Рішення № 49702341, 02.09.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8704/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого-судді Бучко Т.М.

при секретарі Тригубець Ю.М.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 2560 доларів США, інфляційні втрати за квітень в розмірі 107,52 доларів США та 3 % річних в розмірі 6,40 доларів США.

Надалі позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача розмір вкладу в сумі 2560 доларів США, інфляційні втрати за квітень-травень 2015 року в сумі 199,68 доларів США і 3 % річних в розмірі 26,30 доларів США.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що уклав з відповідачем договір банківського строкового вкладу. Після закінчення терміну вкладу та подання письмової заяви про його повернення банк у порушення умов договору грошовий вклад не повернув.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та з аналогічних мотивів. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

За згодою позивача відповідно до ст.224 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи встановлено, що 17 листопада 2014 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 61 було укладено договір-заяву № 300131/132975/5-14 про банківський строковий вклад ( депозит ) «Стандарт» на 5 місяців в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 2560 доларів США на строк з 17 листопада 2014 року по 17 квітня 2015 року в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб.

Пунктом 2 договору передбачено обовязок банку нараховувати та сплачувати вкладникові проценти за час користування коштами вкладу за ставкою 11 % річних.

У відповідності до п.6 договору після закінчення строку розміщення вкладу вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов.

Позивачем було виконано всі зобов'язання за договором в частині внесення коштів на депозитний рахунок банку, що підтверджується квитанцією № 1 від 17 листопада 2015 року.

З метою повернення суми депозиту позивач 8 квітня 2015 року звернувся із письмовою заявою до відповідача з проханням видати вклад в повному обсязі.

Однак, станом на день розгляду справи позивачу кошти за договором строкового банківського вкладу в розмірі 2560 доларів США повернуті не були.

Відповідно до положень ст.525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частини 1 та 2 ст.1060 ЦК України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу ( вклад на вимогу ) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку ( строковий вклад ). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Аналогічні положення містяться і у п.3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних ( депозитних ) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 року № 516.

Як передбачено ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути повязані з легалізацією ( відмиванням ) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Жодних обмежень прав позивача щодо розпорядження грошовими коштами умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, не встановлено.

Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, відмова відповідача від повернення належних позивачу коштів на його вимогу є порушенням умов договору і прав позивача як власника.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі, з урахуванням проведеного позивачем розрахунку, 26,30 доларів США.

Позовна вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає з наступних підстав. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає ( рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі № 6-36736 ). Тому норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобовязання, яке визначене в гривні.

Згідно ст.88 ЦПК України підлягають також стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 549, 625, 629, 1058, 1060, 1074 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 2560 доларів США, 3 % річних в розмірі 26,30 доларів США, а всього - 2586 ( дві тисячі пятсот вісімдесят шість ) доларів США 30 центів та 121 ( сто двадцять одну ) грн. 80 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 441 ( чотириста сорок одну ) грн. 97 коп. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Рівненського міського суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :