Постанова № 49723411, 13.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2015 року 810/2605/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, стягнення надміру сплачених митних платежів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про:

визнання протиправними дій Київської міської митниці ДФС щодо відмови у поверненні позивачу надміру сплачених митних платежів відповідно до заяви від 18.05.2015 вих. № УРБ10/14-2160;

стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів, а саме податку на додану вартість у сумі 986578,42 грн. та ввізного мита у сумі 196198,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав до Київської міської митниці ДФС заяву вих. № УРБ 10/14-2160 від 18.052015 про повернення надміру сплачених коштів у сумі 1182776,76 грн. Як стверджував позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд» надмірно сплатило до бюджету митні платежі під час митного оформлення товару, адже позивач оскаржив до суду 43 рішення митних органів про коригування митної вартості товарів, які у подальшому суд визнав протиправними і скасував. Позивач пояснив, що до заяви були додані необхідні документи, а саме копії митних декларацій, рішень судів, оригіналу довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, наказів про прийняття на роботу директора та головного бухгалтера, які підписали заяву.

На думку позивача, право на повернення надміру сплачених митних платежів передбачено Митним кодексом України та Податковим кодексом України. Він виконав усі формальні вимоги, передбачені для подання заяви про повернення надміру сплачених платежів, але відповідач протиправно відмовив йому у поверненні надміру сплачених коштів з тих мотивів, що питання про повернення наміру сплачених митних платежів не було предметом судового розгляду, а тому підстави для повернення надміру сплачених митних платежів у нього відсутні.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що сплачені позивачем кошти не є надміру сплаченими податковими зобов’язаннями, а є передплатою. На думку відповідача, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів є скасованими, процедура митного оформлення є незавершеною і позивачу потрібно звернутися до Головного управління ДФС у м. Києві для проведення документальної податкової перевірки. Відповідач також зазначав, що позивач самостійно визначив собі податкові зобов’язання в митних деклараціях, а тому ці зобов'язання вони не можуть бути оскарженні.

Про дату, час та місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з’явились представники позивача та митного органу.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві явку свого представника до суду не забезпечило, про причини неприбуття представника суд не повідомило.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник митного органу у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (номер в ЄДР 13391200000000782 від 21.01.2005).

1. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС у режимі імпорту митні декларації від 27.02.2013 № 100250000/2013/024789 та від 27.02.2013 № 100250000/2013/024791 для декларування товару (печінки свіжомороженої). Митним органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2013 № 100250000/2013/500079/2 та № 100250000/2013/500081/2. З урахуванням прийнятих рішень позивач подав 27.02.2013 нові митні декларації № 100250000/2013/024804 та № 100250000/2013/024803 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата податків та зборів склала у загальній сумі 57806,99 грн., з яких: митний збір у сумі 18064,69 грн.; ПДВ – 39742,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013 в адміністративній справі № 826/3031/13-а, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, залишених без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

2. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС у режимі імпорту митні декларації № 100270004/2014/299109 від 01.04.2014, № 100270004/2014/299110 від 01.04.2014, № 100250002/2014/062404 від 14.03.2014 для декларування товару (риби). Митними органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2014 № 00270004/2014/000162/2, від 02.04.2014 № 100270004/2014/000160/2, від 14.03.2014 № 100250002/2014/000130/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 03.04.2014 № 100270002/2014/299192, від 02.04.2014 № 100270004/2014/299169, від 14.03.2014 № 100250002/2014/062432 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Загальна сума надмірно сплачених платежів складає 127841,04 грн., з яких: митний збір у сумі 11325,98 грн.; ПДВ – у сумі 116515,06 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 в адміністративній справі №810/5485/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

3. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митні декларації від 24.12.2013 № 100250002/2013/038025, від 26.12.2013 № 100250002/2013/038231, від 26.12.2013 № 100250002/2013/038234, від 27.12.2013 № 100250002/2013/038266, від 24.12.2013 № 100250002/2013/038015 для декларування товару (риби). Митними органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2013 № 100250002/2013/500535/2, від 27.12.2013 № 100250002/2013/500546/2, від 27.12.2013 № 100250002/2013/500547/2, від 27.12.2013 № 100250002/2013/500548/2, від 24.12.2013 № 100250002/2013/500534/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 24.12.2013 № 100250002/2013/038082, від 27.12.2013 № 100250002/2013/038280, від 27.12.2013 № 100250002/2013/038271, від 27.12.2013 № 100250002/2013/038284, від 24.12.2013 № 100250002/2013/038076 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Надмірно сплачені платежі з ПДВ у загальній сумі 74354,07 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 в адміністративній справі №810/3965/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

4. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митні декларації від 08.11.2013 № 00250000/2013/035744, від 11.11.2013 № 00250000/2013/035844 для декларування товару. Митними органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2013 № 100250000/2013/500396/2, від 11.11.2013 № 100250000/2013/500399/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 08.11.2013 № 100250002/2013/035753, від 11.11.2013 № 100250002/2013/035872 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Надмірно сплачені кошти з ПДВ у загальній сумі 18962,25 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 в адміністративній справі №810/3049/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

5. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митні декларації від 09.01.2014 № 100270004/2014/338905, від 24.01.2014 № 100250002/2014/060656 для декларування товару. Митними органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2014 № 100270004/2014/310002/2, від 24.01.2014 № 100250002/2014/000030/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 10.01.2014 № 100270004/2014/338910, від 24.01.2014 № 100250002/2014/060684 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів склала загальну суму 94851,87 грн., з яких: митний збір у сумі 37441,53 грн.; ПДВ – у сумі 57410,34 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 у справі №810/4173/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

6. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митну декларацію від 07.08.2012 № 100200000/2012/537409 для декларування товару. Митними органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2.

З урахуванням прийнятого рішення про коригування митної вартості позивач подав нову митну декларацію від 09.08.2012 № 100200000/2012/537499 за якою, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів склала загальну суму 17679,19 грн., з яких: митний збір у сумі 5524,75 грн.; ПДВ – у сумі 12154,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2013 в адміністративній справі № 826/1880/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

7. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митну декларацію від 20.11.2012 № 100200000/2012/541634. Митними органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2012 № 100200000/2012/511095/2.

З урахуванням прийнятого рішення про коригування позивач подав нову митну декларацію від 23.11.2012 № 100200000/2012/541769 за якою, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів склала загальну суму 168238,41грн., з яких: митний збір у сумі 52574,50 грн.; ПДВ – у сумі 115663,91 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2013 в адміністративній справі № 826/7822/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2014, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

8. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митні декларації від 29.08.2013 № 100250000/2013/032328, від 28.08.2013 № 100250000/2013/032230, від 28.08.2013 № 100250000/2013/032264, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032862, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032876, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032864, від 01.10.2013 № 100250000/2013/033868, від 04.10.2013 № 100250000/2013/034021 для декларування товару. Митним органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 30.08.2013 № 100250000/2013/500192/2, від 28.08.2013 № 100250000/2013/500177/2, від 28.08.2013 № 100250000/2013/500181/2, від 10.09.2013 № 100250000/2013/500226/2, від 10.09.2013 № 100250000/2013/500227/2, від 10.09.2013 № 100250000/2013/500228/2, від 02.10.2013 № 100250000/2013/500276/2, від 04.10.2013 № 100250000/2013/500282/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 30.08.2013 № 100250000/2013/032384, від 28.08.2013 № 100250000/2013/032270, від 28.08.2013 № 100250000/2013/032280, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032877, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032878, від 10.09.2013 № 100250000/2013/032879, від 02.10.2013 № 100250000/2013/033917, від 04.10.2013 № 100250000/2013/034024 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів з ПДВ склала загальну суму 203942,80 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 в адміністративній справі № 810/1376/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

9. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митні декларації від 12.11.2013 № 100250000/2013/035889, від 05.11.2013 № 100250000/2013/035605, від 12.11.2013 № 100250000/2013/035899, від 25.11.2013 № 100250000/2013/036560, від 18.11.2013 № 100250000/2013/036182, від 15.11.2013 № 100250000/2013/036055, від 15.11.2013 № 100250000/2013/036056 для декларування товару.

Митними органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2013 № 100250000/2013/500408/2, від 05.11.2013 № 100250000/2013/500388/2, від 12.11.2013 № 100250000/2013/500407/2, від 25.11.2013 № 100250000/2013/500448/2, від 18.11.2013 № 100250000/2013/500427/2, від 15.11.2013 № 100250000/2013/500415/2, від 15.11.2013 № 100250000/2013/500416/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 12.11.2013 № 100250000/2013/035941, від 05.11.2013 № 100250000/2013/035616, від 12.11.2013 № 100250000/2013/035938, від 25.11.2013 № 100250000/2013/036570, від 18.11.2013 №100250000/2013/036191, від 15.11.2013 № 100250000/2013/036063, від 15.11.2013 №100250000/2013/036064 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів з ПДВ склала загальну суму 161902,67 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 в адміністративній справі №810/2391/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

10. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митну декларацію №100250002/2013/038014 від 24.12.2013. Митними органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2013/500533/2 від 24.12.2013.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нову митну декларацію №100250002/2013/038070 від 24.12.2013 за якою, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів з ПДВ склала суму 21932,79 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2014 в адміністративній справі №810/3822/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

11. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митну декларацію від 29.01.2014 № 100250002/2014/060846. Митними органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2014 № 100250002/2014/000041/2.

З урахуванням прийнятого рішення про коригування позивач подав нову митну декларацію від 31.01.2014 № 100250002/2014/060931 за якою, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів склала загальну суму 59626,97 грн., з яких: митний збір у сумі 9997,94 грн.; ПДВ – у сумі 49629,03 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 в адміністративній справі № 810/4580/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 04.12.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

12. Позивач подав до Київської міської митниці ДФС в режимі імпорту митні декларації від 13.06.2013 № 100250000/2013/028928, від 13.06.2013 № 100250000/2013/028942, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029534, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029539, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029532, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029530, від 02.07.2013 № 100250000/2013/029722, від 03.07.2013 № 100250000/2013/029776 для декларування товару.

Митними органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2013 № 100250000/2013/500016/2, від 13.06.2013 № 100250000/2013/500020/2, від 26.06.2013 № 100250000/2013/500050/2, від 26.06.2013 № 100250000/2013/500051/2, від 26.06.2013 № 100250000/2013/500049/2, від 26.06.2013 № 100250000/2013/500053/2, від 02.07.2013 № 100250000/2013/500062/2, від 03.07.2013 № 100250000/2013/500066/2.

З урахуванням прийнятих рішень про коригування позивач подав нові митні декларації від 13.06.2013 № 100250000/2013/028964, від 13.06.2013 №100250000/2013/028967, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029561, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029562, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029559, від 26.06.2013 № 100250000/2013/029560, від 02.07.2013 № 100250000/2013/029767, від 03.07.2013 № 100250000/2013/029798 за якими, із наданням фінансових гарантій, товар було відпущено у вільний обіг. Переплата з податків і зборів склала загальну суму 175637,71грн., з яких: митний збір у сумі 61 268,95 грн.; ПДВ – у сумі 114368,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2014 в адміністративній справі № 826/19773/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014, суд задовольнив позов ТОВ «Фоззі-Фуд»: визнав протиправними і скасував вказані вище рішення про коригування митної вартості.

Перелічені вище рішення судів набрали законної сили та долучені до матеріалів справи.

У травні 2015 року ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до Київської міської митниці ДФС із заявою вих. № УРБ 10/14-2160 від 18.05.2015 про повернення надміру сплачених коштів у загальній сумі 1182776,76 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскільки вказані вище рішення суді набрали законної сили і ними визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті відповідачем, то є підстави для повернення надміру сплачених в бюджет платежів.

До поданої заяви вих. №УРБ10/14-2160 від 18.05.2015 ТОВ «Фоззі-Фуд» долучило копію наказу про призначення директора та головного бухгалтера ТОВ «Фоззі-Фуд», оригінал довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом №11939/10/28-10-23-26 від 14.05.2015, копії перерахованих рішень судів, а також копії митних декларацій за якими товар було випущено у вільний обіг для підтвердження суми надміру сплачених коштів.

Листом від 10.06.2015 вих. №3589/10/26-70-25-01-02 Київська міська митниця ДФС відмовила позивачу у поверненні надміру сплачених коштів, обґрунтувавши відмову тим, що питання повернення коштів не було предметом розгляду в усіх перелічених справах, а тому у митного органу відсутні правові підстави для повернення коштів із державного бюджету.

Позивач, не погоджуючись з відмовою у поверненні надміру сплачених коштів митних платежів, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положення статті 43 Податкового кодексу України передбачають умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктами 43.4 та 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Повернення надміру чи помилкового сплачених митних платежів регулюється Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 N 618 (далі - Порядок N 618), згідно пункту 1 розділу III якого передбачено, що платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Положеннями пунктів 2 - 4, 6 розділу III Порядку N 618 визначено наступний порядок розгляду заяви платника: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Пунктом 7 розділу III вказаного Порядку N 618 встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (пункт 11 розділу III Порядку N 618).

Таким чином підставою для відмови митним органом заявнику - платнику податків у повернені надмірно сплаченого митного платежу може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати. Зазначені підстави для відмови є вичерпними.

Враховуючи те, що протиправність рішень митного органу про збільшення митної вартості товару встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача в поверненні надміру сплачених митних платежів.

Суд констатує, що позивач виконав усі формальні вимоги, які передбачені Порядком № 618. Відмовляючи в повернені надміру сплачених коштів відповідач не посилався на наявність будь-яких формальних недоліків в поданій заяві від 18.05.2015 вих. № УРБ10/14-2160.

Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що позивач до заяви вих. № УРБ10/14-2160 від 18.05.2015. не надав документів, які підтверджують суму надміру сплачених коштів, адже Київська міська митниця ДФС у відповіді від 10.06.2015 вих. №3589/10/26-70-25-01-02 не назначала про такі обставини в якості підстави для відмови. Крім того, факт перерахування коштів і відповідні суми відображені у митних деклараціях, які додавалися позивачем до заяви, а суми переплати наведені у заяві позивача.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Таким чином, сума переплати митних платежів була вказана позивачем в заяві про повернення наміру сплачених митних, а на її підтвердження були надані копії митних декларацій де в графі 47 зазначається сума фінансових гарантій, яка була надана позивачем під час митного оформлення та пізніше списана відповідачем до державного бюджету.

Суд не приймає до уваги твердженням відповідача про те, що кошти, які просить стягнути позивач, не є надміру сплаченими податковими зобов’язаннями, а є передоплатою. Також помилковим є твердження, що позивач самостійно визначив податкові зобов’язання, а тому вони не можуть бути оскаржені.

Так, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із положеннями підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань;

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною першою статті 264 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини п'ятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Згідно з положеннями частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Згідно з приписами частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Процедура перевірки митної декларації, зокрема в частині правильності визначення митної вартості товарів, передбачена розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частино першою статті 53 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

В силу частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Приписами частини третьої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Положення частини першої статті 305 Митного кодексу України передбачають, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Відповідно до частини першої статті 306 Митного кодексу України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є надання фінансових гарантій.

Згідно з частиною першою статті 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

Положеннями частини другої статті 312 Митного кодексу України передбачено, що отримані від гаранта кошти в рахунок погашення зобов'язань перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Порядок внесення змін до податкових декларацій передбачено статтею 50 Податкового кодексу України. Норми цієї статті не містять згадки про те, що цей порядок може застосовуватися для внесення змін до митних декларацій.

Навпаки, відповідно до абзацу четвертого пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України вимоги статей 46 - 50 цього Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та і Порядок внесення змін до митних декларацій передбачений статтею 269 Митного кодексу України. Зміни в митну декларацію можуть вноситися як до закінчення митного оформлення так і після закінчення митного оформлення.

Відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі в тексті – Положення №450). Пунктом 37 вказаного Положення передбачено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Суд наголошує, законодавче регулювання порядку внесення змін до митної декларації передбачає, що декларант після завершення митного оформлення не може внести зміни до митної декларації, якщо ці зміни вплинуть на розмір сплати митних платежів, які переховані до бюджету. І навпаки, повернення коштів із державного бюджету є підставою для внесення змін до митної декларації. Оформлення аркушу коригування, яким вносяться зміни до митної декларації, в такому випадку здійснюється митним органом самостійно.

Таким чином, як випливає з фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, під час митного оформлення позивач не погодився із визначеною відповідачем митною вартістю товару та надав фінансові гарантії для випуску товару у вільний обіг, про що зробив відповідний запис в графі 47 митних декларацій. Розмір таких фінансових гарантій визначено митним органом відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 54, частини другої статті 308 Митного кодексу України.

Твердження відповідача проте, що позивач самостійно визначив розмір фінансових гарантій є таким, що не відповідає дійсності і суперечить встановленому порядку митного оформлення і випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію.

Суд встановив, що після спливу 90-денного строку дії фінансових гарантій кошти фінансових гарантій були перераховані митним органом з депозитного рахунку Київської міської митниці ДФС, відкритому в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, до державного бюджету, у зв'язку з чим митним органом було здійснено оформлення аркушів коригування до митних декларацій, копії яких досліджені судом у судовому засіданні.

Оскільки рішення про коригування митної вартості товарів були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, вони не спричиняють жодних правових наслідків у контексті процедури митного оформлення товару та визначення митних платежів на їх підставі.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, суми фінансових гарантій, які були перераховані позивачем на депозитний рахунок Київської міської митниці ДФС, відкритому в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, та згодом переховані до бюджету, є надміру сплаченими податковими зобов’язаннями, а тому позивач має право на повернення цих коштів.

Суд також констатує, що кошти фінансових гарантій, перераховані митним органом з депозитного рахунку до державного бюджету, є грошовими зобов’язаннями, які визначені контролюючим органом, а не позивачем.

Під час судового розгляду суд також встановив, що сплачені під час митного оформлення суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного (податкового) періоду.

Надаючи правову оцінку цій обставині, суд зазначає наступне.

Повернення надміру сплачених митних платежів регулюється статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 № 618. Ці нормативні акти не передбачають такої підстави для відмови в повернені надміру сплачених митних платежів, як те, що заявник включив суми надміру сплаченим митних платежів до податкового кредиту. Положення цих нормативних актів взагалі не передбачають процедури перевірки використання заявником податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, оскільки позивач формував податковий кредит на підставі митних декларацій та аркушів коригування оформлених до них, то повернення надміру сплачених митних платежів та оформлення митним органом аркушів коригування до митних декларацій після цього, є підставою для коригування раніше сформованого податкового кредиту.

Суд також наголошує, що повернення надміру сплачених митних платежів з бюджету здійснюється митним органом, а правильність формування податкового кредиту контролюють податкові органи, які мають право здійснити перевірку позивача та нарахувати штрафні санкції у разі виявлення порушень.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, а також виконання завдань, покладених на митну службу України, в органах Державного казначейства України застосовуються рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення", призначення якого - "облік руху митних та інших платежів, які сплачуються до/або під час митного оформлення на рахунки органів стягнення".

Кошти, що обліковуються за депозитним рахунком 3734, не належать митним органам. Для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.

Пунктом 3.1 вказаного Порядку визначено, що сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, зокрема, повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку (пункт 3.3 Положення).

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку № 618.

Однак, цей порядок передбачає механізм добровільного повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Оскільки рахунок 3734 в ГУДК України у місті Києві має режим депозитного, а кошти, які на нього зараховуються та обліковуються, не належать митним органам, примусове виконання рішення суду про повернення платнику податків надміру сплачених коштів не може ставити в залежність від волі органу доходів і зборів (митного органу).

Відповідно до пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З метою дотримання і захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу доходів і зборів, враховуючи відсутність спору про суму надмірно сплаченого мита, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету суму надміру сплачених коштів

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 08.07.2015 у справах № К/800/57735/14 та № К/800/54094/14.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов, - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Київської міської митниці ДФС, викладене у листі від 10.06.2015 № 3589/10/26-70-25-01-02, про відмову у поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" надміру сплачених митних платежів відповідно до заяви від 18.05.2015 вих. № УРБ10/14-2160.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" надміру сплачені митні платежі у загальній сумі 1182776 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 76 коп., з яких: 986578 (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) гривень 42 коп. - податку на додану вартість; 196198 (сто дев'яносто шість тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 34 коп. - ввізного мита.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "18" серпня 2015 р.