Постанова № 4974261, 03.02.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

03.02.09 Справа № 17/183

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечна М.І.

Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист»(далі ЗАТ «Закарпаттурист») від 13.06.2008р. № 299

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2008р.

у справі № 17/183

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача ЗАТ «Закарпаттурист», м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області

про стягнення 166 445, 36 грн.

та за зустрічним позовом ЗАТ «Закарпаттурист»

до відповідачів: 1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

2. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.09.2006р.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом -ОСОБА_1 - підприємець;

від відповідача за первісним позовом -Плахотник О.М. - представник;

від третьої особи за первісним позовом -ОСОБА_3 - представник

Представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2008р., суддя Ушак І.Г., по первісному позову позов задоволено частково, стягнуто із ЗАТ «Закарпаттурист»(м. Ужгород, вул. Кошицька, 30, код 02648811) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 127305,17 грн., що включає суму основного боргу, інфляційні нарахування та річні відсотки та у відшкодування судових витрат - 1366,78 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; по зустрічному позову у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 3, 11, 258, 261, 262, 267, 509, 512, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.193, 231, 232 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що:

- Підприємцем ОСОБА_2 здійснено поточний ремонт спального корпусу вартістю виконаних робіт 71592,00 грн.;

- виконані роботи прийняті замовником, про що складено акт приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форми № КБ-3), які підписані підрядником та представником замовника;

- ЗАТ «Закарпаттурист»всупереч умов договору вартість виконаних підрядником робіт не сплатив, внаслідок чого виникла його заборгованість перед Підприємцем ОСОБА_2 на суму 71592,00 грн.;

- вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення вимоги, мотивовані відсутністю у договорі підряду умови про можливість здійснення сторонами у майбутньому відступлення вимог за цим договором, не підлягають задоволенню судом з огляду на приписи Цивільного кодексу України, які регулюють питання підстав та можливості заміни кредитора у зобов'язанні, ст.ст.512-516 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Закарпаттурист»подало апеляційну скаргу та пояснення, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 6 червня 2008 року у справі № 17/183 в частині задоволених позовних вимог Підприємця ОСОБА_1, та прийнятим нове рішення, яким у позові відмовити; рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник посилається зокрема на те, що є недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції порушено вимоги статей 4-2, 34, 42 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У відзивах на апеляційну скаргу, поясненнях та запереченнях позивач за первісним позовом Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 вважають, що рішення суду першої інстанції є законним, ґрунтується на належних доказах, що містяться в матеріалах справи, а тому просять залишити його без змін, а скаргу ЗАТ «Закарпаттурист»без задоволення.

Представники учасників судового процесу у судових засіданнях підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, відзиві та запереченні на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до ЗАТ «Закарпаттурист», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення з ЗАТ «Закарпаттурист»(з урахуваннях заяви про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.32) 166445,36 грн. з яких: 71952 грн. - сума основного боргу, 14318,40 грн. -штрафні санкції, 31529,24 грн. -пеня, 24126,42 грн. -інфляційні нарахування.

Також, ЗАТ «Закарпаттурист»звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.09.2006р.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 3 березня 2004 року між ЗАТ «Закарпаттурист»(Замовник) в особі уповноваженого представника -директора філії «Синевирсько-Полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» Матіко А.Ю. (Положення про філію та довіреність є в матеріалах справи) та підприємцем ОСОБА_2 (Підрядник) було укладено договір підряду № 6 (далі договір) (т.1, а.с.а.с.8-10). За умовами договору, підрядник зобов'язувався провести підрядні роботи з поточного ремонту спального корпусу замовника, а останній за результатами проведених підрядних робіт зобов'язувався прийняти та оплатити їх вартість. Зокрема договором передбачено, що підрядні роботи включають в себе: загально-будівельні роботи (підлога, штукатурні роботи, оздоблювальні роботи, прорізи вікон та дверей, склярські роботи, тощо), санітарно-технічні роботи (водопровід, каналізація), електромонтажні роботи (п.1.2 договору); підрядник зобов'язується завершити виконання підрядних робіт не пізніше 30 березня 2006 року (п.3.3 договору); приймання-передача виконаних підрядних робіт за даним договором оформляється актом виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-2в, що підписуються сторонами та скріплюються печатками, який є також підставою для проведення розрахунків (п.3.4 договору); попередня ціна за даним договором складає 78859,00 грн. (п4.1 договору); остаточна ціна за даним договором не повинна перевищувати попередню ціну, вказану в п.4.1 договору; остаточна ціна вказується в акті приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, що підписується сторонами та довідці типової форми № КБ-3в, яка складається підрядником (п.4.3 договору); оплата остаточної ціни за даним договором має бути проведена замовником протягом тридцятиденного строку з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в (п.4.4 договору).

Також, 10.09.2006р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (т.1, а.с.11). За умовами цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за договором підряду № 6 від 03 березня 2004 року, укладеним між первісним кредитором та ЗАТ «Закарпаттурист»(п.1.1 договору).

20 вересня 2006 року підприємець ОСОБА_2 повідомив ЗАТ «Закарпаттурист»про відступлення ним права вимоги по зобов'язаннях за договором підряду новому кредитору, надавши відповідні реквізити нового кредитора (т.1, а.с.12).

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові..

Згідно з ч.3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до умов даного договору сторонами було визначено права та обов'язки сторін за угодою, а також термін виконання підрядних робіт, порядок здійснення розрахунків та відповідальність за порушення зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матерілів справи та відповідно до положень норм статей 846, 853, 854 ЦК України, пунктів 3.2-3.4, 4.4 договору підряду підрядник повинен був завершити виконання робіт не пізніше 30.03.2006 року та передати замовнику результат робіт на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт, складеного відповідно до типової форми № КБ-2в., а замовник, в свою чергу, повинен був прийняти виконані роботи згідно акта, що сторонами договору і було зроблено, про що свідчать завірена копія акта приймання виконаних підрядних робіт від 30 березня 2006 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2006 року (т.1, а.с.а.с.13,14) та оригінали цих документів, підписаних сторонами договору, які надавалися суду позивачем за первісним позовом Підприємцем ОСОБА_1 для ознайомлення у судовому засіданні.

Як вбачається з письмових пояснень Підприємця ОСОБА_2, підрядні роботи в спальному корпусі проводилися ним протягом 2004 року. Підписання акта приймання виконаних підрядних робіт 30 березня 2006 року відповідає умовам договору, а також праву замовника, приймаючи виконані роботи, оглянути їх, що відповідно до представленого в якості належного доказу документу відбулося саме цієї дати.

Щодо тверджень відповідача за первісним позовом про те, що акт приймання виконаних підрядних робіт від 30 березня 2006 року не є належним доказом у справі, оскільки складений в порушення наказу Держкомстату України та Держкомбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»від 21.06.2002 року № 237/5, відповідно до якого типова форма № КБ-2в має складатися щомісячно, якщо у звітному періоді підрядником виконувалися ремонтні та інші підрядні роботи, а також твердження про те, що представлений позивачем за первісним позовом акт не підтверджує виконання ремонтних робіт, обумовлених предметом договору підряду, є безпідставними з огляду на наступне.

Вищезгаданим наказом Держкомстату України та Держкомбуду України від 21.06.2002 року № 237/5 щомісячне складання акту типової форми № КБ-2в та ведення журналу обліку виконаних підрядних робіт форми № КБ-6 обумовлюється проведенням таких підрядних робіт із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ, організацій державної форми власності, чого не доведено відповідачем за первісним позовом у цьому випадку.

Також, вищенаведеним пояснюється відсутність журналу обліку виконаних підрядних робіт форми № КБ-6, а також зокрема тим, що умовами договору його ведення не передбачено і від підрядника не вимагається.

Порядок і спосіб приймання виконаних підрядних робіт сторони встановили в договорі підряду і він є обов'язковим для виконання учасниками господарського зобов'язання відповідно до вимог статей 173, 193 Господарського кодексу України.

В акті приймання виконаних підрядних робіт (загальний) від 30 березня 2006 року, наданому як позивачем за первісним позовом так і відповідачем, наведені дані про види, обсяги та вартість виконаних підрядних робіт, які обумовлені предметом договору, зокрема пунктом 1.2 договору підряду.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що в період дії договору підряду він не вправі був замовляти проведення ремонтних робіт, оскільки спальний корпус філії «Синевирсько-Полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» ЗАТ «Закарпаттурист»був переданий в оренду іншому суб'єкту Приватному підприємству «Автосвіт»(т.1, а.с.а.с.47-49), є безпідставними з огляду на наявні в матеріалах справи докази існування між ЗАТ «Закарпаттурист»та Підприємцем ОСОБА_2 в обумовлений проміжок часу господарських зобов'язань, опосередкованих договором підряду, а також тою обставиною, що відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про власність»(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) власник вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на постанову про порушення кримінальної справи від 22.10.2007 року, в якій встановлені факти, які можуть вплинути на хід даного процесу, то апеляційний господарський суд відзначає, що лише суду надано право встановлювати вину тої чи іншої особи у вчиненні кримінально караного діяння своїм обвинувальним вироком, який набув законної сили. Без такого обвинувального вироку будь-які висновки носять суб'єктивний характер, а обставини, які наводяться в таких документах, не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються під час розгляду в судовому процесі всіх обставин справи. Відповідач зазначає зокрема, що постановою про порушення кримінальної справи від 22.10.2007 року заперечується сам факт проведення ремонтних та інших підрядних робіт в спальному корпусі філії «Синевирсько-Полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро»ЗАТ «Закарпаттурист».

Разом з тим, в іншому документі, наданому суду, -поясненні від 13 січня 2009 року, відповідач за первісним позовом наголошує на тому, що ремонтні роботи все-таки проводилися, але господарським способом і без участі підприємця ОСОБА_2 як підрядника. При цьому посилається на наявність в матеріалах підсумкових відомостей ресурсів, в одній з яких міститься фраза «виконання робіт господарським методом».

Однак, при дослідженні (порівнянні) зазначених підсумкових відомостей, поданих відповідачем за первісним позовом, з письмовими доказами, поданими позивачем за первісним позовом, суд приходить до висновку, що витрати на матеріальні ресурси: матеріали на електромонтажні роботи, малоцінні матеріали тощо, які містяться в обох документах є тотожними, оскільки складають в сукупності пакет документів, які складалися підрядником в межах виконання своїх зобов'язань за договором підряду і свідчать про використання (списання) матеріалів замовника при проведенні підрядних робіт, слугують первинною документацією і підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, що також підтверджується п.3.1 договору.

Крім того, на всіх інших примірниках актів приймання виконаних підрядних робіт, які надавалися в судове засідання відповідачем за первісним позовом, проставлений підпис та печатка підприємця ОСОБА_2 як виконавця підрядних робіт, зазначені реквізити договору, на підставі якого дані роботи проводилися, та вказана їх вартість в розмірі 71 592,00 грн.

З приводу вищенаведеного суд відзначає, що згідно вимог п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти їх здійснення. Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (форма № ОЗ-2), затверджений наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку»від 29.12.1995 року № 352 має застосовуватися для оформлення приймання-здачі основних засобів з ремонту, здійсненого господарським способом. Акт, підписаний працівником цеху (відділу), що уповноважений на приймання основних засобів, та представником цеху (підприємства), який виконував ремонт, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами на те уповноваженими. До технічного паспорта відповідного об'єкта основних засобів повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об'єкта, пов'язані із таким ремонтом.

Разом з тим, відповідач за первісним позовом відповідно до статей 33, 34 ГПК України не подав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів проведення обумовлених договором підряду ремонтних робіт саме господарським способом.

Щодо посилань ЗАТ «Закарпаттурист»на ту обставину зокрема, що весь обсяг ремонтних робіт, зазначений в акті приймання виконаних підрядних робіт (загальний) від 30 березня 2006 року, замість підприємця ОСОБА_2 виконали три суб'єкти господарювання: ТзОВ «Керамік», підприємця ОСОБА_4 та ДП «Мамонт-Україна», то апеляційний господарський суд відзначає наступне.

З таким твердженням погодитися не можна, оскільки аналіз змісту наведених вище письмових документів дає підстави вважати, що різними підрядниками в різний час проводилися якісно різні види робіт.

Так, серед проведених санітарно-технічних робіт підприємцем ОСОБА_4зазначені: монтаж циркуляційних насосів, прокладка металевих трубопроводів, монтаж фільтрів, установка кранів та вентелів, монтаж зливних бачків та змішувачів тощо; у той саме час серед санітарно-технічних робіт, проведених підприємцем ОСОБА_2 зазначені: прокладання трубопроводів водопостачання з поліетиленових труб різного діаметру, встановлення унітазів та умивальників.

Серед проведених загально-будівельних робіт підприємцем ОСОБА_4зазначені: покриття ковроліном коридорів та площадок, влаштування самовирівнюючої стяжки, ремонт балконних дверей та вікон, ремонт покрівлі з оцинкованої сталі; у той саме час серед загально-будівельних робіт, проведених підприємцем ОСОБА_2 зазначені: розбирання покриття підлоги з штучного паркету, улаштування покриття з керамічних плиток, ремонт штукатурки внутрішніх стін, високоякісне олійне фарбування раніше пофарбованих вікон та дверей, а також стін всередині будівлі, улаштування каркасів із профілю для кріплення гіпсокартону на стіни та стелю, установлення вікон і рам з металопластику, демонтаж дверних блоків, встановлення дверних полотен та дверних ручок, скління дерев'яних рам тощо.

Отже, з наведеного вбачається, що підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_4виконували якісно зовсім різні види підрядних робіт.

Також, серед проведених електромонтажних робіт ТзОВ «Керамік»зазначені: прокладка кабелів різних діаметрів, встановлення обігрівачів, монтаж труб для прокладки проводів, встановлення вимикачів, пробивання борозден у цегляних стінах, пробивання отворів в перекриттях, залаштування борозден в цегляних стінах; у той саме час серед електромонтажних робіт, проведених підприємцем ОСОБА_2 зазначені прокладання проводів і кабелів різних діаметрів, монтаж світильників, монтаж прожекторів, встановлення пускачів, автоматів та освітлювальних щитків тощо.

Отже, з наведеного вбачається, що підприємець ОСОБА_2 та ТзОВ «Керамік»виконували якісно зовсім різні види підрядних робіт.

Проведення підрядних робіт ДП «Мармонт Україна»полягало у облаштуванні опалення та гарячого водопостачання в спальному корпусі ТОК «Синевирське озеро», та ні якісно, ні кількісно не повторювало роботи, проведені підприємцем ОСОБА_2

З огляду на викладене, матеріали справи у сукупності, немає підстав для достовірного висновку про те зокрема, що позивач за первісним позовом не виконував підрядних робіт з поточного ремонту спального корпусу замовника (відповідача за первісним позовом), а відповідач за первісним позовом в свою чергу виконав їх сам господарським способом.

Також суд апеляційної інстанції відзначає, що, як вбачається з балансів ТОК «Синевирське озеро»(філія Синевирсько-Полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист») за станом на 1 квітня 2006 року, 1 липня 2006 року, 1 січня 2007 року та доданих до них розшифровок кредиторської заборгованості (т.2, а.с.а.с.49-50, 51-52, 52 (зворотна сторона аркуша), 53-55, 56), у ТОК «Синевирське озеро»існувала кредиторська заборгованість перед підприємцем ОСОБА_2, а пізніше після уступки права вимоги боргу перед підприємцем ОСОБА_1 заборгованість на суму 71,6 тис. грн.

Щодо посилання скаржника на умови договору оренди № 2 від 1 квітня 2004 року з ПП «Автосвіт», то скаржником не подано доказів проведення цим підприємством ремонтних, відновлювальних та інших робіт, спрямованих на поліпшення орендованого майна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом в порушення вимог п.4.4 договору невчасно виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 6 від 3 березня 2004 року щодо оплати виконаних підрядних робіт.

З врахуванням викладеного апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з ЗАТ «Закарпаттурист»на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 основного боргу на суму 71592 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. зазначеного договору підряду, за порушення строку оплати остаточної ціни замовник сплачує підряднику неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла протягом всього терміну прострочення.

Відповідно до п.5.7 договору якщо замовник порушує строк сплати остаточної ціни за даним договором більш ніж на 60 календарних днів, він повинен сплатити підряднику штрафну санкцію в розмірі 20 (двадцять) процентів від суми фактичної заборгованості.

Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування на вимогу ЗАТ «Закарпаттурист»до цих спірних відносин в частині вимог по стягненню з відповідача за первісним позовом штрафних санкцій, передбачених договором, строків позовної давності, оскільки строк на право звернення з такими вимогами з огляду на встановлені договірні відносини та відповідно до вимог ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст.258, 261, 262 267 ЦК України у позивача сплив 01.05.2007р., а позов датований 17.08.2007р. За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив позначу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ЗАТ «Закарпаттурист»штрафних санкцій на суму: 14318,40 грн. -штрафу, та 24821,79 грн. -пені.

Відповідно до п.5.5 договору за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором замовник сплачує виконавцю 22 відсотки річних за весь час користування чужими коштами з моменту коли така заборгованість виникла.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З врахуванням зазначених норм законодавства, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 24126,42 грн. та двадцять два проценти річних у розмірі 31529,24 грн.

За період з травня 2006 р. по вересень 2007р. (включно) розмір інфляційних нарахувань відповідно до розрахунку, зробленого позивачем і врахованого місцевим господарським судом, становить 24126,42 грн., а також двадцять два проценти річних від простроченої суми за період з 01.05.2006р. по 10.08.2007р. (включно) відповідно до обґрунтованого розрахунку, зробленого позивачем, становить 31529,24 грн.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10 вересня 2006 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у наступному.

Вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору відступлення вимоги, мотивовані відсутністю у договорі підряду умови про можливість здійснення сторонами у майбутньому відступлення вимог за цим договором, не підлягають задоволенню судом з огляду на приписи Цивільного кодексу України, які регулюють питання підстав та можливості заміни кредитора у зобов'язанні, ст.ст.512-516 Цивільного кодексу України

Згідно з ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ст.516 ЦК України Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства, законодавець визначив зокрема, що кредитор не може бути замінений у зобов'язанні у випадку, коли це прямо передбачено умовами договору, включаючи умовою такої заміни згоду боржника або закон. Оспорений договір підряду у цій справі не містить заборони заміни кредитора та не передбачає умовою такої заміни згоду боржника, спірні зобов'язання сторін не є нерозривно пов'язані з особою кредитора. ЗАТ «Закарпаттурист»не наведено, а судами обох інстанції не встановлено інших законних підстав, які б унеможливлювали укладення підприємцем ОСОБА_2 з підприємцем ОСОБА_1 договору відступлення права вимоги.

З огляду на викладене в сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що право підприємця ОСОБА_1 вимагати стягнення грошового боргу, який виник внаслідок невиконання ЗАТ «Закарпаттурист»своїх зобов'язань за договором підряду № 6 від 03 березня 2004 року, гарантується нормами статей 11, 13, 514, 516 Цивільного кодексу України, а право підприємця ОСОБА_2 -відповідача за зустрічним позовом, безвідплатно передати своє майнове право іншій особі передбачено статтями 12, 512, 513 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного у сукупності, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2008р. у справі № 17/183 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті держмита в апеляційній інстанції покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до законодавства.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Городечна М.І.

суддя Кузь В.Л.