Ухвала суду № 49730572, 02.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року справа №812/487/15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Шишова О.О., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 812/487/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.06.2014 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 року № 0000051401 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 629132,00 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі № 812/4304/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково, скасовано податкове повідомленням-рішенням від 26.04.2013 року № 0000051401.

Позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 26001010428069 в ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за грудень 2012 року та січень 2013 року в розмірі 629 132,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 812/487/15 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено повністю.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 26001010428069 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767. Код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року в розмірі 629 132,00 грн. (шістсот двадцять дев`ять тисяч сто тридцять дві гривні 00 коп.).

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги.

Відповідач № 1 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на п.п. 19-1.1.6 п. 19.1 ст. 19, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 11, 86, 159, 211 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби відсутні підстави для направлення органу Державної казначейської служби України відповідного висновку про підтвердження сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню.

Відповідач № 2 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на п.п. 7, 12, 15 ст. 200 Податкового кодексу України та зазначає, що з часу набрання чинності Податкового кодексу України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Позивачем на електронну адресу суду подано заперечення на апеляційній скарги відповідачів, в яких просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Також просив розглянути справу без участі представника позивача.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» 21.01.2013 року подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року. Відповідно до рядку 23-1 вищезазначеної податкової декларації позивачем сформовано суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 25 272 495,00 грн. До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість позивачем додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 44-49, 51, 52).

20.02.2013 року товариством подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року. Відповідно до рядку 23, 23-1 вищезазначеної податкової декларації позивачем сформовано суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 16 530 895,00 грн. До вище зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість позивачем додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 55-58, 61, 62, 63).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі № 812/4304/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 26.04.2013 року № 0000051401. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 15-20, 21-24).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог Податкового кодексу України повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст. 200 Податкового кодексу України ).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року).

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі п.п. 200.12, 200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року) орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з ч. 5 ст. 254 та ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що після вступу в законну силу рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі № 812/4304/13-а бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 629 132,00 грн. підлягає стягненню.

На переконання колегії суддів відповідачі не довели правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову і доводів апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 812/487/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Шишов О.О.

Сухарьок М.Г.