Рішення № 49732998, 12.08.2015, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4191/14-ц

№ 2/207/35/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді: Литвинчука В.П.

при секретарі: Єрмаковій Н.П.

з участю адвоката: Скрипніка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства "ДніпроАзот", виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства "ДніпроАзот", виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

В обгрунтування пред*явлених позовних вимог вказала, що у 1960 році її чоловіку ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у безстрокове користування була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. У 1985 році будинок загальною площею 55,0м.кв. та житловою 39,9м.кв. з господарськими будівлями був прийнятий в експлутатацію. 04 травня 1985 року будинок був зареєстрований у БТІ м. Дніпродзержинська. 30 травня 1984 року рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів була визначена та затверджена межа санітарно-захисної зони від виробництва аміаку ДВО «Азот» і був визначений перелік будинків, які входять у цю зону та які підлягають зносу. До них був віднесений і їхній будинок № 52-Б. У зв*язку з цим було заборонено вчиняти будь-які дії щодо оформлення документів на перехід права власності та була заборонена реєстрація громадян у зазначених будинках. Згідно оціночного акту вартість будинку складала 10.287 рублів 64 копійок. У зв*язку зі зносом будинку і сплатою компенсації за нього, всі правовстановлюючі документи були передані на той час ДВО "Азот", відповідачу. На той час у будинку проживало три сім*ї. Їм зобов*язані були надати три квартири, а виділили одну: АДРЕСА_2. Також ними за знесений будинок була отримана компенсація у сумі 5.000 рублів. Будинок не був знесений і в ньому до теперішнього часу проживає вона з дочкою та онукою і оплачує комунальні послуги. Після смерті чоловіка вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді будинку АДРЕСА_1. У видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом їй було відмовлено у зв*язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння. Правовстановлюючі документи знаходяться у ПАТ "ДніпроАзот". Просить позов задоволнити, визнавши за нею право власності на вказане домоволодіння у порядку набувальної давності.

Представник позивачки вважає, що перешкоди для задоволення позову відсутні. Вказав, що рішенням міської ради нині спірний будинок повинні були знести ще у 1985 році, що також міською радою було прийнято рішення про виселення власників та мешканців із будинків, розташованих у санітарно-захисній зоні з наданням їм квартир, що на той час у будинку мешкало три сім*ї, яким повинні були надати три квартири. Однак, виділили лише одну з грошовою компенсацією за будинок та зелені насадження. У 2006 році чоловік позивачки помер і після його смерті відкрилась спадщина на вказаний будинок. Позивачка, як спадкоємець першої черги, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом їй було відмовлено із-за відсутності правовстановлюючих документів на домоволодіння. Вказав, що шкідливе виробництво на ПАТ "ДніпроАзот" було зупинено і будинок з 1986 року перейшов у власність відповідачу. До цього часу будинок не знесений і у ньому продовжує проживати позивачка разом з сім*єю невістки. Однак, позивачка не має правовстановлюючих документів на будинок. Проживаючи у будинку, користуючись будинком, вона сплачує комунальні послуги. Тобто, позивачка користується чужим майном. Тому за нею необхідно визнати право власності на будинок за набувальною давністю. Ніякого іншого житла позивачка не має. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача, ПАТ "ДніпроАзот", пред*явленого позову не визнав та пояснив, що рішенням Дніпродзержинської міської ради № 206 від 30 травня 1984 року була визначена та затверджена межа санітарно-захисної зони від виробництва аміаку на ДВО "Азот" в радіусі 1000 метрів від джерела виробничих викидів. Вказаним рішенням було заборонено вчиняти будь-які дії стосовно оформлення документів про перехід прав власності на будинки, зазначені у додатку до рішення міської ради. Також було заборонено прописку громадян у вказаних будинках. У перелік будинків, які входять у санітарно-захисну зону та підлягають зносу був включений і будинок АДРЕСА_1, який належав на праві власності ОСОБА_3, чоловіку позивачці. Також рішенням міської ради була затверджена оцінка майна та зелених насаджень. Згідно оціночного акту будинок АДРЕСА_1 був оцінений у 10.287 рублів 65 копійок. Сім*ї нині покійного ОСОБА_3 також було вирішено виділити житло, квартиру, для відселення родини. Рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 721 від 22 грудня 1986 року було вирішено вважати доцільним знесення житлового будинку, споруджень та зелених насаджень по АДРЕСА_1. Всі рішення чинні по теперішній час і відповідно до них сім*я ОСОБА_3 була відселена з будинку і його сім*ї була надана 2-кімнатна квартира та грошова компесація у зв*язку з відселенням. Всі рішенням міської та обласної рад народних депутатів ними, на той час Дніпродзержинським виробничим об*єднанням "Азот", були виконані. Таким чином, будинок АДРЕСА_1 не є об*єктом права власності і тому відсутні підстави для визнання на вказаний будинок права власності за позивачкою за набувальною давністю. У задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача, виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради у судове засідання не з*явився. Подав суду заяву у якій просив суд розглянути справу у відсутність їх представника.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що позивачка її свекруха і стосунки між ними родинні. У 1983 року вона проживала по АДРЕСА_1, який був віднесений до санітарно-захисної зони. Їм сказали, що при знесенні будинку їм нададуть квартиру. Однак, квартира була надана тільки батькам чоловіка. На теперішній час у будинку проживає свекруха та два її сини. Після смерті свекра позивачка зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв*язку з відсутністю на будинок документів.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що позивачка його бабуся. Все своє життя вона прожила у будинку АДРЕСА_1. У цьому ж будинку проживала його тітка із сім*єю та він з батьком.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України: «Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років…..набуває право власності на це майно /набувальна давність/, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.»

Відповідно до ст. 328 ЦК України: «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.»

Відповідно до ст. 397 ЦК України: «Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.»

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 206 від 30 травня 1984 року «Про встановлення межі санітарно-захисної зони від виробництва аміаку АМ-76 на ДВО «Азот», була затверджена межа санітарно-захисної зони від виробництва аміаку в радіусі 1000м від джерела виробничих викидів.

У санітарно-захисну зону увійшов і будинок АДРЕСА_1 /а.с.67-68/

Із рішення Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 193 від 14 травня 1986 року «Про затвердження оцінки майна та зелених насаджень» /а.с.31-32/ також вбачається, що будинок АДРЕСА_1 у м. Дніпродзержинську, який належав ОСОБА_3, згідно оціночного акту № 490 від 20 листопада 1984 року /а.с.33-36/ разом із земеними насадженням був оцінений у 10.287 рублів 65 копійок.

Рішенням № 232 від 09 червня 1986 року Дніпродзержинської міської ради народних депутатів у зв*язку із відселенням сімей із санітарно-захисної зони сім*ї ОСОБА_3 була надана квартира АДРЕСА_2.

Згідно довідки № 878/г., виданої 03 березня 1993 року позивачці, домова книга та документи про право власності на будинок АДРЕСА_1 вилучені та знаходяться у бухгалтерії ДВО «Азот» у зв*язку зі зносом будинку і виплатою компенсації володільцю будинку.

Також із відповіді Голови Правління ВАТ «ДніпроАзот» № 271/01-6 від 08 лютого 2008 року на лист позивачки, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 входить у санітарно-захисну зону підприємства згідно рішення міськвиконкому № 206 від 30 травня 1984 року. У 1998 році цех виробництва аміаку був законсервований /а.с.42/.

Окрім того, також із відповіді ВАТ «ДніпроАзот» від 23 червня 2008 року позивачці вбачається, що для зняття питання щодо переоформлення документів по домоволодінню АДРЕСА_1 необхідно скасування рішення міськвиконкому /а.с.46/.

При цьому, при вирішенні спорів, пов*язаних із набуттям права власності за набувальною давністю враховується, що особа добросовісно заволоділа чужим майном, що при заволодінні чужим майном особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У судовому засіданні було встановлено і вказане стверджується матеріалами справи: рішеннями Дніпродзержинської міської ради народних депутатів та відповідями на запити позивачки керівників ВАТ «ДніпроАзот», що позивачці була відома обставина, що будинок, який належав на праві власності її нині покійному чоловіку, рішенням Дніпродзержинської міської ради був віднесений до санітарно-захисної зони, ща у зв*язку зі зносом будинку її сім*ї була надана квартира АДРЕСА_2, що у зв*язку зі зносом будинку її сім*я отримала грошову компенсацію за будинок, що саме у зв*язку зі зносом будинку відповідачем, ПАТ «ДніпроАзот», були вилучені домова книга та всі правовстановлюючі документи на будинок.

У судовому засіданні було встановлено, що право власності на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_1 у м. Дніпродзержинську, не зареєстроване.

У судовому засіданні також було встановлено, що позивачка не була володільцем чужого майна.

При таких обставинах у позивачки відсутні підстави для набуття права власності на будинок за набувальною давністю.

Тому суд, оцінюючи всі докази, зібрані по справі у їх сукупності, вважає, що у задовленні позовних вимог необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вважає, що судові витрати у вигляді судового збору необхідно покласти на позивачку.

Керуючись ст.,ст. 328,397,244 ЦК України, ст.,ст.. 6-14, 60, 212-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства "ДніпроАзот", виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю --- відмовити.

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення може бути оскаржене на протязі 10 днів з моменту його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя: / Литвинчук В.П. /