Постанова № 49696200, 18.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7965/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0005542301/2084 від 23.06.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 847 414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що підприємством не було допущено порушень, зафіксованих в акті від 06.06.2011 р. № 3678/23-308/00152307 документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Укртатнафта»по питанню взаємовідносин з ТОВ «Смартек»за січень 2011 р. та ТОВ «Дніпро Петроліум»за січень, березень 2011 р., в зв'язку з чим висновки акту є безпідставними, так само як і податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем на їх підставі, про донарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(код ЄДРПОУ 00152307) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22.12.1995 р., змінено назву 11.02.2010, в зв'язку з чим замінено свідоцтво про державну реєстрацію та видано серії А01 № 359790, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 27.12.1995 року за № 2771. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість індивідуальний податковий номер платника ПДВ 991523016039, про що має свідоцтво від 14.07.1997 року.

В період з 03.06.2011 р. по 06.06.2011 р. посадовими особами Кременчуцької ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ «Смартек»за січень 2011 р. та ТОВ «Дніпро Петроліум»за січень, березень 2011 р., за результатами якої складено акт від 06.06.2011 р. № 3678/23-308/00152307.

Перевіркою встановлено, що протягом січня березня 2011 р. позивач мав фінансово-господарські відносини із ТОВ «Смартек»та ТОВ «Дніпро Петроліум».

Так, згідно договору 1 СМ від 17.01.2011 р. ТОВ «Смартек»зобовязались поставити, а ПАТ «Укртатнафта»прийняти та оплатити трубу димову висотою Н=40 000 мм (розділ 1 договору), вартість якої становить 1 566 666 грн. 64 коп., крім цього ПДВ 313 333 грн. 33 коп.

На виконання цього договору позивач платіжним дорученням від 21.01.2011 р. № НОМЕР_1 перерахували в якості попередньої оплати за димову трубу 1 315 999 грн. 97 коп., у т.ч. ПДВ 219 333 грн. 33 коп.

Згідно додатку № 5 до декларації по ПДВ за січень 2011 р. ПАТ «Укртатнафта»віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Смартек»у розмірі 219 333 грн. 33 коп.

Однак, ревізорами встановлено, що станом на момент проведення перевірки димова труба так і не була поставлена позивачу, в звязку з чим дійшли висновку про безтоварність проведеної операції. Тому, зважаючи на відсутність у ТОВ «Смартек»достатніх трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів для здійснення заявленого виду діяльності не могло виготовити димову трубу та виконати роботи по монтажу, перевіряючі зазначили в акті, що вищевказаний договір є нікчемним та не тягне ніяких юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його нікчемністю, а відтак позивач не міг формувати податковий кредит з урахуванням вказаної операції.

Також перевіркою встановлено, що за договорами поставки № 4496/2/2120 від 17.12.2010 р., № 501/2/2120 від 27.01.2011 р., № 808/2/2120 від 16.02.2011 р. та № 178/2/2120 від 12.01.2011 р. ТОВ «Дніпро Петроліум»зобовязалось поставити, а ПАТ «Укртатнафта»зобовязалось прийняти та оплатити вакуумний газойль, як сировину для виготовлення нафтопродуктів.

На виконання вищевказаних договорів по факту поставок, обставини яких наведені у додатку № 1 до позову (арк. справи 11 том 1), ТОВ «Дніпро Петроліум»видано позивачу наступні податкові накладні:

від 31.01.2011 р. № 310114, сума ПДВ 58 603 грн.;

від 12.03.2011 р. № 84, сума ПДВ 54 044 грн. 80 коп.;

від 09.03.2011 р. № 52, сума ПДВ 132 582 грн. 40 коп.;

від 07.01.2011 р. № 7011, сума ПДВ 170 243 грн. 53 коп.;

від 02.01.2011 р. № 2011, сума ПДВ 56 250 грн. 33 коп.;

від 18.01.2011 р. № 18016, сума ПДВ 49 962 грн. 90 коп.;

від 17.01.2011 р. № 17013, сума ПДВ 49 054 грн. 20 коп.;

від 15.01.2011 р. № 15011, сума ПДВ 57 339 грн. 75 коп.

Згідно додатку 5 до декларацій по ПДВ за січень, березень 2011 року ПАТ «Укртатнафта» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро Петроліум»в січні 2011 р. суму ПДВ у розмірі 441 453 грн. 72 коп., у березні 2011 р. суму ПДВ у розмірі 186 627 грн. 20 коп., у загальному розмірі 628 080 грн. 92 коп.

Відповідно до інформації ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, за місцем перебування на податковому обліку ТОВ «Дніпро Петроліум»(листи від 31.03.2011 р. № 7387/7/23-314 та від 20.05.2011 р. № 11537/7/23-313) контрагент позивача перебуває у стані «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, також зазначено, що ТОВ «Дніпро Петроліум»не є виробником вакуумного газойлю, а тому не могло поставляти такий товар.

За висновками перевіряючих, надані на перевірку залізничні накладні не підтверджують поставку вакуумного газойлю від даного контрагента.

