Постанова № 497414, 27.10.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2006 № 14/96-14/114

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Студенця В.І.

Малетича М.М.

при секретарі:

За участю представників:

позивача – Міщук В.Ф.,

відповідача – Бяскова П.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачхліб"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006

у справі № 14/96-14/114 (Книш Н.Ю.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачхліб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат "Десна хлібопродукт"

про стягнення 75322,50 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат “Десна хлібопродукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмачхліб”

про визнання угоди неукладеною.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.05.2006 порушено провадження у справі № 14/96 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмачхліб” (далі - ТОВ “Бахмачхліб”) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат “Десна хлібопродукт” (далі – ТОВ Комбінат “Десна хлібопродукт”) про стягнення 75322,50 грн.

ТОВ Комбінат “Десна хлібопродукт” до прийняття рішення зі спору звернулося до господарського суду Чернігівської області з зустрічним позовом до ТОВ “Бахмачхліб” про визнання угоди неукладеною.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ “Бахмачхліб” подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 в якій просило його скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ „Бахмачхліб” і стягнути з ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” 75 322,50 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило суд рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ТОВ „Бахмачхліб” – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За первісним позовом.

Статут ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” затверджено 26.07.2005 зборами учасників товариства ( протокол № 1) та 04.08.2005 проведено державну реєстрацію.

Відповідно до п. 1.4 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” місцезнаходженням товариства є Чернігівська область, м. Борзна.

Органами управління товариства, згідно п.п.12.1 – 12.1.3 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” є:

- збори учасників – вищий орган товариства;

- дирекція – виконавчий орган товариства;

- ревізійна комісія – орган, який контролює діяльність дирекції.

Посадовими особами органів управління товариства є директор та інші члени дирекції, голова ревізійної комісії ( п. 12.2 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт”).

Відповідно до п. 13.17.5 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” до компетенції зборів учасників належить, зокрема, затвердження угод ( контрактів) понад 50 000,00 грн.

Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства є дирекція, яка очолюється директором ( п. 14.1 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт”).

Згідно пунктів 14.8.1, 14.9.2 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” директор представляє товариство у відносинах з українськими та іноземними громадянами, усіма підприємствами, установами та організаціями, державними та судовими органами та будь – якими іншими суб’єктами; без доручення діє від імені товариства.

Відповідно до п. 14.9.6 Статуту ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт”, в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору, директор укладає від імені товариства господарські договори ( контракти), що не перевищують 50 000,00 грн.

Статут ТОВ „Бахмачхліб” 26.03.2001 затверджено учасниками товариства (протокол №1) та 10.12.2001 здійснено державну реєстрацію.

Відповідно до п. 1.9 Статуту ТОВ „Бахмачхліб” місцезнаходженням товариства є: Чернігівська область, м. Бахмач.

Згідно п. п. 7.1, 7.13, Статуту ТОВ „Бахмачхліб” Вищим органом товариства є загальні збори учасників, а виконавчим органом товариства , який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є генеральний директор.

Генеральний директор представляє інтереси товариства, укладає договори, угоди і контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, видає довіреності, користується правом найму на роботу та звільнення працівників, видає розпорядження, що обов’язкові до виконання всіма працівниками, виступає від імені товариства в усіх державних та судових органах, має право першого підпису фінансових документів товариства ( п. 7.17 Статуту ТОВ „Бахмачхліб”).

ТОВ „Бахмачхліб” за накладною № 1 від 06.09.2005 передало ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” майно на загальну суму 75 000,00 грн.

Накладну від імені ТОВ „Бахмачхліб” підписав генеральний директор Міщук В.Ф., а від імені ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” – Максимцов М.О.

ТОВ „Бахмачхліб” 26.04.2006 звернулося до ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” з претензію в якій на підставі ст.ст. 1, 2, 509, 530 ЦК України заявив вимогу про виплату 75322,50 грн. за майно, що передано за накладною № 1 від 06.09.2005.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно – правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, в силу ст. 639 ЦК України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст. 656 ЦК України).

Отже, однією із істотних умовою договору купівлі – продажу є умова щодо предмета договору. Оскільки ст. 655 ЦК України оперує поняттями „майно” і „товар”, тому предметом договору можуть бути як речі, так й інші об’єкти цивільних прав, зазначені у ст. 177 ЦК України.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації ( ст.657 ЦК України).

Правочин, який вчинений у письмові формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін ( ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Виходячи із змісту ст. ст. 209, 210, 639, 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і вважається вчиненим з моменту державної реєстрації.

Щодо інших договорів купівлі – продажу, то законом не встановлено вимог до їх форми і тому вини можуть укладатись з урахуванням вимог ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами) ( ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно свідоцтва про право власності та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно трансформаторна підстанція є об’єктом нерухомості.

Враховуючи те, що сторони 06.09.2005 в накладній № 1 передбачили перелік майна, його кількість та вартість, яке ТОВ „Бахмачхліб” передається ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт”, то шляхом підписання зазначеної накладної між сторонами в письмовій формі укладено договір купівлі – продажу.

Оскільки сторони в накладній визначили перелік майна, його кількість та вартість, тобто погодили предмет договору, який є істотною умовою договору купівлі – продажу, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що однієї із сторін заявлялись умови щодо яких мало бути досягнуто згоди, то сторони укладаючи договір купівлі-продажу досягли згоди щодо істотних умов договору.

Приймаючи до уваги те, що одним із предметів договору купівлі – продажу , зокрема, трансформаторна підстанція є об’єктом нерухомості, а договір купівлі – продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а договір в частині купівлі – продажу сторонами об’єкта нерухомості нотаріально не засвідчений і не зареєстрований, то договір купівлі – продажу в частині продажу трансформаторної підстанції вважається не вчиненим.

Заперечення ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” стосовно того, що ТОВ „Бахмачхліб” майно зазначене в накладній реально комбінату не передавало колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що шляхом підписання накладної між сторони укладено договір купівлі – продажу, на підставі якого у сторін виникли цивільні права та обов’язки ( зобов’язання), і якщо комбінат вважає, що ТОВ „Бахмачхліб” порушує зобов’язання за договором, то він не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав. Невиконання чи неналежне виконання ТОВ „Бахмачхліб” зобов’язань за укладеним договором не є предметом спору у справі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк ( термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь – який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В укладеному між сторонами договорі купівлі – продажу строк виконання зобов’язання щодо оплати товару не встановлений.

З урахуванням того, що строк виконання зобов’язання щодо оплати товару не був встановлений, ТОВ „Бахмачхліб” вимогу про оплату товару заявив в претензії від 26.04.2006.

ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” зобов’язання за договором купівлі – продажу на день розгляду справи належним чином не виконало і враховуючи те, що договір в частині купівлі – продажу трансформаторної підстанції вважається не вчиненим, то його заборгованість перед ТОВ „Бахмачхліб” складає 62 730,83 грн., яка і підлягає стягненню на його користь.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Оскільки в договорі не передбачено відповідальності сторін у вигляді сплати пені, то вимоги ТОВ „Бахмачхліб” щодо стягнення пені є необґрунтованими.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 за первісним позовом підлягає зміні. Первісний позов підлягає задоволенню частково в сумі 62730,83 грн., а в інший частині рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 підлягає залишенню без зміни.

За зустрічним позовом.

ТОВ „Бахмачхліб” за накладною № 1 від 06.09.2005 передало ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” майно на загальну суму 75 000,00 грн.

Накладну від імені ТОВ „Бахмачхліб” підписав генеральний директор Міщук В.Ф., а від імені ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” – Максимцов М.О.

ТОВ „Бахмачхліб” 26.04.2006 звернулося до ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” з претензію про сплату на підставі ст.ст. 1, 2, 509, 530 ЦК України боргу у розмірі 75322,50 грн. у зв’язку з тим, що комбінат не сплатив кошти за майно, що передано згідно накладної № 1 від 06.09.2005.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно – правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, в силу ст. 639 ЦК України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст. 656 ЦК України).

Отже, однією із істотних умовою договору купівлі – продажу є умова до предмета договору. При цьому ст. 635 ЦК України оперує поняттями „майно” і „товар”, тому предметом договору можуть бути як речі, так й інші об’єкти цивільних прав, зазначені у ст. 177 ЦК України.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації ( ст.657 ЦК України).

Правочин, який вчинений у письмові формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін ( ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Виходячи із змісту ст. ст. 209, 210, 639, 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і вважається вчиненим з моменту державної реєстрації.

Щодо інших договорів купівлі – продажу, то законом не встановлено вимог до їх форми і тому вини можуть укладатись з урахуванням вимог ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами) ( ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Враховуючи те, що сторони 06.09.2005 в накладній № 1 передбачили перелік майна, його кількість та вартість, яке ТОВ „Бахмачхліб” передається ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт”, тобто погодили істотні умови договору, то шляхом підписання зазначеної накладної між сторонами в письмовій формі укладено договір купівлі – продажу.

Згідно свідоцтва про право власності та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно трансформаторна підстанція, яка зазначена в накладній № 1 від 06.09.2005 є об’єктом нерухомості.

Приймаючи до уваги те, що одним із предметів договору купівлі – продажу , зокрема, трансформаторна підстанція є об’єктом нерухомості, а договір купівлі – продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а договір в частині купівлі – продажу сторонами об’єкта нерухомості нотаріально не засвідчений і не зареєстрований, то договір купівлі – продажу в частині продажу трансформаторної підстанції вважається не вчиненим.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним та інші ( ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання угоди неукладеною зазначеною статтею не передбачено.

Також такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання угоди неукладеною не передбачено і ст. 20 ГК України.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” у зустрічному позові з огляду на те, що вимога товариства про визнання угоди неукладеною не відповідає способу захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України і така вимога за своєю суттю є встановленням фактів, що мають юридичне значення і ці факти встановлюються господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне.

Посилання ТОВ Комбінат „Десна хлібопродукт” щодо відсутності у директора товариства повноважень на укладення договору купівлі – продажу, то ці обставини не стосуються предмету та підстав спору за зустрічним позовом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 підлягає зміні. Позовні вимоги ТОВ „Бахмачхліб” підлягають задоволенню частково в сумі 62 730,83 грн., а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 по справі № 14/96-14/114 змінити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінату „Десна хлібопродукт” ( 16400, Чернігівська область, м. Борзна, вул. Леніна, 124, ідентифікаційний код 33488812 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмачхліб” ( 16501, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Тинницька,82, ідентифікаційний код 31587824) 62 730 ( шістдесят дві тисячі сімсот тридцять) грн. 83 коп. заборгованості, 627 (шісот двадцять сім) грн. 30 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, 313 ( триста тринадцять ) грн. 65 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

3. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2006 залишити без зміни.

4. Доручити господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 14/96-14/114 повернути господарському суду Чернігівської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Студенець В.І.

Малетич М.М.