Ухвала суду № 49728653, 08.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

08.12.10

№

Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом: Дочірнього підприємства “Інженерно-технічний центр “АтомЕнергоТренінг”, м. Київ

до відповідача: Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення заборгованості у розмірі 229 347, 26 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП “Інженерно-технічний центр “АтомЕнергоТренінг” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ВП “Запорізька АЕС” ДП “НАЕК “Енергоатом” про стягнення заборгованості у розмірі 229 347, 26 грн.

06.12.2010р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.

У прийняті позовної заяви слід відмовити на підставі наступного.

Згідно ст. 13 ГПК України “Справи, підсудні місцевим господарським судам”, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку про те, що діюче законодавство не передбачає розгляд господарським судом справ за позовними заявами до відповідача (відповідачів), які не є юридичними особами чи суб’єктами підприємницької діяльності.

В порушення вимог статті 21 ГПК позов пред’явлено до окремого підрозділу, який не є юридичною особою, у зв’язку з чим позовна заява не підлягає розгляду у господарських судах України.

Також суд звертає увагу позивача на те, що договір № 1508 укладений з Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”, а не з Відокремленим підрозділом “Запорізька АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

“...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України “Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах” з 21.06.2010р. проводиться по наступним реквізитам:

- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;

- МФО 813015;

- ЄДРПОУ 34677145;

- Рахунок № 31218264700007;

- Код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку - 264.

Таким чином, раніше діючий рахунок для зарахування надходжень “Оплата витрат з інформаційно технічного-забезпечення розгляду справ у судах” № 3121225970007 з 21.06.2010 р. закрито.

Надане позивачем платіжне доручення № 2636 від 01.12.2010р. про сплату 236, 00 грн. судом не може бути прийняте до уваги в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ньому не вірно зазначені реквізити, а саме:

Рахунок зазначений № 31212259700007 замість належного № 31218264700007; код бюджетної класифікації (код платежу) 22050000 замість належного 22050003, символ звітності банку 259, замість належного 264.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

“1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;”

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, п. 1 ч. 1 ст. 62, п. 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви Дочірнього підприємства “Інженерно-технічний центр “АтомЕнергоТренінг” відмовити.

2. Повернути позивачу позовну заяву та додані до неї матеріали на 68 аркушах (в тому числі оригінали платіжного доручення № 2635 від 01.12.2010р. на суму 2 294, 00 грн. про сплату державного мита, оригінал платіжного доручення № 2636 від 01.12.2010р. на суму 236, 00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Суддя Соловйов В.М.