Постанова № 49696313, 10.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6905/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29.07.2011 року № 0000572301/129, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток на 1 233 773 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.; № 0000291701/2489, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 780 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 195 грн. 07 коп.; № 0000582301/130, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 105 225,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 385,50 грн.; № 0000632301/131, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 502 445 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками документальної перевірки, зазначали, що підприємством не було допущено вказаних у акті порушень.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків перевірки, що набрала форми акту від 12.07.2011 р. № 4831/23-209/33285226.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворскла сталь»(ідентифікаційний код юридичної особи 33285226) зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 14.12.2004 р., номер запису про державну реєстрацію 1 584 102 0000 000052, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 149399 (а.с. 21 том 1).

Позивач перебуває на обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 24.12.2004 р. за № 1220 та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.08.2005 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.08.2005 р. № 23522528, виданого Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ № 275717, виданої відділом статистики у м. Комсомольську Полтавської області 21.10.2010 року, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 27.10.0 виробництво чавуну, сталі та феросплавів, 74.20.2 діяльність у сфері геології та геологорозвідування; 45.21.1 будівництво будівель; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 22 том 1).

В період з 23.05.2011 р. по 05.07.2011 р. посадовими особами Кременчуцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ворскла сталь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за цей же період. Термін перевірки продовжувався з 21.06.2011 р. по 05.07.2011 р. на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 21.06.2011 р. № 3303.

За результатами перевірки складено акт від 12.07.2011 р. № 4831/23-209/33285226 (а.с. 24-85 том 1), яким зафіксовано наступні порушення:

-п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по. 31.03.2011 р. в сумі 1 233 773 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 р. 354 132 грн., ІІ квартал 2010 р. 204 698 грн., ІІІ квартал 2010 р. 199 915 грн., ІV квартал 2010 р. 209 108 грн., І квартал 2011 р. 265 920 грн.;

-п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 501 934 грн., а саме: лютий 2010 р. 8 481 грн., березень 2010 р. 24 595 грн., квітень 2010 р. 4 546 грн., травень 2010 р. 4 317 грн., червень 2010 р. 4 286 грн., липень 2010 р. 3 526 грн., серпень 2010 р. 3 427 грн., вересень 2010 р. 14 378 грн., жовтень 2010 р. 17 817 грн., листопад 2010 р. 3 987 грн., грудень 2010 р. 76 480 грн., січень 2011 р. 355 986 грн., лютий 2011 р. 9 601 грн., березень 2011 р. 3 840 грн.;

-п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість та п.п. 198.1, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в періоді, що перевірявся на загальну суму 105 225 грн., в т.ч. за липень 2010 р. на суму ПДВ 44 769 грн., вересень 2010 р. 27 123 грн. та березень 2011 р. 33 333 грн.;

-п.п. 4.2.9 п. 4.2, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абзац «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого в період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб всього у сумі 780 грн. 30 коп., в т.ч. по періодах: червень 2010 р. в сумі 780 грн. 30 коп.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством позивача за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно віднесено до складу валових витрат до р. 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств суми з отриманих послуг по оренді офісу за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус «В», кім. 904 на підставі договорів оренди між ТОВ «Будівельна компанія «Основа»(Орендодавець) та ТОВ «Ворскла сталь»(Орендар) від 01.10.2009 р. № 127-09 та від 01.10.2010 р. № 239-10/113 в загальному розмірі 99 120 грн., в т.ч. І квартал 2010 р. 19 764 грн., ІІ квартал 2010 р. 19 764 грн., ІІІ квартал 2010 р. 19 764 грн., ІV квартал 2010 р. 19 914 грн., І квартал 2011 р. 19 914 грн. А також в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України сформовано податковий кредит на загальну суму 19 824 грн.

Виконання вищевказаних договорів було оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними, перелік яких наведено на арк. 12 акту перевірки.

В бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені наступним чином: Д-т 92.1 «Адміністративні витрати»К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Враховуючи, що підприємство вже має один офіс, а саме за місцем його реєстрації: 39800, м. Комсомольськ Полтавської області, вул. Гірників, 2, то ревізор поставив під сумнів економічну доцільність використання у господарській діяльності другого (орендованого) офісу у м. Києві за адресою вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус «В», кім. 904.

Із даними висновками позивач не погодився та зазначив, що ТОВ «Ворскла сталь»в межах своєї господарської діяльності має зовнішньоекономічні відносини, зокрема, по залученню іноземних інвестицій (наприклад, договір від 17.07.2007 р. № 001П/07 із нерезидентом VORSKLA STEEL FINANCE LIMITED про надання позики на суму 100 000 000 доларів США), а тому вказаний офіс використовувався для проведення переговорів із майбутніми контрагентам, підготовки та підписання контрактів, оскільки представники контрагентів нерезидентів прибували в Україну до аеропорту Бориспіль, то найбільш наближене місце для проведення переговорів є саме м. Київ. На підтвердження даних обставин суду надано витяги із договорів, які укладались у перевіряємому періоді за місцем знаходження офісного приміщення у м. Київ (а.с. 59 - 72 том 5). Переговорна та підготовча (передконтрактна) робота проводилась із залученням спеціалістів, які входять до штату підприємства позивача, а їх робочим місцем було офісне приміщення у м. Києві за адресою вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус «В», кім. 904. Додатково підтверджували здійснення господарської діяльності у м. Києві рухом коштів по рахункам у національній та іноземній валюті, відкритими підприємством у київському відділенні ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(довідка про наявність відкритих р/р на а.с. 40 том 5) та банківськими виписками про рух коштів по рахункам, що приєднані до матеріалів справи.

Згідно показань свідка старшого державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_4, оскільки в ході перевірки не було встановлено зв'язку цих витрат із господарською діяльністю підприємства, то перевіряючим не було визнано ці витрати, як і всі інші витрати, пов'язані із використанням офісу у м. Києві, а саме: витрати на оренду автомобілів, що використовувалися працівниками київського офісу, оплату праці працівників, що працювали у цьому офісі, телекомунікаційні послуги, що поставлялись на адресу цього ж офісу, а також поточний ремонт (укладення ковроліну) в приміщенні орендованого офісу.

Зокрема, перевіркою встановлено, що підприємством позивача у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу валових витрат до р. 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств суми з отриманих послуг оренди автомобілів (SKODA OCTAVIA TOUR державний номер НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN PASSAT державний номер НОМЕР_2) на підставі договору оренди легкових автомобілів від 01.02.2006 р. № 4/2-06-09 та додаткової угоди від 01.06.2006 р. № 3 між ЗАТ СП «Фінанси та Кредит»(Орендодавець) та ТОВ «Ворскла сталь»(Орендар) на загальну суму 79 125 грн., в т.ч. І квартал 2010 р. 15 825 грн., ІІ квартал 2010 р. 15 825 грн., ІІІ квартал 2010 р. 15 825 грн., ІV квартал 2010 р. 15 825 грн., І квартал 2011 р. 15 825 грн., а також безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 35 870 грн.

Виконання вищевказаних договорів було оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними, перелік яких наведено на арк. 14-16 акту перевірки.

Дані автомобілі наказами директора ТОВ «Ворскла сталь»від 31.03.2009 р. № 12, від 28.04.2008 р. № 19 та від 09.06.2009 р. № 19/1 у зв'язку із виробничою необхідністю та оперативною роботою у службових цілях закріплені за відповідальними працівниками, що працюють в орендованому київському офісі (а.с. 109 том 1 та а.с. 174 том 4).

Не погоджуючись із вищевикладеними висновками, представники позивача пояснювали, що орендовані автомобілі використовувалися працівниками підприємства виключно у випадках, повязаних із господарською (службовою) діяльністю, та відповідно до затвердженого Порядку використання автотранспорту на підприємстві. Тобто за кожною одиницею автотранспорту була закріплена відповідальна особа (водій) та визначена мета його використання (а.с.160 168 том 4).

Посилались на п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати повязані із стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обовязків доведення звязку цих витрат з його господарською діяльністю.

Зазначали, що в бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені наступним чином: 50% валових витрат, які повязані зі сплатою оренди автомобілів, та обліковуються на Д-т 92 «Адміністративні витрати»К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Інші 50% вказаних витрат віднесено до бухгалтерського рахунку Д-т 94 «Інші витрати операційної діяльності», які не включено до валових витрат перевіряємого періоду.

Відповідно до бухгалтерської довідки (а.с. 207 том 4) та доданих до неї витягів з журналу ордеру 631 У (а.с. 208 -209 том 4) Д-т балансового рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»відображає оплату за вищевказані послуги за перевіряємий період в розмірі 397 500 грн., в т.ч. К-т балансового рахунку 92 «Адміністративні витрати»відображає суми послуг віднесені до валових витрат у даному періоді у розмірі 84 400 грн., К-т балансового рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності»відображає суми послуг не віднесених до валових витрат у даному періоді у розмірі 84 400 грн., К-т балансового рахунка 6442 «Податковий кредит»відображає суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту та складає 33 760 грн.

Також за висновками перевірки позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат до р. 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств суму у розмірі 34 975 грн. з отриманих послуг за телекомунікаційний зв'язок та послуги інтернет на підставі договорів 12.02.2009 р. № 30/09-S та від 11.02.2009 р. № 34/09, укладених між ТОВ «Сітел»(Оператор і Провайдер) та ТОВ «Ворскла сталь»(Абонент), в т.ч. І квартал 2010 р. 12 992 грн., ІІ квартал 2010 р. 10 247 грн., ІV квартал 2010 р. - 6 212 грн., І квартал 2011 р. 5 524 грн., та одночасно безпідставно сформовано податковий кредит на суму 9 164 грн. 32 коп.

Додатком №1 до договору від 11.02.2009 р. зазначено, що послуги по організації некомутованого з'єднання надаються за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус «В», кім. 904, на цю ж адресу постачались і послуги інтернет.

Виконання вищевказаних договорів було оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними, перелік яких наведено на арк. 18 акту перевірки.

В бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені наступним чином: Д-т 92 «Адміністративні витрати»К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Із вказаними висновками також не погодився позивач та пояснював, що послуги звязку та інтернету використовувалися працівниками підприємства для ведення переговорів та для забезпечення можливості прийняття максимально оперативних рішень, повязаних із здійсненням господарської діяльності та у відповідності до затвердженого Положення про використання стаціонарного телефонного звязку (а.с. 134 139 том 4). При цьому додатками № 1 та № 2 до вказаного Положення визначено перелік працівників, за якими закріплено робочі номери телефонів та які мають право виходу на мережу загального користування, а також перелік працівників, які мають право виходу на міжміський та міжнародний напрямок.

Згідно акту перевірки (арк. 25) позивачем зайво включено у перевіряємому періоді до складу валових витрат по рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток підприємств «витрати на оплату праці»суму нарахованої заробітної плати фахівців орендованого київського офісу позивача, які здійснювали діяльність пов'язану зі стратегічним розвитком майбутнього заводу, а саме 1) фінансовий директор, 2) директор по корпоративним зв'язкам та зв'язкам із громадськістю, 3) заступник начальника фінансового відділу, 4) системний адміністратор комп'ютерних мереж, 5) директор з логістики, 6) директор по стратегічному розвитку та зовнішньоекономічним зв'язкам, 7) начальник відділу зовнішньоекономічних зв'язків, 8) заступник начальника відділу інформаційних технологій, 9) водій.

До такого висновку ревізор дійшов через те, що станом на кінець перевіряємого періоду будівництво заводу не закінчено. А оскільки нараховану заробітну плату необхідно відносити на збільшення балансової вартості основних фондів як незавершеного капітального вкладення по рахунку № 151 «Капітальне будівництво», то позивач мав право відносити до складу витрат у вигляді амортизаційних відрахувань в подальших періодах після закінчення будівництва та введення в дію основних фондів.

Операції ж віднесення нарахованої заробітної плати до складу валових витрат відображена в бухгалтерському обліку позивача по рахункам: Д-т 92 «Адміністративні витрати» К-т 661 «Зарплата».

У звязку із вищезазначеним, ревізором констатовано порушення п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 та п.п. 5.3.2 п. 5 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», згідно яких у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що повязані з їх виготовленням і введенням в експлуатацію, та відповідно не включаються до складу валових витрат. Також в підтвердження даного порушення ревізор в акті перевірки на арк. 25 посилається на п. 49 Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р., яким визначено порядок ведення обліку витрат при господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт.

В результаті чого встановлено завищення скоригованих валових витрат склало всього на суму 621 522 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 р. 122 278 грн., ІІ квартал 2010 р. 114 569 грн., ІІІ квартал 2010 р. 118 510 грн., ІV квартал 2010 р. 120 552 грн., І квартал 2011 р. 145 613 грн.

Дане порушення вплинуло на правильність віднесення до валових витрат суми страхового збору при нарахуванні заробітної плати.

Так, перевіркою показників, відображених у рядку 04.4 Декларації з податку на прибуток «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування», за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено, що підприємство зайво включило до складу валових витрат страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, нараховані на заробітну плату вищевказаних фахівців орендованого київського офісу ТОВ «Ворскла сталь».

Замість віднесення нарахованих страхових внесків на збільшення балансової вартості основних фондів як незавершеного капітального вкладення по рахунку № 151 «Капітальне будівництво», позивачем дані внески віднесено на бухгалтерські рахунки №№ 651, 652, 653, на яких обліковуються суми страхових зборів до відповідних фондів при нарахуванні заробітної плати працівникам.

В результаті чого встановлено завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 240 281 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 р. 47 273 грн., ІІ квартал 2010 р. 44 293 грн., ІІІ квартал 2010 р. 45 816 грн., ІV квартал 2010 р. 46 605 грн., І квартал 2011 р. 56 294 грн.

Вищевказані порушення щодо зайвого віднесення до складу валових витрат сум нарахованої і виплаченої заробітної плати зазначеним працівникам та суми страхових внесків, нарахованих на їх заробітну плату, не мали впливу на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із вищевикладеними висновками перевіряючих, представники позивача зазначали, що підприємством позивача не здійснюється самостійне виготовлення основних засобів (будівництво заводу) господарським способом виконання будівельно-монтажних робіт. Натомість пояснили, що підприємство виконує будівництво заводу підрядним способом із залученням підрядних організацій, а саме ДП «Промспецбуд»та ТОВ «Феррошлях»(детально обставини взаємовідносин із даними контрагентами наведено нижче).

Перевіркою показників відображених у рядку 04.10. Декларації «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин за перевіряємий період встановлено завищення задекларованих показників на суму 4 800 грн., у т.ч. за І квартал 2011 р. 4 800 грн., оскільки підприємством позивача в порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат з отриманих послуг із вкладання, склейки та постілу ковроліну від підприємства ТОВ «Компанія Енергодар»на підставі договору від 28.01.2011 р. № 28/01 - 11.

За висновками перевіряючих не встановлено звязку цих витрат із господарською діяльністю позивача.

Дане порушення мало вплив на формування податкового кредиту у лютому 2011 р., а саме безпідставно включено до його складу суму 960 грн. згідно податкової накладної б/н від 02.02.2011 р.

В бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені наступним чином: Д-т 92 «Адміністративні витрати»К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Не погоджуючись із такими висновками відповідача представники ТОВ «Ворскла сталь»зазначали, що дані суми відносились до складу валових витрат на підставі п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 3.1.4 пункту 3 договорів оренди нежитлового приміщення між ТОВ «Будівельна компанія «Основа»(Орендодавець) та ТОВ «Ворскла сталь»(Орендар) від 01.10.2009 р. № 127-09/81 та від 01.10.2010 р. № 239-10/113 встановлено обовязок орендаря підтримувати майно в справному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт та прибирання орендованих приміщень. Тобто поліпшення орендованого офісного приміщення здійснено на підставі договору оренди та повністю відображено у бухгалтерському та податковому обліках.

Сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду зазначена на сторінці 34 акту перевірки у таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань»графа 3. У відношенні до зазначеної сукупної вартості всіх груп основних фондів віднесена сума витрат по вкладанню ковроліна до складу валових не перевищує 10%.

Через не підтвердження зв'язку із господарською діяльністю ревізор також дійшов висновку про зайве включення позивачем до складу валових витрат суми в розмірі 12 250 грн. з отриманих послуг озеленення від СПД ФО ОСОБА_5 у І кварталі 2011 р. на підставі договору від 19.01.2011 р. № 19/01/8. Дане порушення не мало впливу на формування податкового кредиту у перевіряємому періоді.

В бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені наступним чином: Д-т 92 «Адміністративні витрати»К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Не погоджуючись із вказаним висновком, представники позивача посилалися на вимоги Закону України «Про охорону праці». Зазначали, що озеленення офісу було проведено в рамках заходів по охороні праці. Пояснювали, що придбання та формування зелених насаджень в офісних приміщеннях підприємства сприяє створенню здорового мікроклімату робочої зони (вологість повітря, іонізація повітря), зниженню напруженості зорового нерву, зниженню стресового напруження (психологічне розвантаження) та підвищенню зорової працездатності (кольорове навантаження та зорові вправи).

Також, в ході перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2010 року (р. 04.1 Декларації) суми в розмірі 101 000 грн. з послуг аудиторської перевірки від підприємства ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг»на підставі договору від 15.04.2008 р. № 103 та додаткової угоди № 1 від 28.06.2008 р. та одночасно зайво віднесено до складу податкового кредиту перевіряємого періоду суму ПДВ з цієї операції в розмірі 20 200 грн.

До такого висновку перевіряючий ревізор дійшов у звязку із ненаданням на перевірку результатів такого аудиту або отриманих консультаційних послуг, а тому не підтверджено звязку із господарською діяльністю підприємства позивача

Аналогічне порушення з тих самих підстав було зафіксовано актом перевірки щодо зайвого віднесення до складу валових витрат суму 35 000 грн. з отриманих послуг аудиторської перевірки від підприємства Аудиторська Фірма «Глорія Інформаудит»у І кварталі 2010 р. Згідно акту перевірки дане порушення не мало впливу на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із вищевикладеними висновками, представники позивача зазначали, що витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, в т.ч. проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку, включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

За висновками перевірки щодо виявлених та зафіксованих порушень позивача п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 29.07.2011 року № 0000572301/129, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток на 1 233 773 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.

Детальний розрахунок щодо складу суми зменшеного відємного значення з податку на прибуток у розмірі 1 233 773 грн. наведено у складеному відповідачем на вимогу суду розрахунку на а. с. 206 том 1.

Крім вищезазначених порушень правил формування податкового кредиту у звязку із включенням до його складу сум ПДВ по операціям, не повязаним із господарською діяльністю підприємства, актом перевірки зафіксовано також наступні порушення законодавства про податок на додану вартість.

Перевіркою реєстру «Отримані податкові накладні»за грудень 2010 року було встановлено, що до нього за № 9 включено податкову накладну від 15.12.2009 р. № 720, видану ДП УМТ ТОВ «Одесатрансбуд»(вірна скорочена назва ДП УМіТ ВАТ «Одесатнрансбуд») на загальну суму 1 768 047 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 294 674 грн.

Ревізор дійшов висновку, що позивач не мав права включати податкову накладу до реєстру отриманих податкових накладних в місяці, які не співпадають із датою складання реєстру та податкової декларації, оскільки заява ТОВ «Ворскла сталь»до податкового органу про ненадання своєчасно податкових накладних не подавалась.

Також ревізором зазначено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платником самостійно виявлені помилки в податковому обліку (в т.ч. не включені суми ПДВ до податкового кредиту) такий платник відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) мав право подати уточнюючий розрахунок.

Уточнюючі розрахунки на вищевказану суму ПДВ від позивача не надходили. Натомість сума ПДВ за вказаною податковою накладною була включена до р. 17 «Усього податкового кредиту»у податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 р. (від 20.01.2011 р. № НОМЕР_3).

Не погоджуючись із вищевказаним висновком представники позивача пояснювали, що згідно вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється віднесення до складу податкового кредиту будь яких витрат на сплату податку, не підтверджених податковими накладними.

Враховуючи, що розрахунки станом на 01.10.2011 р. із вказаним контрагентом не проведено, а сума, визначена у податковій накладній, обліковується на підприємстві кредиторською заборгованістю, то позивач був позбавлений можливості включити до складу податкового кредиту розмір ПДВ у грудні 2009 р.

Вищезгадана податкова накладна отримана підприємством 22.12.2010 р. і зареєстрована за вхідним № 565, а тому була відображена в бухгалтерському обліку та включена до податкового кредиту в декларації з ПДВ в грудні 2010 р.

Посилалися також на листи ДПА України від 11.08.2003 р. № 6936/6/15-2414-9 та від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417, якими, зокрема, було розяснено, що у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобовязань, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана. Також зазначено, що записи у податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не відповідають поняттю арифметичної чи методологічної помилки.

Не погодився ревізор в акті перевірки і з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання підрядних робіт у ДП «Промспецбуд»на підставі договору будівельного підряду від 01.09.2010 р. № 01/09/72 в загальному розмірі 46 123 грн., в т.ч по періодах: серпень 2010 р. 20 456 грн., вересень 2010 р. 14 040 грн., листопад 2010 р. 2010 р. 8 705 грн. 40 коп., грудень 2010 р. 2 921 грн. 60 коп. (перелік податкових накладних викладено на арк. 61 акту перевірки).

До таких висновків ревізор дійшов на підставі інформації автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої у періоді здійснення операцій з ТОВ «Ворскла сталь»основним постачальником ДП «Промспецбуд»є ТОВ «Тітан С 2», у якого відповідно до поданого додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік відсутні основні засоби, що свідчить про відсутність у ТОВ «Тітан С 2»необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, перевіряючий зробив висновок про відсутність в ланцюгах постачальників фактичних товаровиробників, а також через наявність в ланцюгах підприємств, що мають ознаки фіктивності, сумнівність належного декларування ними податків по здійснених операціях (арк. 62 акту перевірки).

Аналогічного змісту порушення встановлено ревізором по включенню позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ТОВ «Феррошлях»по операціях з придбання підрядних робіт на виконання договорів будівельного підряду від 11.08.2010 р. № 159/55 та № 107-805 в загальному розмірі 140 098 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2010 р. - 16 666 грн. 67 коп., листопад 2010 р. 63 988 грн. 56 коп., грудень 2010 р. 54 607 грн. 80 коп., січень 2011 р. 4 637 грн. 80 коп., березень 2011 р. 197 грн. 40 коп. (перелік податкових накладних викладено на арк. 61 акту перевірки).

Висновки ревізора ґрунтуються знову ж таки на інформації з автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої у періоді здійснення операцій з ТОВ «Ворскла сталь»основним постачальником ТОВ «Феррошлях»є ТОВ «Світлодніпровське», яке відповідно до листа Світловодської ОДПІ від 22.04.2010 р. № 5586/7/23-229/512 не знаходиться за вказаним місцезнаходженням (складено акт про відсутність за місцезнаходженням).

З аналогічних підстав ревізором зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 р. суми ПДВ сплачені ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»у розмірі 44 018 грн. 98 коп. по операціях з придбання сталі листової на підставі договору купівлі продажу від 23.06.2010 р. № 23/10/35.

Висновки ревізора ґрунтуються на інформації з автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої у періоді здійснення операцій з ТОВ «Ворскла сталь»основним постачальником ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»є ТОВ «СВ Днепр»», яке в ЄДР значиться у стані визнано банкрутом.

Не погоджуючись із вказаними висновками, представники позивача зазначали, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пояснювали, що всі вчинені господарські операції між вище переліченими контрагентами мали реальних характер, оформлені належним чином первинними документами та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

За висновками перевірки щодо виявлених та зафіксованих порушень позивача п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 29.07.2011 року № 0000632301/131, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 502 445 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 грн.

За порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість та п.п. 198.1, 198.4, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 29.07.2011 року № 0000582301/130, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) в розмірі 105 225,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 385,50 грн. (а.с. 88 том 1)

При цьому судом встановлено, що частина із визначеної суми (105 225 грн.) вже була відшкодована позивачу, а саме згідно розрахунку, наведеного в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні, відшкодовано на момент перевірки 78 102 грн., не відшкодовано на момент перевірки 27 123 грн.

Детальний розрахунок щодо складу суми зменшеного відємного значення з податку на додану вартість в розмірі 502 445 грн. та суми зменшеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 105 225,00 грн. і застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 385,50 грн. наведено у складеному відповідачем на вимогу суду розрахунку на а. с. 206 том 1.

І останнє порушення, що було зафіксовано актом перевірки, за висновками якої встановлено заниження обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. на суму 780 грн. 30 коп.

Так, при перевірці правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці, ревізором встановлено, що підприємством у 2010 році було перераховано кошти СПД ФО ОСОБА_7 на підставі договору від 23.04.2009 р. № 43 на поставку доочищеної води для працівників на загальну суму 5 202 грн. згідно накладних, перелік яких наведено на аркуші 76 акту перевірки (а.с. 156 168 том3).

Оскільки витрати платника податку на закупівлю питної води для працівників підприємства не повязані із веденням господарської діяльності, то за висновком ревізора такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства та вважаються витратами, спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб, тобто є додатковим благом, наданим роботодавцем своїм працівникам.

Не погоджуючись із даним висновком ревізора, представники позивача зазначали, що кошти, які були перераховані у 2010 році СПД ФО ОСОБА_7 за доочищену воду в розмірі 5 202 грн., не були включені до складу валових витрат підприємства, а були віднесені за рахунок прибутку підприємства.

У бухгалтерському обліку були відображені наступним чином: Д-т 631М «Розрахунки з вітчизняними постачальниками (матеріали)»- надходження води від постачальника згідно прибуткових накладних, Д-т 201 «Сировина і матеріали», 209 «Інші матеріали»- оприбуткування води, Д-т 949 «Інші витрати операційної діяльності»- списання води згідно актів (а.с. 230 244 том 4).

Пояснювали, що питання оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що був чинний на момент виникнення вказаних правовідносин, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку. Вода, кава, чай, печиво, придбані за рахунок коштів роботодавця, які призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, а відтак не може розглядатися як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

За порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абзац «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 29.07.2011 р. № 0000291701/2489, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 780,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 195,07 грн.

Із вищезазначеними рішеннями не погодився позивач та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У перевіряємому періоді порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин (надалі Закон про прибуток). Згідно ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом пункту 5.1. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 Закону про прибуток містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 вищевказаного Закону, а визначальною ознакою для віднесення витрат до складу валових вважається безпосереднє використання реально придбаних товарів (робіт послуг) у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці і належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із змісту акту перевірки, позивачем було надано в ході проведення перевірки всі необхідні первинні документи по оформленню вище перелічених господарських операцій, які мали всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, та які були повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Реальність здійснених господарських операцій, крім операцій по отриманню аудиторських послуг, відповідачем також не заперечується.

Натомість підставою для невизнання задекларованих витрат у обсязі 1 233 773 грн. (сума на яку відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням рішенням зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток) стали висновки ревізора про відсутність звязку зазначених витрат із господарською діяльністю підприємства позивача.

Виходячи із аналізу вищевикладених законодавчих норм та встановлених вище обставин, суд вважає доведеним факт використання у господарській діяльності підприємства отриманих послуг по оренді офісу за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус «В», кім. 904 на підставі договорів оренди між ТОВ «Будівельна компанія «Основа»(Орендодавець) та ТОВ «Ворскла сталь»(Орендар) від 01.10.2009 р. № 127-09 та від 01.10.2010 р. № 239-10/113.

А відтак і всі понесені підприємством витрати, повязані із використанням цього офісу (витрати на оренду автомобілів, що використовувалися працівниками київського офісу, оплату праці працівників, що працювали у цьому офісі, телекомунікаційні послуги, що поставлялись на адресу цього ж офісу, а також поточний ремонт (укладення ковроліну) в приміщенні орендованого офісу), є валовими витратами в розумінні п. 5.1 та п. 5.2 Закону про прибуток.

Судом встановлено, що витрати на оренду автомобілів НОМЕР_4 та VOLKSWAGEN PASSAT державний номер НОМЕР_2 на підставі договору оренди легкових автомобілів від 01.02.2006 р. № 4/2-06-09 та додаткової угоди від 01.06.2006 р. № 3 між ЗАТ СП «Фінанси та Кредит»(Орендодавець) та ТОВ «Ворскла сталь»(Орендар), а також придбання для них паливно - мастильних матеріалів включались підприємством до складу валових витрат в межах, визначених п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону прибуток, відповідно до якого не включаються до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обовязків доведення звязку цих витрат з його господарською діяльністю.

Дана обставина також підтверджуються реєстрами кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «Ворскла сталь»за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., складені ревізором в ході проведення перевірки (додаток № 13 до довідки про загальну інформацію до акту перевірки позивача, а.с. 144 145 том 4).

Сума витрат за послуги із вкладання, склейки та постілу ковроліну в розмірі 4 800 грн., сплачена позивачем ТОВ «Компанія Енергодар», включена до складу валових витрат, в межах обмеження, встановленого п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону про прибуток, а саме не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Не погоджується суд також із висновками ревізора про порушення позивачем п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 та п.п. 5.3.2 п. 5 ст. 5 Закону про прибуток, згідно яких у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що повязані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, та відповідно не включаються до складу валових витрат, а також порушення п. 49 Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р., яким визначено порядок ведення обліку витрат при господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт.

В ході судового розгляду встановлено, що підприємством позивача не здійснюється самостійне виготовлення основних засобів (будівництво заводу) господарським способом виконання будівельно-монтажних робіт. Будівництво металургійного заводу здійснюється ТОВ «Ворскла сталь»підрядним способом із залученням підрядних організацій, а саме ДП «Промспецбуд»та ТОВ «Феррошлях».

Одночасно судом встановлено, що перелічені в акті працівники займають штатні посади на підприємстві згідно затвердженого штатного розкладу (а.с. 154 159 том 4) та виконували свої посадові обовязки у відповідності до своїх посадових інструкцій ( а.с. 145 189 том 1), які не містять таких обовязків працівників, як безпосередня участь у будівництві заводу або будь-якого іншого обєкту будівництва. Зокрема, працівники київського офісу проводили підготовчу (передконтрактну) роботу з фірмами нерезидентами (наказом від 19.02.2009 р. № 07 створено робочу групу з фахівців підприємства для роботи по контрактам з фірмами VAI»та Ukrain»- а.с. 31 39 том 5). Прийняття на роботу даних працівників не повязано із будівництвом даного заводу, а їх перебування на посадах не поставлено в залежність від початку та закінчення його будівництва. Оскільки вказані працівники не здійснювали безпосередньо будівельно-монтажних робіт на вказаному обєкті будівництва, тому їх заробітна плата та всі нарахування на неї не може відноситися на збільшення балансової вартості основних фондів як незавершеного капітального вкладення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків ревізора та безпідставність виключення із валових витрат підприємства позивача сум в частині витрат по отриманню послуг оренди київського офісу, витрати на оренду автомобілів, що використовувалися працівниками київського офісу, оплату праці працівників, що працювали у цьому офісі, телекомунікаційні послуги, що поставлялись на адресу цього ж офісу, а також поточний ремонт (укладення ковроліну) в приміщенні орендованого офісу.

Згідно детального розрахунку щодо складу суми зменшеного відємного значення з податку на прибуток, наведеного у складеному відповідачем на вимогу суду розрахунку на а. с. 206 том 1., сума неправомірно виключених ревізором витрат складає 1 079 823,00 грн., у звязку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення від 29.07.2011 року № 0000572301/129 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у вищезазначеному розмірі підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд погоджується із висновками ревізора щодо встановлення неправомірності віднесення до складу валових понесених позивачем витрат по отриманим послугам на озеленення офісу у м. Києві від СПД ФО ОСОБА_5 у І кварталі 2011 р., а також послуг аудиторської перевірки від підприємства ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг»на підставі договору від 15.04.2008 р. № 103 та додаткової угоди № 1 від 28.06.2008 р. (а.с. 116-125 том 1), а також з отриманих послуг аудиторської перевірки від підприємства Аудиторська Фірма «Глорія Інформаудит»згідно договору від 16.02.2010 р. № 4 (а.с. 126 144 том 1).

Так, Переліком заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2003 р. № 994 (із змінами та доповненнями), не передбачено такого заходу чи засобу охорони праці як озеленення приміщення.

Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні, колективний договір між адміністрацією підприємства позивача та його працівниками, яким би могло бути конкретизовано та віднесено до заходів чи засобів охорони праці такого заходу як озеленення приміщень, на підприємстві немає.

Таким чином, судом не встановлено звязку проведеного озеленення із заходами або засобами по охороні праці, а відтак і права позивача на віднесення понесених у звязку з цим витрат до складу валових.

Щодо звязку із господарською діяльністю витрат позивача на аудиторські послуги судом встановлено наступне.

Необхідність проведення аудиту представники позивача обґрунтовували вимогою кредитора - нерезидента VORSKLA STEEL FINANCE LIMITED згідно договору від 12.07.2007 р. № 001П/07 про надання позики ТОВ «Ворскла сталь»із посиланням на листи даного контрагента (а.с. 177- 179 том 4), якими останній просив надати аудиторські висновки за 2006-2007 р.р., складені у відповідності до стандартів МСФО «Великий 4»аудиторських компаній.

На зобовязань перед контрагентом позивачем було укладено договір про надання аудиторських послуг від 15.04.2008 р. № 103 із ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг»(а.с. 116-122 том 1), умовами якого було визначено предметом договору 1) проведення аудиту фінансової звітності позивача (п. 1.1) та 2) надання консультаційних послуг замовнику в усній формі (п. 1.2 договору № 103), та визначена загальна вартість цих послуг у розмірі 242 400 грн., т.ч. ПДВ 40 400 грн. (п.п. 6.1.1).

28.06.2008 р. між позивачем та ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг»було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору (а.с. 123-125 том 1), якою було змінено предмет договору та виключено із його умов проведення аудиту. Пункт 1.1 договору № 103, яким було обумовлено проведення аудиту, змінено та викладено в новій редакції, а саме: «виконавець надасть консультаційні послуги», та змінено вартість послуг за договором на 121 200 грн., в т.ч. ПДВ 20 200 грн.

В ході судового розгляду представниками позивача було надано суду копію аудиторського висновку (а.с. 180 197 том 4, а.с. 215-230 том 2), хоча як зазначено було вище, цей пункт договору був змінений на надання консультацій. Аналізуючи наданий висновок, судом не встановлено його авторство, оскільки в даному документі ніде не зазначено, що він виконувався ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг», та жодного разу не зустрічається назва виконавця чи його реквізити (можливо бланки організації виконавця тощо). Даний документ являє собою компютерну роздруківку тексту, ніким не завірений та не посвідчений, на ньому не містяться будь-які підписи осіб, які здійснювали його виконання або печаток юридичної особи, яка відповідала за його виконання.

Пояснень з приводу того, які консультації надавались вказаним контрагентом позивачу, в якому обсязі та з якого приводу, суду не надано, а також не відображено в первинних документах.

З огляду на викладене, судом не встановлено факту надання спірних послуг, а відтак суд не може визначити позивача отримувачем цих послуг, що виключає право позивача віднести здійснені ним витрати до валових витрат у податковій звітності.

Щодо підстав згідно з чинним законодавством для проведення аудиторської перевірки відповідно до договору від 16.02.2010 р. № 4 (а.с. 126 144 том 1) із підприємством Аудиторська Фірма «Глорія Інформаудит»представниками позивача пояснень також не надано, як не надано і рішення керівника платника податку про проведення добровільного аудиту, як це передбачено п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток.

Обгрунтованих пояснень стосовно зв'язку витрат позивача на вказані аудиторські послуги із його господарською діяльністю представниками не надано.

Враховуючи викладене, судом безпосередній звязок витрат позивача на вищезазначені послуги з його господарською діяльністю не підтверджено, що також виключає право позивача віднести здійснені ним витрати до валових витрат у податковій звітності.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність виключення ревізором витрат по вище переліченим господарським операціям із складу валових, а тому податкове повідомлення рішення від 29.07.2011 року № 0000572301/129 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 153 950 грн. (12 550 грн. СПД ОСОБА_5 + 101 000 грн. ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг»+ 35 000 грн. - Аудиторська Фірма «Глорія Інформаудит») є законним та обґрунтованим.

Щодо встановлених перевіркою порушень податкового законодавства по податку на додану вартість судом встановлено наступне.

У перевіряємому періоді з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на той момент, надалі Закон «Про ПДВ»), який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, ОСОБА_8 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону «Про ПДВ»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З 01.01.2011 р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних.

Приймаючи до уваги, що господарська операція позивача із ТОВ «ОСОБА_6 енд Янг»по наданню аудиторських послуг не повязана із його господарською діяльністю, оскільки як зазначено вище, суду не надалося можливим визначити позивача отримувачем цих послуг, що виключає право позивача віднести здійснені ним витрати до валових витрат у податковій звітності, то й суми ПДВ, сплачені у складі вартості цих послуг, не підлягають включенню до податкового кредиту в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла у період виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем на підставі податкової накладної б/н від 02.02.2010 р. віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з цієї операції в розмірі 20 200 грн., в т. ч. лютий 2010 р. 20 200 грн.

Згідно детального розрахунку щодо складу суми зменшеного відємного значення з податку на додану вартість, дана сума увійшла до складу податкового повідомлення - рішення від 29.07.2011 року № 0000632301/131, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 502 445 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 29.07.2011 року № 0000632301/131 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 20 200 грн. є законним та обґрунтованим.

Щодо інших порушень податкового законодавства по податку на додану вартість суд дійшов наступних висновків.

Згідно акту перевірки перевіряючим ревізором зроблено висновок про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні придбаних послуг через не підтвердження на його думку звязку із господарською діяльністю позивача по наступним контрагентам:

-ТОВ «Будівельна компанія «Основа»- послуги з оренди офісу у м. Київ, віднесено до складу податкового кредиту протягом періоду січень 2010 р. березень 2011 р. суми 19 824 грн., згідно розрахунку на а.с. 206 том 1 зменшено відємне значення по ПДВ за вказаний період на 18 496 грн.;

-ЗАТ СП «Фінанси та кредит»- послуги з оренди автомобілів віднесено до складу податкового кредиту протягом періоду січень 2010 р. березень 2011 р. суми 35 870 грн., згідно розрахунку на а.с. 206 том 1 зменшено відємне значення по ПДВ за вказаний період на 33 760 грн.;

-ТОВ «Сітел»- послуги телекомунікаційного звязку та Інтернет віднесено до складу податкового кредиту протягом періоду січень 2010 р. березень 2011 р. суми 9 164 грн. 32 коп, згідно розрахунку на а.с. 206 том 1 зменшено відємне значення по ПДВ за вказаний період на 8 786 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування на 750 грн.;

-ТОВ «Компанія Енергодар»- послуги із вкладання, склейки та постілу ковроліну включено до складу податкового кредиту у лютому 2011 р. 960 грн., згідно розрахунку на а.с. 206 том 1 зменшено відємне значення по ПДВ за вказаний період на 960 грн.

При дослідженні звязку вищевказаних послуг із господарською діяльністю позивача суд дійшов висновку про доведення такого звязку (правова оцінка даного питання викладена вище) та неправомірність зазначених висновків ревізора.

Інших порушень формування правил податкового кредиту по зазначеним господарським операціям в акті не зафіксовано та судом не встановлено.

Суд також не погоджується із висновком ревізора про відсутність права позивача на включення податкової накладної від 15.12.2009 р. № 720, виданої ДП УМіТ ВАТ «Одесатрансбуд»на загальну суму 1 768 047 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 294 674 грн. до реєстру отриманих податкових накладних в грудні 2010 р., тобто в місяці, які не співпадають із датою складання реєстру та податкової декларації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ»(в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Приймаючи до уваги той факт, що розрахунки станом на 01.10.2011 р. із ДП УМіТ ВАТ «Одесатрансбуд» не проведено, а сума, визначена у податковій накладній, обліковується на підприємстві позивача кредиторською заборгованістю, то датою виникнення у позивача на податковий кредит по першій події є дата отримання податкової накладної, яка отримана підприємством 22.12.2010 р. і зареєстрована за вхідним № 565 (а.с. 47 том 2, копія конверту а.с. 73 том 5), в звязку з чим була відображена в бухгалтерському обліку та включена до податкового кредиту в декларації з ПДВ в грудні 2010 р.

Згідно вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»не дозволяється віднесення до складу податкового кредиту будь яких витрат на сплату податку, не підтверджених податковими накладними.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача із посиланням на позицію, викладену у листах ДПА України від 11.08.2003 р. № 6936/6/15-2414-9 та від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417, якими, зокрема, було розяснено, що у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобовязань, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана. Також зазначено, що записи у податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не відповідають поняттю арифметичної чи методологічної помилки.

Реальність здійсненої господарської операції щодо надання послуг ДП УМіТ ВАТ «Одесанрансбуд»по облаштуванню будівельного майданчика на підставі договору будівельного підряду від 17.05.2007 р. № 07-63 податковим органом не заперечується (документи по оформленню цієї операції на а.с. 113 131 том 4).

Підсумовуючи зазначене, та враховуючи, що спірна податкова накладна оформлена у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, включена до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту з урахуванням терміну давності у межах 3 років (1095 днів), а в попередніх податкових періодах дана податкова накладна не включалась до податкового кредиту та взагалі не відображалася у бухгалтерському та податковому обліках підприємства, що підтверджується в т.ч. і попередніми перевірками ТОВ «Ворскла сталь», якими не встановлено завищення або заниження податкового кредиту з приводу відображення зазначеної податкової накладної, то суд вважає, що позивачем правомірно включено спірну накладну до складу податкового кредиту у тому періоді, коли вона була фактично ним отримана, а саме в грудні 2010 року.

Надаючи оцінку висновкам ревізора про завищення позивачем розміру податкового кредиту у звязку із включенням до його складу сум ПДВ, сплачених підприємством у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у контрагентів ДП «Промспецбуд», ТОВ «Феррошлях»та ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»суд виходить із наступного.

09.11.2010 р. ТОВ «Ворскла сталь»отримали Дозвіл № П-17-10/П на виконання підготовчих робіт до будівництва металургійного заводу потужністю 3 млн. тон слябів на рік на території Дмитрівської сільської ради (Полтавська область).

Для проведення вказаних підготовчих робіт до будівництва підприємством позивача було укладено договори будівельного підряду із ДП «Промспецбуд»від 01.09.2010 р. № 01/09/72 та ТОВ «Феррошлях»від 11.08.2010 р. № 159/55 та № 107-805.

Виконання цих договорів оформлено необхідними первинними документами (договори, додаткові угоди, локальні кошториси, розрахунки до локальних кошторисів, договірні ціни, графіки виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт ф. Кб-3, акти приймання виконаних робіт ф. Кб-2 та ф. Кб-2в, податкові накладні по контрагенту ТОВ «Феррошлях»- а.с. 1 107 том 4, по контрагенту ДП «Промспецбуд»- а.с. 199 243 том 3, а.с. 180 196 том 2).

Оскільки за умовами вищезазначених договорів контрагентами поставлялися будівельні роботи, то складання будь - яких інших документів (напр. товаротранспортних накладних або відомостей складського обліку та інш.) законодавством не передбачено.

Оплата даних послуг повністю проведена підприємством, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунках позивача (а.с. 209-214 том 2, а.с. 243 том 3).

За результатами даних господарських операцій позивачем було сформовано податковий кредит:

-по контрагенту ДП «Промспецбуд»в загальному розмірі 46 123 грн., в т.ч. серпень 2010 р. в сумі 20 456 грн., вересень 2010 р. в сумі 14 040 грн., листопад 2010 р. 8 705 грн. 40 коп., грудень 2010 р. 2 921 грн. 60 коп.;

-по контрагенту ТОВ «Феррошлях»в загальному розмірі 140 098 грн. 20 коп., в т.ч. серпень 2010 р. 16 666 грн. 67 коп., листопад 2010 р. 63 988 грн. 56 коп., грудень 2010 р. 54 607 грн. 80 коп., січень 2011 р. 4 637 грн. 80 коп., березень 2011 р. 197 грн. 40 коп.

Також судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»на підставі договору купівлі продажу від 23.06.2010 р. № 23/10/35 з поставки сталі листової (а.с. 108 - 112 том 4).

Відповідно до умов договору визначено умови поставки DDP (правила Інкотермс 2000) ТОВ «Восток Руда»м. Жовті Води.

Як пояснили представники позивача в ході судового розгляду, ТОВ «Ворскла сталь»в рамках виду діяльності за КВЕД 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (довідка з ЄДРПОУ АБ № 275717, виданої відділом статистики у м. Комсомольську Полтавської області 21.10.2010 року (а.с. 22 том 1) придбавали сталь листову у ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»для перепродажу ТОВ «Восток - Руда», з яким позивачем було укладено договір поставки від 26.05.2009 р. № 05-26/09 9 (а.с. 55 58 том 5).

Оплата товару проведена відповідно до рахунку наданого ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»від 23.06.2010 р. № 0718 на суму 264 113 грн. 86 коп., які оплачено 24.06.2010 р.

Товар передано через працівника відділу постачання ТОВ «Ворскла сталь»ОСОБА_9 на підставі доручення.

Замовником транспортних послуг з перевезення товару була ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», яка замовила зазначену послугу у ПП ОСОБА_10 та ПП ОСОБА_11, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.06.2010 р. № 0348 на суму 129 101 грн. 70 коп. та № 0349 на суму 135 012 грн. 16 коп. (на загальну суму 264 113 грн. 86 коп.) а.с. 41-53 том 5, де зазначено одержувачем товару ТОВ «Ворскла сталь», а адреса доставки ТОВ «Восток Руда»м. Жовті Води пров. Капітальний, 2.

Товар передано покупцю ТОВ «Восток Руда»через представника ОСОБА_6 за дорученням сер. ААА № 747780 від 24.06.2010 р. (а.с. 54 том 5).

За результатами вказаної господарської операції позивачем було сформовано податковий кредит у червні 2010 р. на суму 44 018 грн. 98 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначені господарські операції позивача із вище переліченими контрагентами мали реальний характер..

При цьому судом також взято до уваги, що відповідачем неодноразово перевірялися податкові декларації позивача з ПДВ за відповідні звітні періоди, зокрема, питання правильності формування податкового кредиту та його документальне підтвердження.

Так, зокрема, в матеріалах справи наявні ОСОБА_10 та довідки про результати камеральних перевірок податкових декларації за вересень грудень 2010 р. від 16.12.2010 р. № 131/15-321/33285226, від 15.02.2011 р. № 14/15-321/33285226 (а.с. 158-175 том 5); Довідка про результати невиїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 р. від 06.05.2011 р. № 247/23-309/33285226 (а.с. 176 187 том 5); ОСОБА_10 про результати виїзної позапланової позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-лютий 2011 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 р. та січні 2011 р. від 19.04.2011 р. № 2367/23-309/33285226 (а.с. 188 197 том 5) та інш. (а.с. 198-206 тм 5). Згідно змісту зазначених актів та довідок, відповідачем не було встановлено розбіжностей між даними, задекларованими позивачем по вищевказаним контрагентам, та даними перевірки.

Більше того, частина сум була відшкодована платнику на рахунок у банку (тобто підтверджені податковим органом та складено позитивні висновки для такого відшкодування), що підтверджується виписками по особовим рахункам позивача (а.с. 207 212 том 5).

Разом з тим, в акті перевірки від 12.07.2011 р. № 4831/23-209/33285226, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення, перевіряючи періоди, що були раніше перевірені, ревізор на підставі інформації автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів дійшов висновку про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, оскільки в ланцюгах постачальників ДП «Промспецбуд», ТОВ «Феррошлях», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова»не встановлено фактичних товаровиробників, а також через наявність в ланцюгах підприємств, що мають ознаки фіктивності, а тому викликають сумнів щодо належного декларування ними податків по здійснених операціях.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі Порядок), акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. п. 4 - 6 розділу І Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської

діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. Факти виявлених порушень, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, як вбачається із змісту акту, його текст не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень із посиланням на первинну документацію, без аналізу суті проведених господарських операцій та оцінки їх реальності.

Перевіряючими не було проаналізовано первинні документи, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій та які позивач включав до свого бухгалтерського та податкового обліку, як не було проаналізовано і реальні зміни майнового стану ТОВ «Ворскла сталь»у звязку із проведенням вищевказаних господарських операцій та обставин реальності їх здійснення.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 472/11/13-11).

Не встановивши порушень у бухгалтерському та податковому обліку позивача, ревізор у своїх висновках керувався сумнівами, щодо належного податкового обліку підприємствами у ланцюгу постачання, що є неприпустимим.

Висновки ревізора є його суб'єктивними припущеннями, не підтвердженими жодним доказом із матеріалів перевірки, ані відповідними рішеннями судів про фіктивність правочинів будь-кого з контрагентів по ланцюгам постачання, ані матеріалами зустрічних звірок, де було б достовірно встановлено порушення платників у ланцюгу постачання щодо декларування та відображення господарських операцій із позивачем.

Враховуючи зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000582301/130, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 105 225,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 385,50 грн. та № 0000632301/131 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 482 245,00 грн., є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо останнього порушення позивача, зафіксованого в акті перевірки, щодо заниження обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. на суму 780 грн. 30 коп. у звязку із придбанням для працівників та відвідувачів київського офісу доочищеної води у СПД ФО ОСОБА_7 на підставі договору від 23.04.2009 р. № 43, суд дійшов наступних висновків.

Встановлюючи дане порушення, ревізор виходив з того, що придбана вода є додатковим благом працівників офісу.

При цьому акт перевірки не містить встановлених фактів щодо персонального визначення особи, додатковим благом якої була б вказана вода.

Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

На вимогу суду надати обґрунтовані пояснення щодо визначення конкретних осіб, які спожили цю воду, а також розрахунок щодо кількості вжитої води кожною з осіб, для яких дана вода визначена ревізором як додаткове благо, відповідачем не надано.

Із аналізу первинної документації, якою позивачем оформлювалась дана операція, в тому числі і акти списання води, не можливо визначити персонально осіб, які її споживали, як не відображено таких фактів і в акті перевірки, а відтак не може розглядатися як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, висновки ревізора не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення від 29.07.2011 р. № 0000291701/2489, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 780,30 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 195,07 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень-рішень, натомість визнати їх протиправними і скасувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адмініністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000572301/129 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 079 823,00 грн. (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять три гривні).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000291701/2489, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 780,30 грн. (сімсот вісімдесят гривень тридцять копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 195,07 грн. (сто дев'яносто п'ять гривень сім копійок).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000582301/130, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 105 225,00 грн. (сто п'ять тисяч двісті двадцять п'ять гривень) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22 385,50 грн. (двадцять дві тисячі триста вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0000632301/131 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 482 245,00 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі двісті сорок п'ять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько