Постанова № 49701234, 19.07.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15:00 год.

19.07.2011 р.справа № 2а-7664/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 432/9/10-00 від 17.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ОСОБА_2 Юг", АДРЕСА_1, 54058

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання дій неправомірними керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяА. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:00 год.

19.07.2011 р.справа № 2а-7664/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув, клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача,

представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 432/9/10-00 від 17.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ОСОБА_2 Юг", АДРЕСА_1, 54058

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання дій неправомірними В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Юг" (далі - позивач, ТОВ "ОСОБА_3 Юг"), в якому просить суд визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ) щодо проведення документальної невиїзної перевірки, а також визнати неправомірними дії, які полягають у визнанні правочинів, укладених у квітні 2010 р. ТОВ "ОСОБА_3 Юг" з контрагентами нікчемними.

27 січня 2011 р. позивачем подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд визнати неправомірними дії ДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки (а. с. 46-55).

Відповідно до ст. 137 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги та подав письмову заяву, яка відповідає вимогам ст. 106 КАС України, суд розглядає позовні вимоги, викладені в заяві позивача від 27 січня 2011 р., а саме визнати неправомірними дії ДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що на його думку ДПІ порушено порядок проведення такої перевірки, адже обов'язкове запрошення керівника ТОВ "ОСОБА_3 Юг" отримано в день закінчення перевірки, тоді як таке запрошення повинно було надсилатись за 10 днів до початку її проведення, а крім того, оскільки єдиним документом при перевірці була податкова декларація з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2010 р., позивач мав право провести таку перевірку протягом 30 днів, тобто у травні 2010 р., тоді як перевірка проведена у жовтні 2010 р.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення (а. с. 27-28). Наголошує на тому, що надіслання позивачу запрошення на перевірку в останній день її проведення не є порушенням, адже таке запрошення носить суто інформативний характер та не встановлює для позивача обмежень у реалізації його прав, адже результати перевірки оформлені відповідним актом, своєчасно отримані директором ТОВ "ОСОБА_3 Юг". Також, представник відповідача пояснив суду, що проведення перевірки поза межами 30-денного терміну, визначеного законодавством, не позбавляє правового значення її результатів.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 19 липня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні обставини, яким надає таку правову оцінку.

У період з 4 до 8 жовтня 2010 р. відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "ІТСС" за квітень 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 14 жовтня 2010 р. № 3536/231-00/36700474 (далі - акт перевірки) (а. с. 9-17).

Як визначено ст. 11 ч. 1 п. 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції чинній на момент проведення перевірки та оформлення її результатів, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача. Як вбачається з вищенаведеної норми, така перевірка проводиться на підставі поданих платником податків податкових декларацій та інших документів податкової звітності в незалежності від способу подачі таких документів.

Позивач вказує на те, що проведенню перевірки повинен був передувати письмовий запит, який надсилається на адресу платника податків не менш як за 10 днів до проведення перевірки, у той час як відповідач надіслав такий запит тільки 8 жовтня, а перевірка проведена у період з 4 до 8 жовтня 2010 р.

Як визначено ст. 11 ч. 1 п. 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

На переконання суду, зазначена норма дає право, а не зобов'язує ДПІ запрошувати платників податків для проведення перевірки. Крім того, суд враховує і те, що директор ТОВ "ОСОБА_3 Юг" своєчасно отримав акт перевірки, про що свідчить його особистий підпис (а. с. 17), тобто посадова особа товариства була обізнана з висновками акту перевірки.

Також позивач наголошує на тому, що єдиним документом податкової звітності що перевірявся відповідачем була декларація з ПДВ за квітень 2010 р., а відповідно до п. 4.1. Методичних рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18 квітня 2008 р. № 266 (далі - Методичні рекомендації), перевірка податкова декларація з ПДВ має бути проведена протягом 30 днів.

Суд знаходить ці доводи позивача безпідставними, адже об'єктом перевірки була не декларація з ПДВ - вона лише використовувалась як один з документів податкової звітності при перевірці питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "ІТСС" за квітень 2010 р., як це і зазначено в акті перевірки. Також суд має зауважити, що жодна норма Закону України "Про державну податкову службу в Україні" або Методичних рекомендацій, на які посилається позивач не визначає, що ДПІ втрачає право на проведення перевірки із спливом 30-денного строку.

Також суд вважає за потрібне звернути увагу позивача на наступне. Дії ДПІ з проведення перевірки нерозривно поєднані з оформлення результатів такої перевірки у вигляді акту перевірки, яким фіксуються виявлені факти. Недоліки у проведенні перевірки, на які звертає увагу позивач: несвоєчасне отримання запрошення, проведення перевірки за межами законодавчо встановленого строку, не можуть свідчити про безпідставність виявлених під час її проведення фактів, адже позивач жодним чином по заперечив проти існування обставин, які зафіксовані актом перевірки.

Крім того, як слідує з системного аналізу ст. ст. 2, 6, 17 КАС України, судовому захисту підлягають права позивача, які порушені суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до п. 1.3. абз. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача та складання акту перевірки, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, тобто акт перевірки є документом, яким тільки фіксує факт проведення перевірки та обставини, які виявлені під час її проведення. Позивач сам наголошує на тому, що за результатами перевірки ДПІ не приймалось рішень про визначення йому податкових зобов'язань або застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, а тому на переконання суду, проведення перевірки, навіть з недоліками, без подальшого застосування до позивача рішень про стягнення податкових зобов'язань, взагалі не порушує його права.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача з проведення перевірки є правомірними, а обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

22 липня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз