Постанова № 49707758, 31.08.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року № 2а-102/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гал-Хліб» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Приватне підприємство «Гал-Хліб» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 13.12.2010 року в сумі 395616,86 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Гал-Хліб» (далі Підприємство, ПП «Гал-Хліб») задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вказав, що відповідачем не підтверджено виявлені під час перевірки порушення вимог пункту 2.6., пункту 2.8., пункту 3.5., пункту 7.25. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Зазначив, що при застосуванні фінансових санкцій відповідачем порушено вимоги статті 250 Господарського кодексу України. Повідомив, що одночасно з податковою перевіркою було проведено слідчі дії у кримінальній справі, під час вилучено грошові кошти Підприємства, однак надалі кримінальне провадження закрите у звязку з відсутністю в діях директора Підприємства складу кримінального порушення. Додатково вказав, що позивач не погоджується з підставністю проведеної перевірки, тому є необхідним дослідити плани-графіки відповідача до яких внесено Підприємство для перевірки.

Представник відповідача позов заперечив. На зауваження, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України, зазначив, що обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки законодавчо не встановлено, а строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачені статтею 250 Господарського кодексу України не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються органами ДПС до порушників вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Також надав розрахунок штрафних санкцій, застосованих спірним рішенням.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.11.2010 року податковим органом проведено планову перевірку господарської одиниці - каси підприємства суб'єкта господарської діяльності ПП «Гал-Хліб», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 188, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 4191/13/01/23/30367405 від 30.11.2010 року.

Під час перевірки в касі Підприємства виявлено готівкові кошти, а саме 18 874,00 грн., 2470 Євро, 750 доларів США які не оприбутковані у встановленому законом порядку. З касової книги від 15.07.2009 року пронумерованої та прошнурованої на 51 листах (останній запис в касовій книзі здійснено 15.11.2010 року про одержання готівки з банку в сумі 12 774,86 грн.) та платіжних відомостей встановлено, що готівка видається з каси Підприємства відповідно до платіжних відомостей, факт отримання не підтверджено підписом одержувачів (копії платіжних відомостей додаються), що приводить до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочих днів (ліміт каси становить 0), а саме 15.08.2008 року перевищено ліміт на 2849,49 грн.; 26.09.2008 року - на 2849,49 грн.; 24.10.2008 року - на 2849,49 грн.; 20.11.2008 року - на 2948,43 грн.; 31.12.208 року - на 2948,43 грн.; 24.02.2009 року - на 3245,25 грн.; 16.04.2009 року - на 9848,96 грн.; 15.07.2009 року - на 10 146,50 грн.; 21.08.2009 року - на 3535,14 грн.; 01.10.2009 року - на 3535,14 грн.; 30.10.2009 року - на 3535,14 грн.; 01.12.2009 року - на 3591,57 грн.; 20.01.2010 року - на 4085,74 грн.; 22.01.2010 року - на 4085,74 грн.; 17.03.2010 року - на 4984,42 грн.; 22.03.2010 року - на 5023,16 грн.; 27.08.2010 року - на 9988,87 грн.; 01.09.2010 року - на 9844,62 грн.; 07.10.2010 року - на 9844,62 грн.; 15.11.2010 року - на 10 370,50 грн. Загальна сума понадлімітної готівки в касі, що не підтверджена підписами одержувачів становить 110110,70 грн. Інших документів, які б спростовували порушення, підприємством не надано. Разом з тим, встановлено зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочих днів (ліміт каси становить 0 грн.), а саме 22.01.2008 року перевищено ліміт на 2511,71 грн.; 15.02.2008 року - на 2360,57 грн.; 28.03.2008 року - на 2800,01 грн.; 26.05.2008 року - на 5649,50 грн.; 17.07.2008 року - на 5698,48 грн. Загальна сума понадлімітної готівки в касі, що не підтверджена підписами одержувачів становить 148 52,24 грн.

Згідно з висновками вказаного акту податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 2.6, пункту 2.8, абзацу 2 пункту 3.5, пункту 7.25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 13.12.2010 року яким, відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 511275,34 грн.

Згідно з пунктами 2.2., 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно з пунктом 7.25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі.

Як вбачається з пояснень головного бухгалтера Підприємства, наданого в.о. Голови ДПА у Львівській області, виявлені у неї готівкові кошти в сумі 8158,00 грн. є її особистими грошима, решта коштів (у національній та іноземній валюті) належать заступнику директора Підприємства. Щодо перевищення ліміту каси в поясненнях зазначено, що це бухгалтерська помилка при невчасному складанні документів.

Так, матеріали справи свідчать, що останній запис у касовій книзі здійснено ще 15.11.2010 року про одержання готівки з банку в сумі 12774,86 грн., а готівка яка видавалася з каси підприємства згідно платіжних відомостей не підтверджена підписами одержувачів, що свідчить про зберігання понадлімітної готівки в касі підприємства.

Вказане вище підтверджує встановлені відповідачем порушення щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Щодо факту не оприбуткування готівки в касі підприємства, то суд зазначає таке.

Згідно з протоколом обшуку від 30.11.2010 року складеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Львові в присутності понятих на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 25.10.2010 року, виявлені в офісному приміщенні позивача в робочому столі головного бухгалтера готівкові кошти в загальній сумі 8158,00 грн. - вилучено. Заяв та зауважень до протоколу обшуку на момент його складання головний бухгалтер не мала, про що свідчить її особистий підпис.

Каса підприємства, згідно з пунктом 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Судом встановлено, що в офісному приміщені Підприємства здійснювалися приймання, видача касових документів, а також проводилася господарська діяльність позивача, зберігається касова книга.

Вказівка позивача про зберігання особистих коштів у офісному приміщенні, яке є касою Підприємства, виявлених під час перевірки готівкових коштів суперечить матеріалам справи, не підтверджується жодними доказами, а тому до уваги не приймається.

Щодо факту закриття кримінального провадження у звязку з відсутністю в діях директора Підприємства складу кримінального порушення, під час якого було вилучено 18874,00 грн., 2470 Євро, 750 доларів США які згідно з висновками акту перевірки не оприбутковані в касу підприємства у встановленому законом порядку суд вказує на таке.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. За порушення вказаного положення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, які є адміністративно-господарськими.

Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у звязку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

В даному випадку постановою від 31.03.2015 року закрито кримінальне провадження по обвинуваченню директора ПП «Гал Хліб» у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 212, частини 3 статті 358 КК Країни, а саме несплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

Порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, виходячи з постанови про закриття кримінального провадження не входило в обєктивну сторону складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 212, частини 3 статті 358 КК Країни, тому відсутність в діях посадової особи Підприємства ознак складу злочинів не свідчить про відсутність порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки позивача знайшли своє підтвердження під час з'ясування обставин справи.

Щодо покликань представника позивача на безпідставність проведеної перевірки, та необхіднсть дослідити плани-графіки відповідача до яких внесено Підприємство для його перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Однак, суд не може забезпечити певними доказами позивача, який не скористався можливістю отримати цей доказ самостійно з 2010 року та правом у встановленому порядку подати його до суду, і тим самим підмінити процесуальними діями суду реалізацію позивачем своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Підставність проведення перевірки не є предметом заявленого позову, а отже ці обставини не входять в предмет доказування у справі і суд не вправі надавати їм оцінку.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Вищий адміністративний суд України при розгляді касаційної скарги Приватного підприємства «Гал-Хліб» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року прийшов до висновку, що судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, по суті позивач погоджується з виявленими податковим органом порушеннями, однак вказує, що незаконним є застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 395616,86 грн., оскільки з врахуванням статті 250 Господарського кодексу України, вказані санкції можуть бути застосовані протягом одного року. Також касаційний суд вказав щодо помилковості твердження судів попередніх інстанцій, що строки визначені у статті 250 Господарського кодексу України не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються згідно Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» не встановлено обмеження строків застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, оскільки в матеріалах справи не було детального розрахунку застосованих санкцій за кожне порушення, Вищий адміністративний суд України вирішив скерувати справу до суду першої інстанції на новий розгляд та зобовязав встановити в якій частині спірні штрафні (фінансові) санкцій застосовані в межах строку встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, а які поза межами такого строку.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 7 КАС України однією з основних засад здійснення правосуддя є забезпечення касаційного оскарження рішення суду. За загальними положеннями адміністративного судочинства вказівки суду касаційної інстанції є обов'язковими для виконання адміністративними судами нижчих інстанцій у відповідній справі.

Отже, не заслуговують на увагу й покликання представника відповідача на те, що обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки законодавчо не встановлено, а строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачені статтею 250 Господарського кодексу України не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу.

Так, пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до таких осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

При виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 04.11.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» .

На момент проведення перевірки встановлено факт не оприбуткування готівки в касі підприємства 30.11.2010 року, тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з вказаної дати, а отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (не оприбуткування в касах готівки) на час винесення спірного рішення не закінчився. Тому штрафна санкція у сумі 253 013,40 грн. застосована податковим органом без порушення статті 250 Господарського кодексу України.

Під час перевірки виявлено факти перевищення ліміту залишку готівки в касі за такі дні: 22.01.2008 року, 15.02.2008 року, 28.03.2008 року, 26.05.2008 року, 17.07.2008 року, 15.08.2008 року, 26.09.2008 року, 24.10.2008 року, 20.11.2008 року, 31.12.2008 року, 24.02.2009 року, 16.04.2009 року, 15.07.2009 року, 21.08.2009 року, 01.10.2009 року, 30.10.2009 року, 01.12.2009 року, 20.01.2010 року, 22.01.2010 року, 17.03.2010 року, 22.03.2010 року, 27.08.2010 року, 01.09.2010 року, 07.10.2010 року, 15.11.2010 року.

Оскільки адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, то за факти перевищення ліміту залишку готівки в касі за 22.01.2008 року, 15.02.2008 року, 28.03.2008 року, 26.05.2008 року, 17.07.2008 року, 15.08.2008 року, 26.09.2008 року, 24.10.2008 року, 20.11.2008 року, 31.12.2008 року, 24.02.2009 року, 16.04.2009 року, 15.07.2009 року, 21.08.2009 року, 01.10.2009 року, 30.10.2009 року, 01.12.2009 року податковий орган не був вправі застосовувати штрафи.

Як встановлено з розрахунку застосованих штрафних санкцій загальна сума неправомірно застосованої штрафної санкції становить 141806,60 грн..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 13.12.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосованих штрафних санкцій на загальну суму 141806,60 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 прийняте 13.12.2010 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області в частині, щодо застосування санкцій в сумі 141806,60 грн.(сто сорок одна тисяча вісімсот шість гривень 60 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2015 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.