Таким чином, ревізори дійшли висновку про нікчемність вищевказаних угод та безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ за цими договорами до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, за висновками перевірки встановлено порушення п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму ПДВ на 847 414 грн. 20 коп., в т.ч. за січень 2011 р. 660 787 грн., за березень 2011 р. 186 627 грн.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 р. № 0005542301/2084, яким позивачу донараховано грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 847 414 грн. 20 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Позивачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, згідно рішення ДПА у Полтавській області від 31.08.2011 р. № 2500/10/25-016 скарга позивача була залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Із вищезазначеними рішеннями не погодився позивач в звязку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Надаючи оцінку правильності формування позивачем податкового кредиту судом встановлено, що ПАТ «Укртатнафта»перебуває в стані модернізації власних виробничих потужностей. З метою переходу на виробництво нафтопродуктів підвищеної якості, позивачем було укладено угоду із ВАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств»на виконання робіт, повязаних з реалізацією «1етапу модернізації Кременчуцького НПЗ». Календарним планом робіт (Додаток № 1 до цього договору) передбачена розробка робочої документації на будівництво однієї із установок, що входить до програми модернізації «Комбінована установка ізомеризації, гідроочистки бензину КК, титул 105». В рамках виготовлення установки, пунктом 7 Календарного плану робіт передбачено розробку робочої документації на встановлення «блоку теплоносія». В свою чергу, для встановлення блоку теплоносія необхідна димова труба, на придбання якої було укладено договір 1 СМ від 17.01.2011 р. із ТОВ Смартек».

На виконання п. 2.2.1 вказаного договору, яким передбачено здійснення попередньої оплати у визначеному цим пунктом розмірі, позивач платіжним дорученням від 21.01.2011 р. № НОМЕР_1 перерахував в якості попередньої оплати за димову трубу 1 315 999 грн. 97 коп., у т.ч. ПДВ 219 333 грн. 33 коп.

Таким чином, з метою адміністрування податку на додану вартість за Податковим кодексом України за даним договором позивачем включено сплачену суму ПДВ до податкового кредиту за першою із подій списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товару.

Доводи відповідача про відсутність поставок за цим договором не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Зокрема, п. 4.2 вищевказаного договору встановлено, що строк поставки становить 112 робочих днів від дати здійснення попередньої оплати. Станом на момент розгляду справи позивачем надано суду докази фактичної поставки зазначеної димової труби 29.07.2001 р., а саме видаткова накладна № 229 від 29.07.2011 р., довіреність представнику покупця на отримання ТМЦ, висновок вхідного контролю якості товару від 29.07.2011 р., сертифікати якості на окремі частини, товарно-транспортні накладні, разові пропуски на територію підприємства для водіїв, які здійснювали фактичне перевезення частин труби, витяги з книги реєстрації разових пропусків, прибутковий ордер № НОМЕР_2.

Згідно пояснень представника позивача, на даний час в силу відсутності інших (окремих) агрегатів нової установки, труба не змонтована (не встановлена) та не введена в експлуатацію.

Таким чином, підтверджується факт поставки товару та звязок з господарською діяльністю.

Умовами договорів поставки № 4496/2/2120 від 17.12.2010 р., № 501/2/2120 від 27.01.2011 р., № 808/2/2120 від 16.02.2011 р. та № 178/2/2120 від 12.01.2011 р. на поставку ТОВ «Дніпро Петроліум»вакуумного газойлю, як сировини для виготовлення нафтопродуктів, встановлено розрахунки за товар проводяться по факту поставки товару.

Детальні обставини поставок газойлю наведені в додатку 1 до позовної заяви (арк. справи 11 том 1).

Тобто, за договорами з ТОВ «Дніпро Петроліум»з метою адміністрування податку на додану вартість за Податковим кодексом України для податкового кредиту виступає обставина - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Факт отримання вищевказаного газойлю підтверджується залізничними накладними.

Згідно пояснень представника позивача ставлення під сумнів відповідачем на стор. 12 Акту перевірки реальності зазначених правочинів з постачання газойлю з посиланням на залізничні накладні не є обґрунтованим, адже самі залізничні накладні є свідченням транспотування товару ДП «Укрзалізниця», як незалежним субєктом господарювання, а з ним і реальності поставки (накладні містять відбитки штампів станції перевізника про відправлення та прибуття вантажу). Відсутність же в залізничних накладних відомостей про власника вантажу пояснюється формою самої залізничної накладної та порядком її заповнення, визначені ст. 6,23,24 Статуту Залізниць, Правилами оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 р. № 644, де не передбачено графи для занесення відомостей про власника вантажу. Даний перевізний документ обовязково повинен містити відомості лише про вантажовідправника та вантажоотримувача.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник), визначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

На арк. 12 Акту перевірки відображено, що ТОВ «Дніпро Петроліум»не є виробником вакуумного газойлю, а придбавав його у ТОВ «Промторгойл ДК»на підставі договору № 01/10 від 01.12.2010 р., за умовами якого Продавець - ТОВ «Промторгойл ДК»поставити товар згідно технічних умов ТУ У 23.2-31514949-011:2009 на умовах DDP, ж/д ст. Кагамлицька Південної залізниці (код станції 428207), м. Кременчук, Полтавська область.

Отже, ТОВ «Дніпро Петроліум»виступило посередником у ланцюгу постачання вказаного вакуумного газойлю. Разом з тим, посередництво, як вид діяльності, зазначено у статуті даного підприємства, і не є забороненим видом господарської діяльності.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність поставок за даними договорами також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Судом вивчено первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, для надання їм юридичної доказовості та підтверджують здійснення господарських операцій та їх обсяг.

За змістом п. 198. 3 ПКУ право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, порушень позивачем правил формування податкового кредиту за вищевказаними правочинами судом не встановлено.

Як вбачається із змісту акту перевірки відповідач встановлює завищення позивачем розміру податкового кредиту у звязку із нікчемністю вище перелічених господарських договорів. При цьому нікчемність відповідачем повязується із не підтвердженням реальності проведення господарських операцій, відсутністю поставок (як було зазначено вище, дані доводи спростовані в ході розгляду справи), та перебуванням контрагента ТОВ «Дніпро Петроліум»у стані «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у звязку з чим вказані договори не тягнуть ніяких юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його нікчемністю.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених субєктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання субєктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недісними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необгрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005542301/2084 від 23.06.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 847 414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько