Постанова № 49708276, 01.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 вересня 2015 р. № 820/8154/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватного підприємства "Харківенергосервіс"

про надання дозволу на проведення позапланової перевірки ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Приватного підприємства "Харківенергосервіс", в якому просить суд надати дозвіл Західній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Харківенергосервіс" (код ЄДРПОУ 33818098).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за податковою адресою ПП «Харківенергосервіс» (код ЄДРПОУ 33818098) направлено лист від 13.02.2015р. № 2334/10/20-33-15-01-21, про надання пояснень та документального підтвердження, щодо нарахування умовного продажу, включення залишків основних фондів 253,6 тис. грн., готової продукції на суму 56,4 тис. грн. до податкового кредиту. Лист отримано не було у звязку з відсутністю підприємства за юридичною адресою. До Дзержинського району м. Харкова направлено запит на становлення місцезнаходження від 26.03.2015 р. № 296/20-33-15-01-14. Крім того, позивач послався на п.3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та вказав, що відповідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 р., обсяг доходу складає 1533881 грн., у звязку з чим і звернувся з даним адміністративним позов до суду з вимогою про надання дозволу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що факт начебто незаконного ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на запит позивача від 13.02.2015 р. № 2334/10/20-33-15-01-21 протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та факт відсутності Приватного підприємства «Харківенергосервіс» за «юридичною адресою», які використані позивачем у позові, насправді не існують, що робить адміністративний позов позовом Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області до Приватного підприємства «Харківенергосервіс» необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Харківенергосервіс" знаходиться на обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої Приватним підприємством "Харківенергосервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за 2014 рік, обсяг доходу підприємства складає 1533881 грн.

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 13.02.2015 року на адресу Приватного підприємства "Харківенергосервіс" направлено лист №2334/10/20-33-15-01-21 про надання пояснення та документальне підтвердження щодо включення даних залишків до податкового кредиту (а.с.6).

Вищевказаний лист повернувся на адресу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.8).

Контролюючим органом 26.03.2015 року складено запит №296/20-33-15-01-14 на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків (а.с.9).

Розглянувши вказані обставини справи суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.30 - 20.1.40-1 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами; звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків; звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін; звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання; звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом; звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство; звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес- рішеннями кожної юридичної особи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що такий порядок призначення та проведення перевірок платників податків застосовується з 01 січня 2015 року - з моменту набрання чинності Закону України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII та має бути дотриманий контролюючим органом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є надання податковому органу дозволу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом. Право для звернення до суду органів доходів і зборів передбачено ст. 20 Податкового кодексу України. Однак, нормами чинного податкового законодавства не визначено право органу доходів і зборів звертатися до адміністративного суду з такими позовними вимогами - про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки платника податків. Згідно пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Такі судові рішення приймаються в рамках кримінального провадження, а ніяк не в рамках адміністративного судочинства.

Отже, надання дозволу судом для проведення позапланової перевірки чинним законодавством не передбачено, а відтак у контролюючого органу відсутні підстави для звернення із вказаним позовом, а у суду відсутні підстави для його задоволення.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Приватного підприємства "Харківенергосервіс" про надання дозволу на проведення позапланової перевірки - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко