Постанова № 49712530, 25.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2015 року № 826/14387/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини - польова пошта ВО849, командира Сухопутних військ Збройних Сил України за участю третьої особи - Міністерства оборони України про визнання наказів неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до командира військової частини - польова пошта ВО849, командира Сухопутних військ Збройних Сил України за участю третьої особи - Міністерства оборони України про визнання наказів неправомірними, зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивача звільнено з військової служби з помилкових підстав, так як до дня набрання чинності наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.03.2015 р. №203 та наказом командира військової частини - польова пошта ВО849 від 05.06.2015 р. №159, ОСОБА_1 пройшов ВЛК і у відповідності до свідоцтва про хворобу №920 від 22.12.2014 р. визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

У позовній заяві позивач просить суд:

визнати неправомірним наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07 березня 2015 року №203 пункт 34 в частині звільнення з військової служби капітана медичної служби ОСОБА_1 старшого ординатора медичної роти окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію»;

зобов'язати командувача Сухопутних військ Збройних Сил України внести зміни до свого наказу від 07.03.2015 р. №203, п.34 і звільнити на підставі статті 26 частини 8 пункту 1 підпункту «б» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, капітана медичної служби старшого ординатора медичної роти окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України та видати йому копію цього наказу;

визнати неправомірним наказ військової частини - польова пошта ВО849 №159 від 05.06.2015 р. в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №203 від 07.03.2015 р. та пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію»;

зобов'язати командира військової частини - польова пошта ВО849 внести зміни до свого наказу №159 від 05.06.2015 р. і виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі статті 26 частини 8 пункту 1 підпункту «б» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.

В наданих суду письмових запереченнях представник Командування Сухопутних військ Збройних Сил України зазначив, що починаючи з дати проходження позивачем ВЛК по час звільнення його з військової служби до військової частини польова пошта ВО849 та Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не надходило документів (рапорту, постанови ВЛК) щодо звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я за підпунктом «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а відтак звільнення позивача є правомірним.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представників відповідачів, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303 від 17.03.2014 р. ОСОБА_1 мобілізований до Збройних Сил України і направлений для проходження військової служби до військової частини А2167 з подальшим зарахуванням до військової частини - польова пошта ВО849 як старшого ординатора медичної роти.

З копії військового квитка вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції з 01.05.2014 р.

15.07.2014 р. позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, баротравму, сліпе осколкове поранення правої кисті та лівого плеча, внаслідок чого в подальшому за висновком військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №920 від 22.12.2014 р.

Судом встановлено, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №203 від 07.03.2015 р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію».

На підставі зазначеного наказу, наказом командира військової частили польова пошта ВО849 №159 від 05.06.2015 р. капітана медичної служби ОСОБА_1 з 05.06.2015 р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2015 р. позивач звернувся до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України із заявою щодо скасування наказу про його звільнення, оскільки станом на день його прийняття був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

За результатами розгляду даної заяви позивачу листом №4348 від 03.07.2015 р. повідомлено, що підстави для скасування пункту наказу щодо звільнення його з військової служби у запас немає, оскільки станом на 01.03.2015 р. при складанні списків на звільнення офіцерського складу, які були призвані під час проведення І черги мобілізації, свідоцтва про хворобу від 22.12.2014 р. №920 до військової частини - польова пошта ВО849 не надходило.

Незгода позивача із наказами відповідачів в частині його звільнення з військової служби у запас, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р.

Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303 від 17.03.2014 р.

Згідно ч. 8 ст. 26 Закону №2232-ХІІ під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, зокрема, з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваний наказ №203 від 07.03.2015 р. прийнятий на виконання п. 4 Указу Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 15.01.2015 р. №113-VIII.

Відповідно до п. 4 вищезазначеного Указу, постановлено провести у період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію".

Суд зазначає, що станом на момент прийняття наказу №203 від 07.03.2015 р. та станом на момент вирішення даної справи вищевказаний Указ Президента України є чинним, а відтак підлягає обов'язковому виконанню.

Наведене в сукупності свідчить, що належним способом захисту порушеного права позивача буде оскарження Указу Президента України, на підставі якого і прийнятий оспорюваний наказ про звільнення позивача з військової служби у запас.

При цьому, ч. 4 ст. 18 КАС України передбачено, що Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання наказу №203 від 07.03.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас протиправним, оскільки останній виданий на виконання Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 р., який є чинним та обов'язковим до виконання.

Оскільки оспорюваний наказ №159 від 05.06.2015 р. прийнятий на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №203 від 07.03.2015 р., враховуючи, що підстав для визнання його протиправним судом не вбачається, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним наказу військової частини - польова пошта ВО849 №159 від 05.06.2015 р. щодо виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію».

Зважаючи, що решта позовних вимог є похідними від позовних вимог, підстав для задоволення яких судом не вбачається, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних наказів виконали в повному обсязі.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що судові витрати позивачем не здійснювались, підстави для присудження їх на користь позивача, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов