Постанова № 49707341, 04.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 р. Справа № 804/6867/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтертранс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно нарахував грошове зобовязання з орендної плати за землю комунальної власності за період з 01.11.2011 по 01.11.2014 року, оскільки умовами двох договорів оренди землі від 17.05.2006 року передбачено сплату позивачем орендної плати у розмірі земельного податку збільшеного на коефіцієнт 1,3. Зміни до вказаного договору у встановленому порядку внесено не було. Позивач звертає увагу суду на той факт, що договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обовязковість його виконання сторонами. ОСОБА_2 орган як субєкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умовам чинному законодавству, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Також позивач вказує на те, що відповідач перевіряв раніше періоди з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, що підтверджується актами планових перевірок від 18.01.2013 року № 210/22420268058 та від 04.04.2014 року № 1221/22-1/20268058, в т.ч. і нарахування та сплату орендної плати за землю; порушень в цій частині відповідач не встановив. Позивач зазначає про можливість застосування статті 58 Конституції України в частині зворотної дії закону у часі до Закону України № 71 від 28.12.2014 року «Про внесення змін до ОСОБА_2 кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в частині заборони податковим орнанам проведення позапланових перевірок, які передбачені п.п. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 та 78.1.11 ст. 78 ПК України, у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Ухвалою суду від 02.06.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначив, що орендна плата за земельну ділянку, яку орендує позивач, повинна відповідати положенням ОСОБА_2 кодексу України, оскільки орендна плата за земельну ділянку державної та комунальної власності є земельним податком, а тому не може змінюватися сторонами у договорі оренди. Відповідачем донараховано позивачу орендну плату виходячи із розміру орендної плати 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у відповідності до п.123.1 ст. 123 ПК України. Також відповідач зазначив про те, станом на день проведення позапланової перевірки позивача, за наслідками якої складно акт від 28.11.2014 року № 4580/15-04/20268058, ПК України не містив заборони стосовно проведення податковим органом позапланових перевірок у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Вказані обмеження набрали чинності лише з 01.01.2015 року. Згідно статті 58 ПК України закон не має зворотної дії в часі.

Сторони у судове засідання 04.09.2015 року не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач орендує дві земельні ділянки комунальної власності площами 2,9549 га, та 3,3779 га, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Автопаркова 5, цільове призначення земельної ділянки: оптова торгівля та складське господарство, на підставі Договорів оренди землі від 17.05.2006 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Судом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 21.07.2015 року, який надано на запит суду, встановлено, що позивач з 26.12.2005 року до 13.01.2015 року був власником обєктів нерухомого майна, які знаходяться на орендованих ним земельних ділянках.

У пункті 3.1 договорів оренди сторони встановили строк його дії 15 років.

У пункті 4.1 вказаних вище договорів сторони визначили, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки становить розмір земельного податку збільшеного на коефіцієнт 1,3.

У пункті 4.2 вказаних договорів сторони встановили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація провадяться без внесення змін та доповнень до договору.

Судом на підставі копії податкових декларацій з плати за землю за періоди 2011-2014 роки, які містяться у матеріалах справи, встановлено, що позивачем самостійно визначено орендну плату за вказані земельні ділянки у розмірі 533 258,60 грн. на рік та 44 438,22 грн. щомісячно.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року.

За наслідками перевірки складно Акт від 28.11.2014 року № 4580/15-04/20268058, у якому відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем суми орендної плати на 2 092 011,10 грн. за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2014 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з орендної плати у розмірі 2 092 011,10 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 523 002,76 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02.12.2014 року по справі № 21-274а14, з набранням чинності ОСОБА_2 кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 року платник податків повинен сплачував оренду плату у відповідності до вимог ПК України в т.ч. і до моменту внесення відповідних змін договору оренди земельної ділянки.

Судом під час розгляду справи встановлено, що грошові зобовязання, які визначені у оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях стосуються періоду 2011-2014 роки.

Судом на підставі даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 21.04.2010 року № 0138 року встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,9549 га становить 8 795 266,71 грн., а земельної ділянки площею 3,3779 га 32 224 626,43 грн.

Отже, відповідач у акті перевірки вірно визначив нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, за яку позивач повинен сплачувати орендну плату.

Отже, позивач повинен сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності протягом періоду з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок, в т.ч. і до моменту внесення відповідних змін договору оренди земельної ділянки

За вказаних обставин судом відхиляється доводи позивача про те, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки визначається виключно умовами договору оренди земельної ділянки, а також те, що для обрахунку розміру орендної плати повинна використовуватися грошова оцінка орендованої земельної ділянки, яка вказана у договорі оренди земельної ділянки, оскільки дані твердження не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02.12.2014 року по справі № 21-274а14.

Правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12, стосується періоду до 01.01.2011 року. Починаючи з 01.01.2011 року застосовується правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02.12.2014 року по справі № 21-274а14.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач під час розрахунку орендної плати за використання орендованої земельної ділянки використовував нормативну грошову оцінку орендованих позивачем земельних ділянок у розмірі 8 795 266,71 грн. та у розмірі 32 224 626,43 грн. та вірно застосовував ставку орендної плати 3 відсотки від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, а також визначив суму орендної плати, яку не доплатив позивач за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року у розмірі 2 092 011,10 грн.

Судом також встановлено, що відповідач під час розрахунку розміру грошового зобовязання позивача з орендної плати за землю за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року врахував визначену позивачем самостійно у податкових деклараціях з плати за землю за періоди з 01.11.2011по 01.11.2014 роки суму орендної плати.

За вказаних обставин відповідач правомірно визначив у оскаржуваному повідомленні рішенні суму грошового зобовязання позивача з орендної плати у розмірі 2 092 011,10 грн.

Щодо розміру застосованих відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно п.123.1 ст. 123 ПК України, то суд зазначає наступне.

Згідно п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У податковому повідомленні рішенні відповідач застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобовязання.

Таким чином, в цій частині дане податкове повідомлення рішення винесено правомірно.

Судом відхиляються посилання позивача на акти планових перевірок відповідача від 18.01.2013 року № 210/22420268058 та від 04.04.2014 року № 1221/22-1/20268058, яким встановлено відсутність порушення порядку нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року з наступних причин.

Судом на підставі актів планових перевірок відповідача від 18.01.2013 року № 210/22420268058 та від 04.04.2014 року № 1221/22-1/20268058, копії яких містяться у матеріалах справи встановлено, що відповідачем в т.ч. перевірялась правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за землю також і щодо орендованих земельних ділянок площами 2,9549 га, та 3,3779 га, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Автопаркова 5.

У актах від 18.01.2013 року № 210/22420268058 та від 04.04.2014 року № 1221/22-1/20268058 зазначено про те, що податковим органом порушень порядку нарахування та сплати орендної плати не встановлено.

Однак відповідач 28.11.2014 року провів позапланову перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року, за наслідками якої складено акт від 28.11.2014 року № 4580/15-04/20268058, у якому відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем суми орендної плати на 2 092 011,10 грн. за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року.

Отже, відповідач фактично повторно провів перевірку нарахування та сплати орендної плати позивачем за період з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року, тобто за періоди які були охоплені у попередніх актах перевірки.

Суд зазначає про те, що ОСОБА_2 кодекс України з 01.01.2011 року до 01.01.2015 року не містив заборони проведення податковим органом позапланових перевірок у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Вказана заборона введена в дію Законом України № 71 від 28.12.2014 року «Про внесення змін до ОСОБА_2 кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015 року.

Згідно ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено наступне «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».

За вказаних обставин судом відхиляються доводи позивача про те, що Закон України № 71 від 28.12.2014 року «Про внесення змін до ОСОБА_2 кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» має зворотну дію у часі, оскільки останній не помякшує та не скасовує відповідальність особи, а лише забороняє контролюючим органам проведення податковим органом позапланових перевірок у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків; крім того, позивач не є фізичною особою, а є юридичною особою.

Враховуючи те, що станом на момент проведення відповідачем позапланової перевірки позивача ОСОБА_2 кодекс України не містив заборони проведення податковим органом позапланових перевірок у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, приймаючи до уваги те, що податковий орган не визначав за результатами попередніх перевірок позивача грошове зобовязання саме з орендної плати за землю (не приймав з цього питання податкового повідомлення рішення), то суд зазначає, що податковий орган правомірно визначив грошове зобовязання з орендної плати за землю у Акті від 28.11.2014 року № 4580/15-04/2026805 за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, не дивлячись на те, що контролюючий орган раніше перевіряв період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

Також суд зазначає про те, що позивач не визначив предметом спору у даній адміністративній справі правомірність дій відповідача стосовно призначення та проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 28.11.2014 року № 4580/15-04/2026805

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час звернення з адміністративним позовом до суду сплатив судовий збір за майнову вимогу лише 487,20 грн. згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Південьінтертранс» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 04.09.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_3