Постанова № 49712407, 14.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2015 року № 826/11852/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС України у місті Києві

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-

рішення та наказу про проведення перевірки

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у місті Києві (надалі - Відповідач) про визнання Наказу «Про призначення перевірки» №553 від 24.04.15р. неправомірним та таким що видано без наявності законодавчо визначених підстав; визнати дії в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з видачі Наказу №553 від 24.04.2015р. перевищення службових повноважень; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.06.15р. №0002742207 та №0002752207.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у Відповідача були відсутні підстави для призначення позапланової перевірки, а висновки викладені у акті, складеному за результатами такої, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а отже, і податкові повідомлення - рішення прийняти з порушень вимог законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень робить посилання на обставини викладені у письмових запереченнях, що у повній мірі відображають зміст акту перевірки №19/26-58-22-07-11/37686849 від 14.05.15 р.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі Наказу № 553 від 24.04.15р. співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ветеко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 19.04.2011р. по 31.12.2014р., з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.04.2011р. по 31.03.2015р.

За результатами перевірки складено акт №19/26-58-22-07-11/37686849 від 14.05.15 р. (надалі - Акт перевірки ).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 539 400,00грн. в тому числі: за 2-4-й квартал 2011року на 389 028,00грн. за 2012рік на 1 150 372,00грн.; п.п. 192.1.1 п.192.1 ст. 192, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 802 695,00грн., в тому числі : листопад 2011р - 112 521,00грн., грудень 2011р. - 291 901,00грн., січень 2012р. - 307 153,00грн., лютий 2012р. - 141 772,00грн., березень 2012р. - 307 153,00грн., червень 2012р. - 29 166,00грн., липень 2012р. - 1 522,00грн., березень 2013р. - 53 391,00грн., травень 2013р. - 17 837,00грн., серпень 2013р. - 6 815,00грн., липень 2014р. - 546 051грн.

На підставі висновків Акту перевірки Податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: №0002742207 від 02.06.16 р., у зв'язку з чим збільшено податок на прибуток в сумі 1 437 965 грн., з них за основним платежем 1 150 372,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 287 593,00грн.; № 0002752207 від 02.06.2015 року, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 818 478, 00 грн., з них за основним платежем 654 782,00грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 163 696,00 грн.

Позивач вважає протиправними дії податкового органу, щодо призначення та проведення позапланової перевірки, а тому, звернувся до суду із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання Наказу «Про призначення перевірки» №553 від 24.04.15р. неправомірним та таким що видано без наявності законодавчо визначених підстав та визнати дії в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з видачі Наказу №553 від 24.04.2015р. перевищення службових повноважень, Суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Ветеко» відсутнє у переліку підприємств визначених постановою слідчого, щодо яких були підстави для проведення перевірки.

Повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи та надані суду докази, судом встановлено, що в.о. начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 24.04.15р. винесено Наказ № 553 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариств з обмеженою відповідальністю «Ветеко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.04.11р. по 31.03.15р., на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, що у даному випадку підставою для призначення позапланової перевірки позивача слугувало отримання податковим органом Постанови про призначення перевірки додержання вимог податкового законодавства старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 25.02.15р., що винесена в рамках кримінального провадження № 42014000000000369.

В обґрунтування позовних позивачем вказується на те, що у податкового органу були відсутні підстав для призначення перевірки, оскільки позивач відсутній у переліку підприємств в яких слід провести перевірку відповідно до вказаної постанови.

Суд не погоджується з доводами Позивача, оскільки ТОВ «Ветеко» значиться як у мотивувальній так і резолютивній частинах вказаної постанови в числі інших суб'єктів господарювання щодо яких слід провести перевірку.

Крім того, Суд звертає увагу, що згідно з Акту перевірки Співробітниками Податкового органу було вручено головному бухгалтеру ТОВ «Ветеко» ОСОБА_1 під розписку Направлення на перевірку та Наказ від 24.04.2015 р.№533 та в журналі реєстрації перевірок ТОВ «Ветеко» вчинено запис за № 1, про допуск посадових осіб до перевірки.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання Наказу «Про призначення перевірки» №553 від 24.04.15р. неправомірним та таким що видано без наявності законодавчо визначених підстав та визнати дії в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з видачі Наказу №553 від 24.04.2015р. перевищення службових повноважень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2015р. №0002742207 та податкового повідомлення-рішення № 0002752207 від 02.06.2015 року, Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Біо-Тест-Лабораторія" (Продавець), з однієї сторони, та Позивачем (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір поставки №696/11 від 10.11.2011 року (надалі - Договір №696/11).

У відповідності до п. 1.1 - 2.2 Договору №696/11, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору. Предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі по тексту - товар) згідно видаткових накладних (передача за якими товару Покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід'ємною частиною даного Договору. В видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний Договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього Договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником Покупця, печатка не є обов'язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутня. Кількість та асортимент товару передбачається в видаткових накладних на кожну окрему поставку. Якість товару, що постачається, повинна відповідати відповідним державним стандартам або технічним умовам (сертифікату якості), які встановлюють вимоги до товару такого виду. Продавець гарантує якість та надійність товару, що постачається, на момент передачі товару Покупцю.

Згідно з п. 3.1 - п. 3.2 Договору №696/11, поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих Покупцем та погоджених Продавцем письмових заявок (замовлень). Заявка може передаватися усно по телефону, при цьому Покупець зобов'язаний на вимогу Продавця підтвердити таку заявку в письмовій формі. Продавець в термін двох днів розглядає подану заявку та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії товару або відхиляє подану Покупцем заявку. Заявка вважається погодженого, якщо Продавець виставив Покупцю відповідний рахунок.

Між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №696/11 від 10.11.2011 року, у відповідності до п. 1 зазначено наступне: «Сторони прийшли до згоди викласти пункт 6.1. Договору поставки № 696/11 від 10.11.2011р. в наступній редакції, а саме: « 6.1. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2014р. Закінчення строку дії цього Договору не тягне за собою припинення зобов'язань по оплаті поставленого Товару.».

Також, між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору №696/11 від 10.11.2011 року, у відповідності до п. 1 зазначено наступне: «сторони прийшли до згоди доповнити розділ 5 Порядок розрахунків Договору поставки № 696/11 від 10.11.2011р. пунктом 5.4. в наступній редакції, а саме: « 5.4. Покупець має право провести розрахунки по даному Договору в вексельній формі з кінцевою датою погашення 31.12.2019р. включно, з оформлення відповідного Векселя. Вексель може мати будь-яку форму. Місце одержання коштів вказується в Векселі.».

Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №174 від 08.04.2013 р., №88 від 03.03.2014 р., №87 від 04.03.2014 р., №84 від 04.03.2014 р., №90 від 05.03.2014 р., №93 від 06.03.2014 р., №96 від 07.03.2014 р., №98 від 11.03.2014 р., №138 від 12.03.2014 р., №205 від 13.03.2014 р., №209 від 14.03.2014 р., №216 від 19.03.2014 р., №303 від 21.03.2014 р., №307 від 25.03.2014 р., №311 від 26.03.2014 р., №314 від 28.03.2014 р., №315 від 31.03.2014 р., №319 від 31.03.2014 р.; Податкові накладні: від 08.04.2013 №1114, від 03.03.2014 р. №474, від 04.03.2014 р. №475, від 04.03.2014 р. №476, від 05.03.2014 р. №527, від 06.03.2014 р. №477, від 07.03.2014 р. №528, від 07.03.2014 р. №391, від 11.03.2014 р. №478, від 12.03.2014 р. №530, від 13.03.2014 р. №670, від 14.03.2014 р. №541, від 14.03.2014 р. №671, від 19.03.2014 р. №672, від 21.03.2014 р. №693, від 21.03.2014 р. №756, від 25.03.2014 р. №757, від 26.03.2014 р. №734, від 28.03.2014 р. №735, від 28.03.2014 р. №730, від 31.03.2014 р. №758, від 31.03.2014 р. №751, від 31.03.2014 р. №759, від 31.03.2014 р. №768; Товарно-транспортні накладні: від 08.04.2013 р. №Р174, від 15.10.2013 р. №ПП33, №Р88 від 03.03.2014 р., №Р87 від 04.03.2014 р., №Р84 від 04.03.2014 р., №90 від 05.03.2014 р., №Р93 від 06.03.2014 р., №Р96 від 07.03.2014 р., №Р98 від 11.03.2014 р., №Р138 від 12.03.2014 р., №Р205 від 13.03.2014 р., №Р209 від 14.03.2014 р., №Р216 від 19.03.2014 р., №Р303 від 21.03.2014 р., №Р307 від 25.03.2014 р., №Р311 від 26.03.2014 р., №314 від 28.03.2014 р., №Р315 від 31.03.2014 р., №Р319 від 31.03.2014 р., №ПП8 від 31.03.2014 р.; Накладні на повернення від покупця: №45 від 15.10.2013 р., №8 від 31.03.2014 р.; Рахунок коригування кількості і вартості показників до податкової накладної: №4205 від 15.10.2013 р., №773 від 31.03.2014 р.; Платіжне доручення №1683 від 09.04.2013 р., №1715 від 11.04.2013 р., №1734 від 12.04.2013 р., №1739 від 12.04.2013 р., №912 від 06.03.2014 р., №922 від 07.03.2014 р., №923 від 11.03.2014 р., №954 від 26.03.2014 р., №958 від 31.03.2014 р., №617 від 10.04.2014 р., №22 від 20.03.2014 р., №28 від 24.03.2014 р., №30 від 25.03.2014 р., №32 від 25.03.2014 р., №33 від 26.03.2014 р., №41 від 31.03.2014 р. - №46 від 31.03.2014 р., №5373 від 03.03.2014 р., №5394 від 11.03.2014 р., №660 від 03.03.2014 р., №663 від 06.03.2014 р., №674 від 26.03.2014 р.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг): №638 від 07.03.2014 р., №686 від 14.03.2014 р., №782 від 21.03.2014 р., №848 від 28.03.2014 р., №886 від 31.03.2014 р., №325 від 31.03.2014 р.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в матеріалах справи відсутні заявки, які в письмовій формі підтверджують замовлення товару, сертифікати якості на товар, що передбачено умовами Договору №696/11, відсутній Вексель, який передбачений умовами Додатку №2 до Договору №696/11, відсутні довіреності на отримання товару, Акти приймання передачі майна в оренду.

Також, Суд звертає увагу, що у податкових накладних: від 14.03.2014 р. №541, від 21.03.2014 р. №693, від 28.03.2014 р. №730, від 31.03.2014 р. №751, , від 31.03.2014 р. №768, які виписані на підставі Договору поставки від 04.01.2012 р. №02/01/2012 та Договору оренди від 03.01.2012 р. №03/01/2, проте, в матеріалах справи відсутня первинна документація по даним Договорам, як і відсутні самі договори.

Крім того, Судом встановлено, що в ході перевірки позивачем не надано документів, щодо проведеного господарської діяльності за період з 19.04.2011 по 31.03.2012, а саме, актів приймання-передачі, податкових та видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують факт транспортування товарів, а тому, підприємством не підтверджено факту передачі товарів, робіт та послуг від продавця до покупця та не підтверджено віднесення вищевказаних сум до витрат.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки. Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі. Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Дане порушення зафіксоване в акті перевірки на стор.7, окрім того Податковий орган, у відповідності до Наказу ДФС України від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків складено АКТ від 30.04.2015 № 1226/26-58-22-07/37686849 відмови у наданні документів, яким засвідчено факт відмови посадовими особами ТОВ «Ветеко» документів фінансово-господарської діяльності, що належать до предмета перевірки.

Суд звертає увагу, що Позивачем не було надано Податкову органу первинну документацію до перевірки, а надано лише під час розгляду справи та не в повному обсязі, що в свою чергу не є допустимими доказами по справі.

Крім того, Відповідач зазначає, що згідно АІС «Податковий блок» обліковується розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Ветеко» та податковими зобов'язаннями ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія»: по-перше, спірним постачальником не було включено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 546 050,58 грн.(не було сплачено до бюджету), які були відображені позивачем у складі податкового кредиту, а тому право на податковий кредит у ТОВ «Ветеко» відсутнє; по-друге, ТОВ «Ветеко» задекларувало у складі податкового кредиту з ПДВ за квітень 2014 року взаємовідносини із спірним контрагентом у розмірі 78 043 грн. по податковій накладній від 08.04.2013 №1114, також встановлено, що позивачем проведено повернення товару ТОВ НВП «Біо-Тест-Лабораторія», яким подано розрахунок коригування від 19.11.2013 №9074444359, яким вказану податкову накладну відкориговано у відповідності до ст. 192 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентом, а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", суд прийшов до висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності правовідносин з контрагентом за вищезазначеним договором, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук