Постанова № 497080, 12.03.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

12.03.2007 р. справа №31/338а

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Резніченко Т.О. представник за довір. № 13 від 30.01.2007р. - ТОВ "Східенерго", м. Донецьк,

від відповідача:

Кравцова В.Л. представник за довір. № 7173/10/10-2 від 06.03.2007р.; Хандуріна Н.М. представник за довір. № 3864/10/10-2 від 08.02.2007р.; Литвин Г.В. представник за довір. № 34159/10/10-2 від 01.12.2006р.; Присяжнюк О.Б. представник за довір. № 7172/10/10-2 від 06.03.2007р. - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

на постанову господарського суду

Донецької області

від

19.12.2006 року

по справі

№ 31/338а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго", м.Донецьк

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002430816/0/15653/10/15-16-23/3 від 07.06.2006 р., №0002430816/1/22464/10/15-16-23/3 від 15.08.2006 р., №0002430816/2/28160/10/15-16-23/3 від 11.10.2006 р.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 19.12.2006 р. позовні вимоги задоволені: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002430816/0/15653/10/15-16-23/3 від 07.06.2006 р., №0002430816/1/22464/10/15-16-23/3 від 15.08.2006 р., №0002430816/2/28160/10/15-16-23/3 від 11.10.2006 р.

Не погоджуючись з постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку оскаржило її в апеляційному порядку. Заявник наполягає на скасуванні судового акту з мотивів його невідповідності вимогам матеріального права, зокрема, пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Східенерго”, м. Донецьк вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

За результатами податкової перевірки, оформленої актом № 205-15-16-23/3-31831942 від 29.05.2006 р., Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку дійшла до висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Східенерго”, м.Донецьк вимог п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Як зазначено в акті, підприємство безпідставно включило до складу податкового кредиту серпня 2003 року 5 005 000 грн., оскільки відсутні дані про те, що постачальник по другому ланцюгу Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергосила” включило до податкових зобов’язань суми податку на додану вартість з операції, пов’язаної з продажем „Комплексу управління кущем вітрових електростанцій потужністю 1,1 МВт”, який в подальшому був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю „Східнерго”.

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом направлене податкове повідомлення-рішення № 000243081/0/15653/10/15-16-23/3 від 07.06.2006 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Східнерго” визначене податкове зобов’язання у сумі 5 005 000 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 2 502 500 грн. Це податкове повідомлення-рішення Товариством з обмеженою відповідальністю „Східнерго” оскаржено до господарського суду Донецької області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства.

Апеляційна інстанція вважає, що постанова місцевого господарського суду є законною і підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Посилаючись на порушення позивачем пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідач повільно тлумачить її зміст. Адже, із наведеної норми не випливає, що платник податку повинен доводити надмірну сплату податку на додану вартість , а також те, що право платника на одержання податкового кредиту залежить від результатів перевірки його контрагентів і виконання ним своїх обов’язків по сплаті податку. Не встановлюють таких правил і інші норми Закону України „Про податок на додану вартість”.

Твердження відповідача про те, що позивач порушив приписи підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не підтверджені жодним конкретним доказом. Навпаки, матеріали справи свідчать про зворотне. Згадана норма встановлює правило, згідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів. Як вбачається із матеріалів справи, позивач повністю сплатив у грошовій формі придбаний ним „Комплекс управління кущем вітрових електростанцій потужністю 1,1 МВт”, в тому числі і податок на додану вартість у ціні товару. Ця обставина не заперечується податковим органом. Витрати, зроблені позивачем, входять до складу валових витрат і податкового кредиту, вони підтверджені первинною бухгалтерською документацією позивача і належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, податковий кредит спірного періоду позивачем сформований з додержанням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У відповідності до пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на день проведення спірної операції) сумою, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою, є саме від’ємне значення податку за результатами звітного періоду. Наявність у позивача такого значення податку на додану вартість матеріалами справи повністю доведена, а відмова в його повернені суперечить, як законодавству України, так і частині першій статті першої Першого протоколу до Європейської конвенцій з прав людини та основних свобод.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України зобов’язує податковий орган довести правомірність свого рішення. Проте, відповідач не довів факту незаконного включення позивачем до податкового кредиту серпня 2003 року витрат, пов’язаних з придбанням „Комплексу управління кущем вітрових електростанцій потужністю 1,1 МВт”.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не доводять наявність з боку позивача порушень, описаних в акті перевірки, і спростовуються аргументами, що викладені вище.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195-196, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 19.12.2006 р. по справі № 31/338а залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі 16.03.2007 року.

Головуючий:

Судді:

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС