Постанова № 49730183, 22.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.04.2013 р. справа №5006/2/27-63/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідачів: не зявились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області

на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.03.2013р. у справі №5006/2/27-63/2012 (суддя Демідова П.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області

до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія», м. Київ, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, 3) Приватного нотаріуса ОСОБА_3, м. Київ

про визнання такими, що не підлягають виконанню, та скасування виконавчих написів №№1750, 1751 від 04.11.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, 1) Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія», м. Київ, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, 3) Приватного нотаріуса ОСОБА_3, м. Київ, про визнання такими, що не підлягають виконанню, та скасування виконавчих написів приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 04.11.2011р. №№1750, 1751 про звернення стягнення боргу ОСОБА_2 перед банком «Біг Енергія» на транспортні засоби ОСОБА_2Г, у звязку з незаконністю здійснення даних виконавчих написів нотаріуса.

Ухвалою від 17.10.2012р. (залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012р.) господарський суд Донецької області на підставі п.6 ст. 63 ГПК України повернув зазначену позовну заяву позивачу без розгляду, проте Вищий господарський суд України постановою від 10.01.2013р. зазначені судові акти скасував та направив справу №5006/2/27-63/2012 до господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви до свого провадження.

За результатами розгляду справи місцевий господарський суд ухвалою від 27.03.2013р. припинив провадження по справі №5006/2/27-63/2012 на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, обґрунтувавши свій висновок цивільно-правовим характером зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором №23/02-09-2006-Ф від 11.09.2006р., у звязку з порушенням яких вчинено оспорювані виконавчі написи. Крім того, суд першої інстанції послався на неможливість участі приватного нотаріуса ОСОБА_3 у справі в якості співвідповідача, тому зробив висновок про неможливість розгляду справи №5006/2/27-63/2012 в порядку господарського судочинства з огляду на її підсудність загальним судам. Також, суд зауважив про наявність цивільного провадження з аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1, правові акти по якому оскаржено останнім до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Не погодившись з винесеною ухвалою, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 27.03.2013р. скасувати та направити справу на розгляд по суті до місцевого господарського суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про цивільно-правовий характер правовідносин між ОСОБА_2 та Банком, оскільки фізична особа-підприємець має той самий ідентифікаційний номер та паспортні дані, що і фізична особа-громадянин. Крім того, апелянт наголосив, що договори застави були укладені між Банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, саме по ним приватний нотаріус здійснив виконавчі написи, тому твердження суду про непідвідомчість спору господарському суду є безпідставними.

Вищевикладене, на думку заявника, виключає можливість припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, а отже є підставою для скасування незаконної та необґрунтованої ухвали суду.

Сторони у судове засідання 22.04.2013р. не зявились, причини неявки до суду не повідомили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обовязковою, а також зважаючи на встановлений ст. 102 ГПК України пятнадцятиденний строк для розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про припинення провадження у справі. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.09.2006р. між ВАТ «Банк «Біг Енергія» та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено кредитний договір №23/02-09-2006-Ф, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 40 000 доларів США строком з 11.09.2006р. по 10.09.2010р. включно на споживчі цілі. Погашення кредитних коштів здійснюється позичальником щомісячно, рівними частинами, в сумі не менш 833,33 доларів США, з першого по пятнадцяте число кожного поточного місяця на протязі періоду кредитування.

Згідно п. 2.1 договору, за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 16% річних.

В забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором банк прийняв в заставу майно, згідно з договором застави №23/01-09-2006-З від 11.09.2006р., який є невідємною складовою частиною цього кредитного договору (п. 3.1 договору). Крім того, у відповідності з п. 3.2 договору, в разі погашення зобовязань позичальника за цим кредитним договором за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, та недостатності цих коштів для задоволення вимог банку за цим договором, для одержання суми, якої не вистачає, банк має право звернути стягнення на інше будь-яке майно позичальника в порядку, встановленому законодавством України.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобовязань за договором (п. 10.1 договору).

В матеріалах справи наявний також договір застави №21/01-09-2006-З від 11.09.2006р., укладений між ВАТ «Банк «Біг Енергія» (заставодержателем) та ФОП ОСОБА_2 (заставодавцем), відповідно до якого для забезпечення своєчасного виконання заставодавцем зобовязань за кредитним договором №23/02-09-2006-Ф від 11.09.2006р. в повному обсязі, останній передає в заставу заставодержателю наступне майно:

- вантажний сідловий тягач Renault Magnum АЕ430, 1999 року випуску, колір білий, шасі №VF611GTA0E0013544, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначений автомобіль належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА№536288, виданого РЕВ 4-го МРВ м. Маріуполя, 08.08.2006 року. Вартість транспортного засобу складає (згідно незалежної експертизи, що була проведена експертом-оцінювачем ОСОБА_5 10.08.2006р.) 219 672,12грн.;

- напівпричіп бортовий тентований DESOT 30PH 2001 року випуску, колір червоний, шасі №YE730PH38YH201342, реєстраційний номер НОМЕР_2. Зазначений напівпричіп належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА№576911, виданого РЕВ 4-го МРВ м. Маріуполя, 06.09.2006 року. Вартість транспортного засобу складає (згідно незалежної експертизи, що була проведена експертом-оцінювачем ОСОБА_5 10.08.2006р.) 108 322,50грн.

Загальна вартість предмета застави визначена сторонами в сумі 327 994,62грн. (п. 1.3 договору).

Згідно п. 7.1 договору, він набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення та строк дії договору визначається повним виконанням зобовязань за кредитним договором згідно п. 1.1 цього договору.

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення апеляційного суду Донецької області від 03.10.2012р. у справі №22ц/0591/1704/2012, в якому встановлений факт укладання 30.07.2007р. між цими ж сторонами додаткової угоди №1 до вищевказаного кредитного договору, в якій зазначено, що заставодержатель згідно з кредитним договором надав заставодавцю кредит в сумі 40 000 доларів США строком з 11.09.2006р. по 30.07.2007р. та в сумі 81 622,30 доларів США строком з 30.07.2007р. по 09.09.2011р. Судова колегія приймає зазначений факт в порядку ст. 35 ГПК України.

До того ж, за договором застави №23/01-03-2008-З від 17.03.2008р., для забезпечення своєчасного виконання заставодавцем зобовязань за вказаним кредитним договором в повному обсязі, заставодавець передає заставодержателю наступне майно (предмет застави):

- вантажний сідловий тягач Renault Magnum, 2000 року випуску, колір зелений, шасі №VF611GTA0E0019047, реєстраційний номер НОМЕР_3. Зазначений автомобіль належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС074537, виданого РЕВ 4-го МРВ м. Маріуполя, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, дата видачі 31.07.2007р. Вартість транспортного засобу складає (згідно висновку експерта про вартість обєкта експертної оцінки, що міститься у Звіті про оцінку вартості, виданого експертом-оцінювачем ОСОБА_5 на дату оцінки 04.07.2007р.) становить 204 365,00грн.

- напівпричіп бортовий тентований марки SREM FRUEHAUF, 1995 року випуску, колір сірий, шасі №VPKTF34CIS3RB4436, реєстраційний номер НОМЕР_4. Зазначений автомобіль належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС138782, виданого РЕВ 4-го МРВ м. Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, дата видачі 23.02.2008р. Вартість транспортного засобу складає (згідно висновку експерта про вартість обєкта експертної оцінки, що міститься у Звіті про оцінку вартості, виданого експертом-оцінювачем ОСОБА_5 на дату оцінки 04.07.2007р.) 56 684,00грн.

Загальна вартість предмета застави за даним договором згідно п. 1.3 визначена сторонами в сумі 261 049,00грн.

Договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Строк дії договору визначається повним виконанням зобовязань за кредитним договором згідно п. 1.1 цього договору (п. 7.1 договору).

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №40053838 від 05.03.2013р., відповідно якого 19.03.2008р. за №6814449 зареєстровано обтяження на обєкт: напівпричіп бортовий SREM FRUEHAUF №VF611GTA0E0019047, АН8782СЕ, загальною вартістю оцінки 56 684,00грн., обтяжувач МФ ВАТ «Банк «Біг Енергія», боржник - ОСОБА_2, підстава обтяження договір застави №23/01-03-2008-З від 17.03.2008р., термін дії 19.03.2013р. 17.10.2011р. до запису було внесено зміни додано обєкт: вантажний сідловий тягач Renault Magnum, 2000 року випуску, №VF611GTA0E0019047, АН8782СЕ, загальною вартістю оцінки 204 365,00грн. Крім того, 17.10.2011р. за №11729501 на підставі договору застави №23/01-09-2006-З від 11.09.2006р. було зареєстровано обтяження на обєкти: вантажний сідловий тягач Renault Magnum АЕ430, 1999 року випуску, №VF611GTA0E0013544, АН3891ВІ, напівпричіп бортовий тентований DESOT 30PH 2001 року випуску, №YE730PH38YH201342, АН8467ХХ, обтяжувач МФ ВАТ «Банк «Біг Енергія», боржник - ОСОБА_2, термін дії 17.10.2016р.

З матеріалів справи також вбачається, що 04.11.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було зроблено виконавчі написи №№1750, 1751, якими нотаріус пропонувала звернути стягнення на транспортні засоби: вантажний сідловий тягач Renault Magnum АЕ430, 1999 року випуску, колір білий, шасі №VF611GTA0E0013544, реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричіп бортовий тентований DESOT 30PH 2001 року випуску, колір червоний, шасі №YE730PH38YH201342, реєстраційний номер НОМЕР_2, вантажний сідловий тягач Renault Magnum, 2000 року випуску, колір зелений, шасі №VF611GTA0E0019047, реєстраційний номер НОМЕР_3, та напівпричіп бортовий тентований марки SREM FRUEHAUF, 1995 року випуску, колір сірий, шасі №VPKTF34CIS3RB4436, реєстраційний номер НОМЕР_4, що належать на праві власності ОСОБА_2 та передані в заставу Відкритому акціонерному товариству «Банк «Біг Енергія». За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених транспортних засобів, нотаріус пропонувала задовольнити вимоги Банку у розмірі заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 55 738,32 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України гривню за офіційним курсом НБУ станом на 04.11.2011р. складає 444 830,81грн., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 6 078,70 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України гривню за офіційним курсом НБУ станом на 04.11.2011р. складає 48 512,28грн., заборгованість по сплаті пені за період з 05.11.2010р. по 04.11.2011р. (включно) у розмірі 123 909,69 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України гривню за офіційним курсом НБУ станом на 04.11.2011р. складає 988 886,06грн., що разом становить 185 726,71 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України гривню за офіційним курсом НБУ станом на 04.11.2011р. складає 1 482 229,15грн.

Строк, за який проводиться стягнення з 05.11.2010р. по 04.11.2011р. включно.

Згідно з матеріалами справи, 16.11.2011р. державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ винесено постанови ВП №29859842 та ВП №29859801 про відкриття виконавчих проваджень за вищевказаними виконавчими написами.

Разом з цим, постановою ВП №30207213 від 06.12.2011р. державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-10496/10, виданого 29.03.2011р. Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми позики в розмірі 350 000,00грн., відсотків за користування позикою 1 505 000,00грн., 3% річних 31 500,00грн., інфляційної складової 182 000,00грн., пені 638 750,00грн., витрат ІТЗ 120,00грн., а разом 2 707 370,00грн.

Враховуючи викладене і посилаючись на те, що при зверненні до виконавчої служби ОСОБА_1 було встановлено факт наявності двох відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_2, що порушує право ОСОБА_1, як кредитора, на отримання присудженої до стягнення суми заборгованості, а також звертаючи увагу на незаконність здійснення нотаріусом вищезазначених виконавчих написів, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Донецької області припинив провадження у даній справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України з посиланням на те, що з огляду на цивільно-правовий характер відносин між Банком та ОСОБА_2 за кредитним договором №23/02-09-2006-Ф від 11.09.2006р., а також на наявність серед відповідачів у справі приватного нотаріуса ОСОБА_3, спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.

Перелік підстав припинення провадження у справі за ст. 80 ГПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено що, зокрема, спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК України).

Однак, поза увагою господарського суду залишився той факт, що згідно ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Крім того, зі змісту договору застави №23/01-09-2006-З від 11.09.2006р., який є невідємною частиною кредитного договору №23/02-09-2006-Ф від 11.09.2006р. (п.3.1), вбачається, що ОСОБА_2 виступав заставодавцем у вказаних правовідносинах в якості фізичної особи-підприємця.

Таким чином, твердження господарського суду про цивільно-правовий характер зобовязань ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Також, судом першої інстанції не встановлено, з якого часу ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, тому твердження про укладання кредитного договору ОСОБА_2 саме як фізичною особою, з огляду на викладене, є також передчасним.

По-друге, обґрунтовуючи висновок про необхідність припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, суд послався на неможливість участі приватного нотаріуса ОСОБА_3 у якості співвідповідача у даній господарській справі.

Так, за статтею 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності).

В пункті 8 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» викладено правову позицію про те, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що приватний нотаріус ОСОБА_3 не є єдиним відповідачем у справі, що виключало б можливість розгляду спору по суті, при цьому, судом не застосовано приписи ст. 23 ГПК України відносно того, що у разі участі у справі кількох відповідачів, кожний з них щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно, та не звернуто уваги на те, що у разі встановлення того факту, що позов заявлено до неналежного відповідача, за відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача належним, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним, або залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. За умови наявності серед субєктного складу сторін трьох свіпвідповідачів, судом першої інстанції проігноровані також приписи ст. 27 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, на думку судової колегії, господарським судом зроблено передчасний висновок про непідвідомчість даного спору господарським судам та можливість припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що матеріали справи містять відомості, що не були досліджені судом першої інстанції та призвели до невірного висновку про припинення провадження у даній справі.

Так, нормами Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 15, закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частина 2 цієї статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких - визнання правочину недійсним.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З матеріалів справи не вбачається, що судом першої інстанції досліджувався факт наявності порушеного права або оспорюваного інтересу позивача спірними виконавчими написами №№1750, 1751 від 04.11.2011р.

Крім того, поза увагою суду залишилось рішення апеляційного суду Донецької області від 06.11.2012р у справі №22ц/0591/1706/2012, яким частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, скасоване рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28.08.2012р., позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчий напис нотаріуса №1750 від 04.11.2011р. про звернення стягнення на транспортний засіб Renault Magnum АЕ430, 1999 року випуску, колір білий, шасі №VF611GTA0E0013544, реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричіп бортовий тентований DESOT 30PH 2001 року випуску, колір червоний, шасі №YE730PH38YH201342, реєстраційний номер НОМЕР_2, та виконавчий напис нотаріуса №1751 від 04.11.2011р. про звернення стягнення на транспортний засіб Renault Magnum, 2000 року випуску, колір зелений, шасі №VF611GTA0E0019047, реєстраційний номер НОМЕР_3, та напівпричіп бортовий тентований марки SREM FRUEHAUF, 1995 року випуску, колір сірий, шасі №VPKTF34CIS3RB4436, реєстраційний номер НОМЕР_4, які належать на праві власності приватному підприємцю ОСОБА_2, в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 11.09.2006р. на суму 185 726,71 доларів США, що еквівалентно 1 482 229,15грн., у задоволенні позову про скасування виконавчих написів нотаріуса відмовлено. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за умови, якщо вказане рішення не скасоване і набрало законної сили, факти, встановлені в ході розгляду справи №22ц/0591/1706/2012, мають преюдиційне значення при розгляді справи №5006/2/27-63/2012, оскільки у справі №22ц/0591/1706/2012 дещо відмінний склад сторін.

До того ж, в матеріалах справи наявні судові рішення у справі №2/0538/575/2012 від 03.08.2012р.(№22ц/0591/1704/2012 від 03.10.2012р. по апеляційній інстанції), якими ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія», ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_3, про визнання виконавчих написів нотаріуса №№1750, 1751 від 04.11.2011р. такими, що не підлягають виконанню та їх скасування. Наразі, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2012р. у справі №6-43718ск12 було відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені судові акти, проте результати касаційного перегляду в матеріалах справи відсутні. Таким чином, судом першої інстанції проігроновані також приписи ст. 79 ГПК України, оскільки вирішення зазначеної цивільної справи має суттєве значення для даного спору з огляду на п.2 ст. 80 ГПК України.

Залишення поза увагою зазначених обставин, на думку судової колегії, завадило господарському суду розглянути спір з урахуванням матеріалів і обставин справи та дійти правомірного висновку у відповідності з вимогами чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає оскаржувану ухвалу такою, що винесена передчасно, без урахування всіх обставин справи, дослідження наявних в матеріалах справи доказів, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 106 ГПК України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвал, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105, ст.106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області, на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.03.2013р. у справі №5006/2/27-63/2012 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 27.03.2013р. у справі №5006/2/27-63/2012 скасувати.

Справу №5006/2/27-63/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області, до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія», м. Київ, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, 3) Приватного нотаріуса ОСОБА_3, м. Київ, про визнання такими, що не підлягають виконанню, та скасування виконавчих написів №№1750, 1751 від 04.11.2011р. - передати на розгляд господарському суду Донецької області.

Головуючий суддя (доповідач):Н.В. Будко

Судді:В.В. Манжур

ОСОБА_6

Надруковано примірників-7

1-у справу

1-позивачу

3-відповідачам

1-господарському суду

1-ДАГС