Постанова № 49696209, 21.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6393/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інфогео " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві , Старшого державного податкового ревізора - інспектора Латаш Марії Юріївни , Головного державного податкового ревізора - інспектора Данільченко Олени Олександрівни , Головного державного податкового ревізора - інспектора Редько Ірини Василівни про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Інфогео" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві , Старшого державного податкового ревізора - інспектора Латаш Марії Юріївни , Головного державного податкового ревізора - інспектора Данільченко Олени Олександрівни , Головного державного податкового ревізора - інспектора Редько Ірини Василівни про визнання незаконними дій відповідачів щодо кваліфікації в акті перевірки № 3580/23-1/33891398 від 21.04.2011 року договорів нікчемними, визнання протиправними дій відповідачів щодо встановлення порушень у вказаному акті та зменшення податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 9 433 961 грн. та зменшення валових витрат на 9 433 961 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 886 793 грн. та податкового кредиту на загальну суму 1 886 793 грн., а також зобов'язання внести зміни до акту перевірки, виключивши з акту протиправні висновки.

Згідно заяви від 04.10.2011 р. позивач змінив та доповнив свої позовні вимоги наступними вимогами: 2) скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № НОМЕР_1 та 3)зобов"язати відповідача відшкодувати позивачу сплачену суму грошового зобов"язання, визначеного вищевказаним податковим повідомленням - рішенням, у розмірі 164 062 грн. 50 коп.

Ухвалою від 21.10.2011 р. було залишено без розгляду частину позовних вимог, якими було доповнено первісний позов заявою від 04.10.2011 р., у звязку із задоволенням клопотання представника позивача про відкликання вищезазначених позовних вимог.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що при проведенні вищезазначеної перевірки посадовими особами відповідача були вчинені протиправні дії, зі зловживанням та перевищенням наданих законодавством повноважень, чим порушено законні інтереси товариства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність в діях перевіряючих протиправних дій, а також на відсутність негативних наслідків акту перевірки у вигляді порушених прав позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 25.03.2011 р. по 14.04.2011 р. (термін перевірки продовжувався згідно наказу начальника ДПІ у м. Полтаві від 06.04.2011 р. № 1644 з 08.04.2011 р. по 14.04.2011 р.) посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Інфогео»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами даної перевірки складено Акт від 21.04.2011 р. № 3580/23-1/33891398, яким зафіксовано наступні порушення:

- п. 5.1, ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податку на прибуток за 2010 рік в сумі 131 250 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 р. у сумі 131 250 грн.;

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону, в результаті чого підприємством завищено валові доходи на загальну суму 9 433 961 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 р. 1 554 175 грн. 05 коп. та за 2 квартал 2010 р. 7 879 785 грн. 95 коп.;

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 цього ж Закону, в результаті чого підприємством завищено валові витрати на загальну суму 9 433 961 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 р. 1 554 175 грн. 05 коп. та за 2 квартал 2010 р. 7 879 785 грн. 95 коп.;

- п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п. 7.2, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податкового зобовязання по ПДВ на загальну суму 1 886 793 грн., тобто є недійсними, в т.ч. січень 2010 р. 162 091 грн., лютий 2010 р. 33 591 грн., березень 2010 р. 119 787 грн., квітень 2010 р. 413 268 грн., травень 2010 р. 26 651 грн., червень 2010 р. 1 131 405 грн.;

- пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту по ПДВ в загальному розмірі 1 886 793 грн., в т.ч. січень 2010 р. 162 091 грн., лютий 2010 р. 33 591 грн., березень 2010 р. 119 787 грн., квітень 2010 р. 413 268 грн., травень 2010 р. 20 988 грн., червень 2010 р. 1 131 405 грн., вересень 5 663 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інфогео», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»;

- пп. 4.2.1, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 336 грн., в т.ч. за період 2010 р. 336 грн.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві по першому та останньому порушеннях були винесені податкові повідомлення рішення, з якими позивач погодився та станом на момент розгляду даної справи судом оплатив їх.

Стосовно інших порушень перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»показників за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в сумі 68 348 991 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення посередницьких послуг у сфері геології та геологорозвідування із продажу придбаної науково-технічної продукції.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Інфогео»(ідентифікаційний код юридичної особи 33891398) мало ліцензію серії АВ № 146049, видану Державною геологічною службою за видом господарської діяльності пошук (розвідка) корисних копалин: 2. геологічне супроводження геологорозвідувальних робіт, 2.1 складання проектів та кошторисів, 2.2 геолого-економічна оцінка обєктів, 2.7 складання звітів про виконані роботи, 11. гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геоекологічні роботи, 11.1 складання проектів та кошторисів, 11.5 складання звітів про виконані роботи.

Дана ліцензія видана строком дії з 03.07.2006 по 03.07.2011 року.

Протягом перевіряємого періоду позивачем виконувались роботи по підготовці геологічної науково технічної документації згідно укладених договорів для ДК «Укргазвидобування», ТОВ «Променергопродукт», ТОВ «Східний геологічний союз», ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Куб-газ», ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ГПУ «Харківгазвидобування», ВАТ «Укргазвидобуток», Договору про спільну діяльність № 3 від 03.11.2004 р. між ТОВ «Газоконденсатне родовище «Денисівське», ТОВ «Енергія 95»та ТОВ НВП «Імпульс С», ЗАТ «Газ-МДС», ЗАТ «Природні ресурси»(номера договорів, назви науково-технічних робіт та перелік первинної документації по виконанню вказаних договорів на арк. 5-8 акту перевірки).

Згідно висновків акту встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

На підставі вказаних висновків ревізори встановили завищення позивачем валових доходів на загальну суму 9 433 961 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 р. 1 554 175 грн. 05 коп. та за 2 квартал 2010 р. 7 879 785 грн. 95 коп., а також завищення суми податкового зобовязання по ПДВ на загальну суму 1 886 793 грн., тобто є недійсними, в т.ч. січень 2010 р. 162 091 грн., лютий 2010 р. 33 591 грн., березень 2010 р. 119 787 грн., квітень 2010 р. 413 268 грн., травень 2010 р. 26 651 грн., червень 2010 р. 1 131 405 грн.

Також перевіркою було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини із ТОВ «Імпульс Будконтракт»та ТОВ «Опто Сервіс», а саме придбавав у даних контрагентів геологічну науково-технічну документацію згідно договорів, перелік яких наведено на арк. 14-29 акту перевірки.

Згідно висновків акту перевірки вказані контрагенти не мали необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності. Отже, вказаними підприємствами порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

У звязку із визначенням актом перевірки нікчемності ряду правочинів, результати яких за висновками акту позивач неправомірно відображав в податковому та бухгалтерському обліку, в результаті чого встановлено завищення задекларованих позивачем у перевіряємому періоді частини доходів та витрат, податкових зобовязань з ПДВ та податкового кредиту у вищевказаних розмірах, відповідачем податкові повідомлення рішення не виносились.

Як пояснив представник ДПІ у м. Полтаві в ході судового розгляду, що оскільки сума завищення валових доходів дорівнює сумі завищення валових витрат, а сума завищення податкового кредиту з ПДВ дорівнює сумі завищення податкового зобов'язання з ПДВ, то не виникло обєкта оподаткування, на який можливо було б здійснити донарахування, а тому податкові повідомлення рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ не виносились, штрафні санкції до позивача не застосовувались. Зазначили, що суми по зобов'язанням та податковому кредиту були зняті взаємозаліком.

Таким чином, фактично відповідачем було скориговано податкові зобовязання та податковий кредит в бік зменшення податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 9 433 961 грн. та зменшення валових витрат на 9 433 961 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 886 793 грн. та податкового кредиту на загальну суму 1 886 793 грн.

Рішенням ДПІ у м. Полтаві від 18.05.2011 р. № 11193/10/23-138 були відхилені заперечення позивача проти висновків акту.

Проте, позивач не погоджується із такими діями та рішеннями податкового органу, та зазначає, що було порушено його законні інтереси, оскільки повноважень щодо визнання договорів нікчемними податковий орган не має. Вважають такі дії незаконним втручанням в господарську діяльність товариства контролюючими органами.

Вирішуючи питання про наявність порушених прав або інтересів позивача, судом встановлено наступне.

ООсновним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у звязку зі зверненням у компетентний державний орган).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі Порядок), акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто податковим органом під час податкових перевірок попередні акти перевірок платників податків або ж їх контрагентів використовуються як беззаперечний доказ наявності допущеного порушення, навіть в тому випадку, коли за результатами таких перевірок податковим органом не виносилось податкових повідомлень-рішень, якими б було донараховано грошові зобовязання по основним платежам та застосовано за виявлені порушення передбачені законом штрафні санкції.

Як було встановлено судом в ході розгляду інформація по контрагентам позивача встановлювалась саме по відповідним актам перевірки їх діяльності.

Свій законний інтерес ТОВ «Інфогео»обґрунтовує необхідністю встановлення конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків вищевказаного акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці. Крім того, фактичне «обнуління»податкового кредиту позивача, позбавляє його можливості в подальшому звернутися про бюджетне відшкодування сплаченого ним контрагентам ПДВ (непрямого податку) в ціні придбаних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Надаючи оцінку оскаржуваним висновкам акту перевірки та діям відповідача суд виходить із наступного.

Відповідно до п. п. 4-6 розділу І Порядку у акті документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської

діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. Факти виявлених порушень, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, як вбачається із змісту акту, ревізори не досліджували правочини, вчинені позивачем, його текст містить перелік договорів із вищевказаними контрагентами та виклад норм цивільного та господарського права стосовно недійсності та нікчемності договорів. При цьому незрозумілою є логіка ревізорів в частині розрахунку завищених валових доходів, наприклад, арк. 5 акту: ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз»ГПУ «Харківгазвидобування»- виписано акт виконаних робіт б/н від 06.01.2010 р. на загальну суму 150 000, в т. ч. ПДВ 25 000 (виконання геолого економічної оцінки та техніко економічного обґрунтування коефіцієнтів вилучення вуглеводнів Аксютівського газоконденсатного родовища із захистом в ДКЗ України), обсяг непідтвердженого обсягу реалізації по даному контрагенту за січень в межах обсягу придбання послуг становить 108 500 грн., в т.ч. ПДВ 18083 грн. 33 коп. Аналогічні висновки про часткове не підтвердження обсягу реалізації міститься і по всім іншим контрагентам в підрозділі 3.1.1 «Валовий дохід»акту.

Враховуючи, що перевіряючими за висновками акту застосовано наслідки нікчемності правочинів, то висновки про часткове не підтвердження цих операцій є необгрутованими. В ході судового розгляду суду також не надано обґрунтованих пояснень щодо вказаних розрахунків.

Таким чином, перевіряючими не аналізувався зміст правовідносин із посиланням на первинну документацію. Тверджень про невідповідність законодавству первинної документації в цій частині акт не містить. Складаючи висновок про безтоварність операції, ревізор не підтверджує його ані зустрічними звірками по контрагентам, ані будь-якими іншими фактичними даними.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, судом оглянуто в судовому засіданні частково оригінали науково-технічної документації, яка виготовлялась позивачем на продаж в межах ліцензійних умов. Також судом досліджено первинну документацію, якою було оформлено виконання вищевказаних договорів, яка містить всі необхідні реквізити для надання цим документам юридичної доказовості.

Також в матеріалах справи міститься Акт Державної організації «Південна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»від 15.10.2010 р. № 215/ОСОБА_5 ( арк. справи 84 - 86 том 3) планової перевірки відповідності робіт, повязаних із видом господарської діяльності відповідно до умов ліцензії. За висновками цієї перевірки ТОВ «Інфогео»забезпечені спеціалістами та необхідним обладнанням (4 компютери, ксерокс, принтер, сканер). Перевіркою дотримання вимог ліцензійних умов щодо забезпечення необхідної якості геологічної і технічної документації, збереження зразків порід, дублікатів проб встановлено, що створення геолого-тематичної продукції не потребує необхідності в збереженні зразків керну, дублікатів проб та іншого, зазначено, що звіти з виконаних робіт передаються замовнику, робочі екземпляри зберігаються у виконавця в електронному та паперовому носіях. За висновками даної перевірки роботи позивачем проводились у відповідності із вимогами діючих нормативних документів, а діяльність підприємства відповідає видам господарської діяльності, що визначена ліцензією.

Крім того, представниками позивача додано до матеріалів справи, протокол виїмки від 09.08.2011 р., згідно якого старшим слідчим СВПМДПІ у м. Полтаві капітаном податкової міліції ОСОБА_6 вилучено копії звітів, аналізів, проектів, розрахунків, науково-технічних документів згідно укладених між ТОВ «Інфогео» та ТОВ «Імпульс Будконтракт»згідно наведеного списку, що підтверджує їх наявність на момент перевірки.

Отже, висновки ревізорів щодо безтоварності операцій не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Щодо висновків ревізорів про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, перелік яких наведено у акті перевірки, та виявлених у звязку з цим порушень, судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту акту, нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із не можливістю підтвердити фактичне здійснення, отримання, приймання - передачі виконання робіт (послуг) ТОВ «Інфогео»по ланцюгу постачання від ТОВ «Опто Сервіс», оскільки не надалося можливим провести зустрічну звірку через відсутність контрагента за вказаною ним адресою, та ТОВ «Імпульс Будконтракт»через відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, відсутністю поставок товарів, що на думку перевіряючих свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про ПДВ»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., «Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого обовязку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлювалась і Верховним Судом України під час перегляду окремих справ та відображалась у його постановах.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як на підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених субєктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання субєктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення рішення.

Згідно п. 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобовязання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення рішення, зокрема, у такому випадку, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За наведених обставин суд вважає неправомірним зменшення податкових зобовязань без винесення податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що зазначені дії відповідача є протиправними та такими, що порушують законні інтереси позивача.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права визнання дій відповідача протиправними (в частині зменшення позивачу податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 9 433 961 грн. та зменшення валових витрат на 9 433 961 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 886 793 грн. та податкового кредиту на загальну суму 1 886 793 грн.) ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 20 Господарського кодексу України, яка встановлює і такий спосіб, як припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Аналогічна позиція висловлена також в постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 р. у справі № 06/02.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності вищевказаних порушень.

Відповідач правомірності своїх дій належним чином не довів.

З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ТОВ «Інфогео»в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві щодо зменшення позивачу податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 9 433 961 грн. та зменшення валових витрат на 9 433 961 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 886 793 грн. та податкового кредиту на загальну суму 1 886 793 грн. на підставі акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Інфогео" (код ЄДРПОУ 33891398) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. у зв'язку із визнанням угод нікчемними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо кваліфікації в акті перевірки № 3580/23-1/33891398 від 21.04.2011 року договорів нікчемними, а також зобов'язання внести зміни до акту перевірки, виключивши з акту протиправні висновки, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки складені відповідачем висновки не є дією у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправності якої просить позивач. Правова оцінка зазначеним висновкам надана судом та викладена вище.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогео" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Старшого державного податкового ревізора - інспектора Латаш Марії Юріївни, Головного державного податкового ревізора - інспектора Данільченко Олени Олександрівни, Головного державного податкового ревізора - інспектора Редько Ірини Василівни про визнання дій протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогео" податкових зобов'язань з прибутку підприємств на загальну суму 9 433 961 грн. та зменшення валових витрат на 9 433 961 грн., а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 886 793 грн. та податкового кредиту на загальну суму 1 886 793 грн. на підставі акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Інфогео" (код ЄДРПОУ 33891398) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. у зв'язку із визнанням угод нікчемними.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Інфогео" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько