Постанова № 49707121, 28.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2015 р. Справа № 804/9375/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Східно-Дніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Східно-Дніпровська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 10468,88грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю у загальному розмірі 10468,88грн., який утворився внаслідок несплати у встановлений законом строк сум самостійно задекларованих податкових зобов'язань з цього податку. Відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу про сплату податкового боргу, однак, останній будь-яких дій на її виконання не вчинив, тому позивач вимушений звернутися до суду.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі ПП ОСОБА_1І.) (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) знаходиться на обліку в Східно-Дніпровській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, зокрема, як платник орендної плати за землі державної або комунальної власності (орендар).

Відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.288.1-п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

У відповідності до ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що ПП ОСОБА_1 було подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) на 2015 рік №1500001351 від 20.02.2015р., в якій відповідачем самостійно визначено розмір грошового зобовязання з орендної плати на загальну суму 31402,68грн., у тому числі за січень-листопад 2015р. по 2617,22грн. щомісячно та за грудень 2015 року 2613,26грн. (а.с.9).

З огляду на вищенаведені приписи п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, податкове зобовязання з орендної плати за землю самостійне визначене відповідачем у податковій декларації №1500001351 від 20.02.2015р. є узгодженим 20.02.2015р.

Проте, в порушення приписів ст.287 Податкового кодексу України, відповідачем не було сплачено суми самостійно задекларованої орендної плати за податковою декларацією №1500001351 від 20.02.2015р. за період січень-квітень 2015 року, у звязку із чим у останнього утворився податковий борг у загальному розмірі 10468,88грн.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, податковим органом була виставлена податкова вимога №123214-04 від 24.07.2014р. про сплату наявного на той час у відповідача податкового боргу на загальну суму 4664,73грн., яка була надіслана ПП ОСОБА_1 засобами поштового звязку, проте 30.09.2014р. поштове відправлення, яким відповідачеві надсилалася вказана податкова вимога, було повернуто до Східно-Дніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з відміткою відділення поштового звязку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, з урахуванням вимог абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкова вимога №123214-04 від 24.07.2014р. вважається врученою.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки наявний податковий борг відповідача після виставлення йому податкової вимоги форми «Ю» №123214-04 від 24.07.2014р. повністю погашений не був нова податкова вимога додатково не надсилалась.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Східно-Дніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за землю у загальному розмірі 10468,88грн., яка станом на час розгляду справи є не погашеною.

Так, відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Східно-Дніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, вул. Гагаріна, 12/37, м. Першотравенськ, 52800) на користь місцевого бюджету податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 10468,88грн. (десять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) на р/р №33216815700033, отримувач УК у м. Першотравенську, код 37804890, ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2