Постанова № 49730173, 18.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2013 р. справа №5009/3786/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4 довіреність №61/27 від 03.01.2013р. від відповідача:не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід04.12.2012р. (повний текст підписано 10.12.2012р.) у справі№5009/3786/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовомКонцерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району, м. Запоріжжя доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 3 530,87грн., пені в сумі 248,06грн., 3% річних в сумі 52,34грн., інфляційних втрат в сумі 3,32грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2012р. у справі №5009/3786/12 позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району, м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 3 530,87грн., пені в сумі 248,06грн., 3% річних в сумі 52,34грн., інфляційних втрат в сумі 3,32грн. - задоволені частково та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя стягнуто 2 994,75грн. основного боргу, 219,17грн. пені, 46,57грн. 3 % річних, 3,32 грн. інфляційних витрат, 1 368,08грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Концерном Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у звязку з тим, що наведене рішення не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок суду щодо того, що нарахування позивачем відповідачу теплової енергії з 20.03.2012р. по липень 2012р. є необґрунтованим, оскільки доводи щодо того, що відповідач продав зазначене приміщення іншому власнику, а отже не споживав теплову енергію за цей період є не неправомірними з огляду на умови укладеного між сторонами даного позову договору.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні рішення суду та задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не зявився, поважних причин незявлення суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Концерн Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 3 530,87грн., пені в сумі 248,06грн., 3% річних в сумі 52,34грн., інфляційних втрат в сумі 3,32грн.

Позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704229 від 01.01.2007р. не здійснив жодної оплати за спожиту теплову енергію за період з січня 2012р. по липень 2012р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 3 530,87грн. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Нормативно позов обгрунтовано ст.ст.11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704229 від 01.01.2007р., Законом України Про теплопостачання №2633-ІV від 02.06.2005р., Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704229 від 01.01.2007р. у період з січня 2012р. по 20.03.2012р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 01.01.2007р. між Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_5 (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704229 (далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 3.2.6. договору передбачений обовязок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, які передбачені договором.

Згідно з п.5.1. договору облік теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п.п.6.1.-6.3. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Перспективна, буд. №2б, тел. 236-53-23, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачу теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Згідно з п.6.6.1. договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати тримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).

Відповідно до п.6.6.2. договору в разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір діє з 01.01.2007р. до 31.12.2007р.

Відповідно до п.10.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п.10.1., якщо не відбулася ні одна з обставин, вказаних у п.10.2. В пункті 10.2. договору зазначено, що договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2012р. по липень 2012р. в розмірі 3 530,87грн.

Відповідно до додатку №1а до договору №704229 від 01.01.2007р. постачання теплової енергії відповідачу здійснювалось у нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Алмазна 47, прим. 22 на потреби опалення.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було продано нежитлове приміщення №22, що знаходиться у будинку №47 по вул. Алмазна/ у будинку №9 по вул. Тенісна в м. Запоріжжі, загальною площею 61,8 кв.м ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, який нотаріально посвідчений та зареєстрований 20.03.2012р. відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №11124036, копія якого міститься в матеріалах справи. Факт продажу спірного нежитлового приміщення також підтверджується завіреною копією витягу з Державного реєстру прав власності №33573868 від 23.03.2012р.

За умовами п.10 вказаного договору купівлі-продажу від 20.03.2012р. право власності на відчужуване нерухоме майно згідно зі ст.334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного вище договору купівлі-продажу, а саме з 20.03.2012р., право власності на нежитлове приміщення перейшло до ОСОБА_6.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування позивачем відповідачу теплової енергії з 20.03.2012р. по липень 2012р. є необґрунтованим, оскільки відповідач продав зазначене приміщення іншому власнику, а отже не споживав теплову енергію за цей період з огляду на наступне:

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання № 2633-IV від 02.06.2005р. споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, згідно з п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

При цьому, згідно з п.3 вказаних Правил, споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим є нарахування позивачем суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2012 року по 20.03.2012р.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що за вказаний період позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на суму 3 314,45грн., що підтверджується помісячними актами приймання-передачі теплової енергії:

- за січень 2012р. акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012р. на суму 1107,91грн.;

- за лютий 2012р. акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2012р. на суму 1305,56грн.;

- за березень 2012р. акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2012р. на суму 900,98грн.

При цьому, з урахуванням визначеного судом періоду за березень 2012р. підлягає сплаті сума боргу в розмірі 581,28грн., яка нарахована за 20 днів місяця, тобто по 20.03.2012р.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за період з січня 2012 року по 20.03.2012р. складає 2 994,75грн.

Відповідно до письмових пояснень позивача, кількість спожитої відповідачем теплової енергії визначалась розрахунковим способом, оскільки система опалення приміщення відповідача не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплопостачання від 22.12.2011р.

Для розрахунку застосовано тарифи, затверджені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №127 від 30.09.2011р., які діють з 01.10.2011р. 771,10грн. за 1 Гкал (без ПДВ) за теплову енергію.

На підставі вищевказаних актів приймання-передачі теплової енергії позивачем виписано рахунки на оплату від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р.

Акти та рахунки на оплату направлялися на адресу відповідача поштою, що підтверджується реєстрами на відправлення рахунків та актів виконаних робіт за період з січня 2012р. по березень 2012р. Вказані акти відповідачем не підписувались і не повертались позивачу.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять будь-яких претензій з приводу неякості наданих послуг, судова колегія вважає, що належними доказами у справі підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачу у період з січня 2012р. по 20.03.2012р. При цьому, відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 2 994,75грн.

Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Підставою для заявлення позовних вимог - є невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704229 від 01.01.2007р. в частині оплати отриманих послуг.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п.6.3. договору відповідач не здійснив розрахунку за надані послуги в повному обсязі.

За таких обставин, оскільки за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704229 від 01.01.2007р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманих послуг, які надані позивачем, на момент звернення до суду строк оплати отриманих послуг настав, але матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобовязань, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 994,75грн. за період з січня 2012р. по 20.03.2012р. та відмові у стягненні основного боргу в розмірі 536,12грн. за період з 20.03.2012р. по липень 2012р. у зв`язку зі зміною власника будівлі, до якої постачалось тепло, а отже і відсутністю фактичного споживання цього тепла відповідачем.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення пені в розмірі 248,06грн. за період з лютого 2012р. по вересень 2012р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Так, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії позивачем нарахована пеня на підставі п.7.2.8 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 26.02.2012р. по 26.09.2012р. в сумі 248,06грн.

Однак, враховуючи підстави часткового задоволення суми основного боргу та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені за період з 26.02.2012р. по 26.09.2012р. в розмірі 219,17грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 52,34грн. та інфляційних втрат в сумі 3,32грн. за період з 26.02.2012р. по 26.09.2012р.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 26.02.2012р. по 26.09.2012р. в сумі 52,34грн., а також інфляційні витрати за березень 2012р. в розмірі 3,32грн.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно задоволені вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 46,57грн. та інфляційних втрат в розмірі 3,32грн.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2012р. у справі №5009/3786/12 з урахуванням мотивів, наведених апеляційним судом, ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2012р. у справі №5009/3786/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 15.02.2013р.

ГоловуючийО.А. Марченко

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1 позивачу;

1 відповідачу;

1- до справи;

1 гос. суду Запорізької області;

1 ДАГС.