Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року справа №2а-4458/10/1270 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
( в порядку письмового провадження)
зала судового засідання № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Юрко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у адміністративній справі № 2а- 4458/10/1270 за позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, у розмірі 645037,61 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, у розмірі 645037,61 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі направлення від 16.05.2006 року № 775 державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» вимог законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. Мале приватне підприємство «Конан» зареєстроване відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської області 04.10.2000 року, реєстраційний номер 25370169Ю0010716. Рішенням власника мале приватне підприємство «Конан» перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської області. Свідоцтво про державну перереєстрацію від 24.07.2002 року, реєстраційний номер 25370169Ю0032421. Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську 10.10.2000 року на податковий облік взято підприємство за № 4254, перереєстровано 08.08.2002 року у зв`язку із зміною форми власності та засновників. Свідоцтво платника податку на додану вартість № 311396112340 анульовано 21 квітня 2006 року на підставі результатів інвентаризації, як незвітуючого підприємства більше одного року (з лютого 2004 року по квітень 2006 року). Товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-плюс» у грудні 2005 року мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», яке зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 22.01.2003 року за № 25370169Ю0043005 та взяте на податковий облік державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську. Директором вищезазначених підприємств на час проведення перевірки був ОСОБА_2.
09 червня 2005 року господарським судом Луганської області за заявою боржника про власне банкрутство була винесена постанова № 20/75б по справі про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора.
На думку податкового органу, на підставі пункту 2 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» директор товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» ОСОБА_2 не мав повноважень на укладення жодних угод після 09 червня 2005 року. Позивач вважає, що в діях осіб, які виступали в якості представників при укладенні договору від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» вбачається умисна форма вини зі спрямованістю на порушення основних принципів суспільного ладу, а саме вони уклали угоду на постачання дизельного палива з товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», оскільки: по-перше, представники товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-плюс» були обізнані, що засновник і директор підприємства після визнання підприємства банкрутом на мав повноважень до фінансово-господарської діяльності фірми; по-друге, директор ОСОБА_2 порушив вимоги статті 658 та пункту 4 статті 687 Цивільного кодексу України, оскільки договір підписаний особою, яка не мала на це повноважень; по-третє, про наявність умислу у діях осіб, які виступали від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» також свідчить той факт, що підприємству було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість за неподачу податкової звітності до податкового органу терміном більше року. Таким чином, в діях осіб, які виступали від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс», реалізуючи свій прямий умисел, направлений на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а також на укладення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, уклали з товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» угоду на отримання дизельного палива. Виконуючи обов`язки за угодою в жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» поставило товар, згідно податкових накладних з 03.10.2005 по 31.10.2005 на загальну суму 645037,61 грн., при цьому не звітувало до податкового органу і не декларувало податкові зобов`язання, чим завдало державі шкоду у вигляді недоплати податку на додану вартість та несплатою податку на прибуток. Розрахунки за товар між товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» та товариством з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» здійснювались у безготівковій формі з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-плюс». Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», виконуючи обов`язки по договору перед товариством з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс», не встановило наявність повноважень у сторони по договору щодо укладення угоди.
У звязку з вищевикладеним, позивач просив визнати зобов`язання по угоді між товариством з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» недійсним на підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, як таке, що вчинене з метою, завідомо протиправною інтересам держави та суспільства, та застосувати до сторін правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, а саме, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» на користь держави суму 645037,61 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, у розмірі 645037,61 грн. було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 208, 250 Господарського кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї, першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Частина 2 цієї статті передбачає, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що оскільки санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Сторони до суду не зявилися, були повідомлені належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до приписів частин та другої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Постановою господарського суду Луганської області від 08 лютого 2007 року у справі № 9/897 пд-ад у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року у справі № 9/897 пд-ад постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську задоволено, визнано недійсним господарське зобовязання з купівлі-продажу дизельного пального на суму 645037,61 грн. між товариством з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» і товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» грошові кошти в сумі 645037,61 грн. та з товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» грошові кошти в сумі 645037,61 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2010 року постанову господарського суду Луганської області від 08 лютого 2007 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року у справі № 9/897 пд-ад скасовано, справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року справу № 2а-4458/10/1270 за адміністративним позовом державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» про визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення 645037,61 грн. прийнято до провадження.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року провадження у справі № 2а-4458/10/1270 за позовом державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» про визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення 645037,61 грн. в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» закрито у звязку з його ліквідацією.
ПостановоюЛуганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у адміністративній справі № 2а- 4458/10/1270 у задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, у розмірі 645037,61 грн. було відмовлено у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом жовтня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» на підставі усної домовленості поставив товариству з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» дизельне паливо на загальну суму 645037,61 грн., у тому числі 107506,27 грн. податок на додану вартість, про що видані податкові накладні від 03.10.2005 р. № 443, від 05.10.2005 р. № 444, від 06.10.2005 р. № 445, від 10.10.2005 р. № 446 та № 447, від 12.10.2005 р. № 448, від 13.10.2005 р. № 449, від 14.10.2005 р. № 450, від 19.10.2005 р. № 451, від 22.10.2005 р. № 452, від 28.10.2005 р. № 453, від 31.10.2005 р. № 454. На підставі виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 107506,27 грн.
В період з жовтня по листопад 2005 року з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» перераховано 1522280,00 грн. грошових коштів за дизельне паливо, у тому числі податок на додану вартість 253713,36 грн., що підтверджується рухом грошових коштів за період з 01.10.2005 р. по 30.11.2005 р. по рахунку № 260095716 товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс», що відкритий в Луганській обласній дирекції відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», та рухом грошових коштів за період з 01.10.2005 р. по 30.11.2005 р. по рахунку № НОМЕР_1 товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», що відкритий в Луганській обласній дирекції відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль».
В листі Луганської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» від 05 квітня 2007 року № 12-05/2455 зазначено, що право розпорядження рахунками як товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс», так і товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» мав директор цих підприємств ОСОБА_2.
Постановою господарського суду Луганської області від 09 червня 2005 року у справі № 20/75б визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ОСОБА_4
Ухвалою господарського суду Луганської області від 16 жовтня 2006 року по справі № 20/75б ОСОБА_4 звільнено від виконання повноважень ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс», новим ліквідатором по справі № 20/75б призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5.
Однією із підстав скасування Вищим адміністративним судом України судових рішень у цій справі стало те, що судами обох інстанцій в порушення статей 69, 159 КАС України не встановлено безпосереднього керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» на час укладення та виконання спірної угоди, осіб учасників усної домовленості про поставку дизельного палива та їх відношення до відповідачів, що має суттєве значення для правильного вирішення спору по даній справі.
Під час нового розгляду справи суд не зміг встановити безпосереднього керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» на час укладення та виконання спірної угоди, осіб учасників усної домовленості про поставку дизельного палива та їх відношення до відповідачів, через те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 17.06.2010 року за № 6199342 ліквідовано (державна реєстрація припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом відбулась 22 жовтня 2008 року за № 1 382 117 0003 015613, а представники товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» у судові засідання, що були призначені на 30.06.2010 р., 15.07.2010 р. та 04.08.2010 р., не прибули, хоча про дату, місце та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, усна домовленість товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», на підставі якої товариству з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл» протягом жовтня 2005 року було поставлено дизельне паливо на загальну суму 645037,61 грн., у тому числі 107506,27 грн. податок на додану вартість, була укладена і виконана у жовтні 2005 року, а з позовом до суду позивач звернувся 08 грудня 2006 року.
Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" № 755-ІV від 15 травня 2003 року набрав чинності з 1 липня 2004 року, за Прикінцевими положеннями якого підприємства зобов'язані були провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. Нездійснення цих дій та не внесення даних до Єдиного державного реєстру не є ознакою ліквідації підприємства, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Конан-Плюс» до набрання вказаним законом чинності було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і протилежного не встановлено. До того ж за частиною 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Оскільки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську у не встановлювала та не доводила факту того, що ТОВ «ТрансОйл» знало або повинно було знати про припинення юридичної особи ТОВ «Конан-Плюс", то позивач не може використати довідку реєстратора проти першого відповідача.
Щодо застосованих податковим органом норм цивільного законодавства, то системний їх аналіз свідчить про наступне.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом. Під порушенням публічного порядку розуміється пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, але у даній справі порушення публічного порядку укладенням та виконанням договорів купівлі-продажу шляхом незаконного заволодіння майна держави не було, оскільки правовідносини склалися між фізичною особою підприємцем та приватним підприємством та майно держави в цьому правочині не було предметом купівлі-продажу, а порушення податкового обліку не є ознакою нікчемності угоди.
Колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді стягнення отриманого за правочином в дохід держави.
Правові наслідки нікчемного правочину статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачені. Такі санкції встановлені лише статтею 208 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 1 статті 208 ГК передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Санкції, встановлені цією нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) чи за факт неправильного відображення результатів господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За частиною 1 статті 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Так, акт перевірки позивачем був складений 16.05.2006 року, договір укладений та виконаний у жовтні 2005 року, позов ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську був поданий 08 грудня 2006 року, тобто з порушенням річного строку відносно спірних господарських операцій.
Згідно приписів ст. 216 Цивільного Кодексу України оскільки дійсність чи недійсність нікчемного правочину визначається безпосередньо законом і не залежить від волі сторін, то наслідки його недійсності визначаються безпосередньо законом. При цьому правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Проте, суд з власної ініціативи, керуючись власними переконаннями і матеріалами справи, має право визначати, які саме наслідки недійсності нікчемного правочину будуть застосуватися у кожному окремому випадку. При цьому, пропозиції або бажання сторін не мають правового значення.
Так як судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 197, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у адміністративній справі № 2а-4458/10/1270 залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: В.Г.Яманко
ОСОБА_6
Судове рішення № 49715841, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 07.10.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-4458/10/1270. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: