Постанова № 49713039, 03.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2015 року № 826/15768/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Темп - 3000»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Темп - 3000» (надалі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015р. № 0001632206.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому, Позивач стверджує, що ним було використано в межах господарської діяльності отримане від контрагента.

На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності Позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «ІН КАР» (код ЄДРПОУ 38438640), за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р. За результатами якої складено акт перевірки від 30.01.15 №55/1/-26-50-22-06/31778043 (надалі - Акт перевірки).

Так, перевіркою було встановлено, що між позивачем та ПП "ІН КАР" в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір на постачання тканини параарамідної від 04.08.2014 року № 040814 і договір на постачання тканини технічної особливо міцної від 02.09.2014року №020914.

За умовами зазначених договорів контрагент позивача зобов'язався поставити і передати у власність позивача тканину технічну особливо міцну і тканину параарамідну, а позивач - прийняти і оплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених Договорами.

Перевіркою було встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "ІН КАР" згідно податкових накладних та видаткових накладних №2708 від 28.08.2014р., 2827 від 29.08.2014р., 2815 від 29.09.2014р., 2991 від 30.09.2014р.

При цьому акт перевірки містить визначення, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало те, що відповідно до податкової інформації, отриманої від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що стан ПП "ІН КАР" « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, на балансі підприємства відсутні зареєстровані транспортні засоби, кількість штатних працівників за звітний період становить 1 особа.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що основним постачальником ПП "ІН КАР" було ПП «Хол Авто», яке має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Номенклатуру поставленого товару (послуг) встановити не можливо.

Враховуючи вищезазначене, в акті перевірки зазначено, що шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларації з ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ, наслідками звірки встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання-покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких від слідкувати неможливо. Крім того, в ході перевірки, що ряд податкових накладних містять коди УКТЗЕД, при цьому згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість та підсистемою "Дані митниці" АІС "Податковий блок" відсутня інформація щодо ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платником податку ПП "ІН КАР".

З огляду на викладене відповідач прийшов до висновків, що зазначене є порушенням п.п. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6 ст.198, пп.201.4 ст.201 Податкового кодексу України Податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 р. №0001632206 про збільшення суми податку на додану вартість на 10 000 000 грн., у т.ч. основного зобов'язання - 8 000 000 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 2 000 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано скарги до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) та до Державної фіскальної служби України (надалі ДФС України), за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято 15.05.2015 р. рішення №15-10-05-35, яким залишено без задоволення Скаргу Позивача, а податкове повідомлення-рішення без змін, також 21.07.2015 року ДФС України прийнято рішення №15218/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення без змін та рішення про розгляд первинної скарги, а Скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «ІН КАР» (постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №040814 від 04.08.2014 року (надалі - Договір №040814).

У відповідності до п. 1.1 - 1.3 та п. 2.1 Договору №040814, Постачальник зобов'язав поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язав прийняти тканину параарамідну, і здійснити оплату в кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях. Якість продукції повинна відповідати діючим стандартам країни-виробника. Загальна сума Договору складає: 30 000 000,00 грн. (Тридцять мільйонів гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 5 000 000,00 грн. згідно специфікацій. Доставку Постачальник здійснює своїм транспортом.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «ІН КАР» (постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №020914 від 02.09.2014 року (надалі - Договір №020914).

У відповідності до п. 1.1 - 1.3 та п. 2.1 Договору №020914, Постачальник зобов'язав поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язав прийняти тканину технічну особливо міцну, здійснити оплату в кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях. Якість продукції повинна відповідати діючим стандартам країни-виробника. Загальна сума Договору складає: 24 000 000,00 грн. (Тридцять мільйонів гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 4 000 000,00 грн. згідно специфікацій. Доставку Постачальник здійснює своїм транспортом.

Позивачем надано суду первинну документацію: Специфікація № 1 від 04.08.2014 р. на поставку товару за Договором №040814 на загальну суму з ПДВ 30 000 000 грн.; Специфікація № 1 від 02.09.2014 р. на поставку товару за Договором №020914 на загальну суму з ПДВ 24 000 000 грн.; податкові накладні: від 29.09.2014 р. №2815, від 30.09.2014 р. №2991, від 29.08.2014 р. №2827, від 28.08.2014 р. №2708; видаткові накладні: №2827 від 29.08.2014 р., №2708 від 28.08.2014 р., №2991 від 30.09.2014 р., №2815 від 29.09.2014 р.; товарно-транспортні накладні: №30/09 від 30.09.2014 р., №29/08 від 29.08.2014 р., №28/08 від 28.08.2014 р., №29/09/2 від 29.09.2014 р., №29/09/1 від 29.09.2014 р., №29/09/3 від 29.09.2014 р., №29/08/01 від 29.08.2014 р.; видаткова накладна (повернення) №ВП -0000001 від 29.08.2014 р. та платіжні доручення.

Вищевказані документи досліджувались під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки. Натомість, відповідачем не спростовано фактичної передачі товару.

Відсутні в акті перевірки і посилання на будь-які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Суд приходить до висновку, що в матеріалах наявна вся первинна документація, яка підтверджує укладання договорів та виконання їх належним чином.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагенту під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року по справі №815/6634/14 за адміністративним позовом ПП «ІН КАР» було задоволено та визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.09.2014 року за № 32940/7/15-53-22-3-/09. Також було зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.09.2014 року за № 32940/7/15-53-22-3-/09.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ПП «ІН КАР» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження, касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року по справі №815/6631/14 за адміністративним позовом ПП «ІН КАР» був задоволений та визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року дана постанова по суті була залишена без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі №826/13867/14; Ухвалах ВАСУ: від 16 липня 2014 р. К/800/16847/13; від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.02.2015 №0001632206.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук