Ухвала суду № 49717320, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2015 р. м. Київ К/800/48129/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_5 - представника позивача ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) про зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 1 березня 2013 року на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», а 9 квітня 2013 року на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до МЮУ направлено запити.

На запит від 1 березня 2013 року направлено лист від 20 березня 2013 року № в-2256/11-22, в-3068/11 за підписом заступника міністра юстиції - керівника апарату Сєдова А.Ю., зміст якого, на думку представника позивача, не містить відповіді на поставлені в запиті питання. Щодо відповіді на запит від 9 квітня 2013 року, то на день подачі позовної заяви він так і не отримав.

Вважаючи дії відповідача щодо ненадання відповіді на поставлені питання в запитах та, в строк, встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протиправними, просив зобов'язати відповідача вилучити дані ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (запис № 91) та надати конкретні (повні) відповіді на поставлені питання в запитах від 1 березня 2013 року та від 9 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом, як сторони в справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 8 вересня 2011 року постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 гривень.

1 березня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до МЮУ на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» з інформаційним запитом, в якому просив повідомити, чи має він право на вступ до державної служби, та, чи може він бути прийнятий на вакансії державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Листом від 20 березня 2013 року № в-2256/11-22, в-3068/11, за підписом заступника міністра юстиції - керівника апарату Сєдова А.Ю. на його запит надана відповідь.

9 квітня 2013 року представник позивача на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звернувся до МЮУ із адвокатським запитом, в якому, крім тих питань, що ставив в своєму запиті ОСОБА_4 від 1 березня 2013 року, просив повідомити про те, чому дані відносно ОСОБА_4 не можна вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженого наказом МЮУ від 11 січня 2012 року № 19, відповідно до статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і не можна внести ці зміни до Положення про Єдиний державний реєстр.

30 квітня 2013 року листом № 5986-0-33-13/11 МЮУ надана відповідь на вказаний запит.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з вказаним позовом фактично є ненадання відповідачем відповіді по суті на поставлені в запитах питання та порушення строків її надання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач розглянув запити та на надав на них відповідь в повному обсязі на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Проте погодитися з таким висновком не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що в матеріалах справи містяться листи відповідача, що підтверджують надання відповіді на запити в повному обсязі.

Однак, лист МЮУ від 30 квітня 2013 року № 5986-0-33-13/11 в матеріалах справи на день прийняття рішення судом першої інстанції був відсутній, не витребовувався та не перевірявся.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, не звернув на це уваги.

Крім того, суди попередніх інстанцій, належним чином не з'ясували обставин та не надали належної оцінки доводам позовної заяви щодо недотримання відповідачем строків, встановлених чинним законодавством при наданні відповіді на запити від 1 березня 2013 року та 9 квітня 2013 року.

Апеляційним судом належним чином не перевірено повноту з'ясування обставин у справі судом першої інстанції, які він вважав встановленими та такими, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, та не надано належної юридичної оцінки його висновкам.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 220-1 суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220-1, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников