посвідчений нотаріально, є помилковим, оскільки на час укладення договору ст. 13 Закону України "Про заставу" не передбачала обов'язкового нотаріального посвідчення договору застави транспортних засобів.

Посилання в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду, наявність рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року про звернення стягнення на предмет застави, є помилковим, оскільки наявність зазначеного рішення суду є підставою для зміни рішення суду першої інстанції про що зазначалося вище, а не для ухвалення рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Зазначення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представника, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність 1 рік, а тому пеня повинна стягуватися лише за однин рік, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегія вважає помилковим.

Верховний Суд України 21 листопада 2012 року у справі № 6-101 цс 12, зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачами не подавалася заява про застосування строків позовної давності.

Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення солідарно кредитної заборгованості з ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".

Судом встановлено, що за рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року (а.с. 144), за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 звернуто стягнення на рухоме майно за кредитно-заставним №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року, а саме: автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1. Зазначене рішення набрало законної сили. Ухвалюючи рішення Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська посилався на те, що відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань до 27.09.2013 року.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Звернувшись у січні 2012 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитними договорами, Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська яким звернуто стягнення на рухоме майно за кредитно-заставним №ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року, а саме на автомобіль Audi A8L, державний номер НОМЕР_1 набрало чинності у лютому 2012 року.

У той час з вимогами про стягнення заборгованості з поручителя позивач звернувся до суду у вересні 2013 року.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач на протязі шести місяців після настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до поручителя, до суду з позовними вимогами до поручителя звернувся лише у вересні 2013 року, а тому на час звернення до суду з вимогами до поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договір поруки укладений між позивачем та ОСОБА_3 відповідно до положень ч.4 ст. 559 був припинений, що є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

На підставі наведеного колегія змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 з підстав зазначених у мотивувальній частині рішення та відмовляє в задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 липня 2014 року скасувати в частині стягнення з солідарно кредитної заборгованості з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - заборгованість за кредитним договором ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року у розмірі 99669,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2013 року складає 796359,94 грн. та судових витрат.

Змінити рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 липня 2014 року в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 Стягнути з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - заборгованість за кредитним договором ODGОA80000153007 від 29.09.2008 року у розмірі 99669,58 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.08.2013 року складає 796359,94 грн. з урахуванням вартості майна на яке звернуто стягнення за підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

О.Д. Варикаша

А. П. Бабій