Постанова № 49701555, 13.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4614/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Чухліб Г.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Енергостар" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2012 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Енергостар" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві ( далі ДПІ у м. Полтаві) була проведена невиїзна документальна перевірка ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Енергостар" (далі ТОВ "Фірма "Енергостар") з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Вікс Інтернешенл" за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 462/22-5/23560552 від 29.03.2012 року. На підставі даного акту ДПІ у м. Полтаві були винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 145470 грн. застосовано штрафна (фінансова) санкція в розмірі 2 грн., та № НОМЕР_2 від 12.04.2012 року, яким зменшено відємне значення з податку на додану вартість в розмірі 2530,00 грн. Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд скасувати їх.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79, на підставі наказу № 179 від 20.03.201 року, 29 березня 2012 року ДПІ у м. Полтаві була проведена невиїзна документальна перевірка ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Енергостар" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Вікс Інтернешенл" за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт 462/22-5/23560552 від 29.03.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет в загальній сумі 145470 грн., в т.ч. в травні 2011 року в сумі 80000,00 грн., в червні 2011 року 65470 грн.; та завищено відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту (рядок 19) 2530 грн. (а.с.13-23).

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 145470 грн. та застосовано штрафна (фінансова) санкція в розмірі 2 грн. (а.с.25) та № НОМЕР_2 від 12.04.2012 року, яким зменшено відємне значення з податку на додану вартість в розмірі 2530,00 грн. (а.с.26).

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області № 1475/10/10-215 від 30.05.2012 року скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.04.2012 року скасовує в частині застосування штрафної санкції, а в інший частині залишає без змін (а.с.27-31). Рішенням ДПС України № 16710/6/10-2115 від 22.06.2012 року скарга позивача залишена без розгляду (а.с.320.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність проведення перевірки, суд приходить до наступних висновків.

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 148000,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року 80000,00 грн.. за червень 2011 року 68000,00 грн. та завищено суму відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту (рядок 19) 2530 грн., за операціями з ПП "Вікс Інтернешенл".

Висновок про безтоварність операцій ДПІ у м. Полтаві обґрунтовує таким: на первинних документах та податкових накладних, у яких зазначено, що керівником і особою, яка підписала ці документи, є ОСОБА_4; до ЄДР внесено запис про відсутність контрагента за місцезнаходженням. Засновником і директором цього підприємства є ОСОБА_4 Декларація з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року не подавалася; згідно акту перевірки № 2131/23-04/25270367 від 10.10.2011 р. цього контрагента (за період 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.), складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (за місцем реєстрації цього контрагента), встановлено, що 18.05.2011 року був опитаний ОСОБА_4, який пояснив, що не причетний до створення і діяльності цього підприємства та зареєстрував його на своє ім'я за винагороду.

В Акті перевірки позивача, зазначено, що перевіркою даного підприємства (ПП "Вікс Інтернешенл") встановлено відсутність ресурсів для здійснення господарської діяльності, зокрема, ресурсів для здійснення навантаження/розвантаження продукції; зміст декларації з податку на прибуток цього контрагента, а саме рядків «витрати на поліпшення основних фондів», «сума амортизаційних відрахувань» свідчить про відсутність можливостей для здійснення господарської діяльності. Відсутність матеріальних та трудових ресурсів, складських приміщень, вказує на неможливість здійснення господарської діяльності. Таким чином, перевіркою, на думку податківців, встановлено відсутність реальної поставки товарів через відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, засобів транспортування та іншого майна, що є економічно, технічно й технологічно необхідним для здійснення господарських операцій. При цьому, в Акті перевірки зазначено, що, оскільки ОСОБА_4 у своїх поясненнях заявив, що не має відношення до цього контрагента позивача, документів не підписував, та не уповноважував інших осіб на вчинення дій від імені цього контрагента, то податкові накладні виписані з порушеннями, невідомою особою.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової

служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Вікс Інтернешенл" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 03/03-11 від 03.03.2011 року (а.с.9-10). Згідно даного договору Продавець зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти ОСОБА_5, і сплатити за нього кошти в сумі та на умовах, встановлених цих ОСОБА_5 (п.1.1 ОСОБА_5). Перелік майна, його кількість, ціна визначаються в Специфікації (додаток № 1 до договору). Договірна ціна ОСОБА_5 становить суму приблизно 6840000,00 грн., вартість майна сплачується Покупцем у терміни та порядку визначеному в цьому договорі згідно графіка (додаток № 2 до ОСОБА_5). Пунктом 3.1. ОСОБА_5 передбачено, що Продавець зобовязується передати визначене у Додатку № 1 до цього ОСОБА_5 Покупцю протягом 100 робочих днів з моменту отримання від Покупця авансової оплати в розмірі 2500000,00 грн. Передача майна оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі.

ПП "Вікс Інтернешенл" виписані позивачу податкові накладні № 16 від 26.05.2011 року на загальну суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн., № 17 від 27.05.2011 року на загальну суму 360000,00 грн., в т.ч. ПДВ 60000,00 грн., № 3 від 03.06.2011 року на загальну суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн., № 4 від 15.06.2011 року на загальну суму 288000,00 грн., в т.ч. ПДВ 48000,00 грн. (а.с.44-47).

Вказані податкові накладні надані відповідачем, в той час позивач зазначив, що зазначені податкові накладні вилучені Державною податковою міліцією.

Як встановлено під час проведення перевірки, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.10.2009 року видано ПП "Вікс Інтернешенл", а не ТОВ "Вікс Інтернешенл".

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11 зазначено, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Верховний суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ та валові витрати, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як встановлено в судовому засіданні, що фактичного виконання спірних операцій на користь позивача саме ПП "Вікс Інтернешенл" не доведено, доказів та документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме - здійснення поставок ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу № 03/03-11 від 03.03.2011 року на користь позивача його контрагентом - ПП "Вікс Інтернешенл", - не надано.

Також, суд зазначає, що факт проведення розрахунків платежами від 25.05.2011 року, 27.05.2011року, 03.06.2011 року, 15.06.2011 року не в повному обсязі (всього на суму 908000 грн.) спростовує доводи позивача про проведення попередньої оплати за продукцію та її проведення в повному обсязі, як це передбачено умовами договору купівлі-продажу.

Отже, суд, спростовує доводи позивача про наявність економічного підґрунтя вчинення дій, та підтверджує доводи податкового органу про наміри позивача отримати податкову вигоду.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято в межах та у спосіб передбачений законодавством України, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Енергостар" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2012 року.

СуддяГ.В. Костенко