Постанова № 4968939, 17.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.09.09Справа №2а-9545/09/8/0170 (15:07) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Кримускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-регіон"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 25.08.09

від відповідача: Воропай Ольга Валеріївна, довіреність № 13537/10/10-0 від 07.09.09; Солодченко Ольга Василівна, довіреність № 14002 /10/10-0 від 16.09.09

Сутність спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт-регіон» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р. про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон» податкового зобовязання з податку на прибуток розмірі 1376 060,90грн., в тому числі 857 299,00грн. основного платежу та 518761,90грн. штрафних санкцій, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001612301/2 від 05.08.2009р. про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 597538,75грн., в тому числі 372252,50грн. основного платежу та 225286,25грн. штрафних санкцій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 11.08.09 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ в м.Керчі, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать чинному податковому законодавству України. Вважає, що протягом перевіреного періоду ним правомірно визначались валові витрати, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, витраченої на придбання імпортованого товару та визначеної на момент розрахунку за придбані товари, а не виходячи з вартості товарів на дату їх оприбуткування.

Вказані дії позивач обґрунтовує положеннями п.п. 7.3.2, 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, вказує, що відповідно до п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

В свою чергу, порядок визначення балансової вартості іноземної валюти передбачено п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 даного Закону, де зазначено, що сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов. Зазначає, що відповідно до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів, а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів.

Згідно даним бухгалтерського обліку по рах. 28 в кореспонденції з рах. 632 та первинними документами (вантажно-митними деклараціями) у перевіреному періоді позивачем було оприбутковано товарів на загальну суму 63673388грн., в тому числі в 3 кв. 2008р. 12043,407грн., в 4 кв. 2008р. 51629981грн. При цьому, вартість оприбуткованих товарів включена до складу валових витрат.

У звзку з цим, відповідач вважає наступне коригування позивачем валових витрат, виходячи з понесених на придбання валюти на Міжбанківській валютній біржі витрат по комерційному курсу на момент розрахунку за придбані товари, безпідставним.

На думку відповідача, відповідно до п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

В свою чергу, підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

За таких обставин, ДПІ дійшла висновку, що порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті, а саме платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів.

Таким чином, за висновками ДПІ, сума завищених валових витрат у рядку 04.1 за 2008р. склала 5060063,00грн., в т.ч.: за 3 квартал 2008р. 77390,41грн. і за 4 квартал 2008р. 4982673,00грн.

Що стосується підпункту 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то на думку відповідача, вказана норма не може застосовуватися в даному випадку у звязку з відсутністю передплати за товар чи одночасної сплати за отриманий товар.

Крім того, у своїх запереченнях на позов ДПІ в м. Керчі посилається на листи ДПА України від 31.01.2004р. № 1557/7/15-1117, від 06.08.2005р. № 7497/6/15-2315 та лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 23.06.2004р. № 4246, в яких вказано про те, що витрати, понесені платником по придбанню товарів у нерезидентів відповідно до п. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначаються по даті оприбуткування товарів шляхом перерахунку вартості товарів в гривні по офіційному валютному курсу НБУ, який діяв на дату отримання товарів і не підлягають перерахунку у звязку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01-25.02.2009р. ДПІ в м. Керчі АР Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Союзконтракт-регіон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої ДПІ в м. Керчі АРК складено акт перевірки № 509/23-1/36022207 від 04.03.2009р. (а.с. 14-78).

У висновках вказаного акту перевірки зазначено, що перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р., з наступними змінами та доповненнями, яке виразилося у завищенні відємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік в сумі 914066грн. та заниженні податку на прибуток за 2008 рік всього у сумі 1094177грн, в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 32972грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у несвоєчасній подачі декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008р.

В частині виявлених порушень положень Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами і доповненнями, а також вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р. позивачем позовні вимоги не заявлялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на вказаний акт перевірки в частині виявлених порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем були подані заперечення вих.. № 0103/09 від 10.03.2009р., які листом за вих. № 2938/10/23-1 від 13.03.2009р. «Про розгляд заперечень» не були прийняті до уваги (а.с.79-82, 83-84).

16.03.2009р. ТОВ «Союзконтракт-регіон» направив відповідачу заперечення за №1603/09, за результатами розгляду яких листом «Про розгляд заперечень» вих.. № 3138/10/23-1 від 17.03.2009р. ДПІ в м. Керчі, з урахуванням прийнятих заперечень і додатково наданих документів, на стор. 5 виклала п. 4 акту перевірки «Висновки» в наступній редакції: «1. п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено: завищення відємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік в сумі 914066грн., заниження податку на прибуток за 2008 рік всього в сумі 857299грн., в тому числі за 3 кв. 2008р. в сумі 42125грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 815175грн. (а.с. 85-86, 87-92).

Крім того, на стор 3-6 вказаної відповіді, з урахуванням прийнятих заперечень і додатково наданих документів, ДПІ в м. Керчі зазначені зміни до пунктів 3.1.1, 3.1.2 акту перевірки.

Так, п. 3.1.1 «Валовий доход» акту перевірки в новій редакції визначає, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 15.07.2008р. по 31.12.2008р. встановлено його заниження всього в сумі 770754грн., в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 167043грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 603711грн. (а.с. 89).

П. 3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки в новій редакції визначає, що по пункту 3.1.1.2 акту перевірки завищення валових витрат за перевірений період склало всього 3 572508грн., в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 1455грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 3571053грн. (а.с. 90).

На стор. 4 даної відповіді зазначено, що з урахуванням прийнятих заперечень по пункту 3.1.1.1, по пункту 3.1.1.2 акта перевірки за перевірений період встановлено: завищення відємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік в сумі 914066грн., заниження податку на прибуток за 2008р. всього в сумі 857299грн., в тому числі за 3 квартал 2008р. в сумі 42125грн., за 4 кв. 2008р. в сумі 815175грн. (а.с.90-91).

Дані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі № 0000632301/0 від 17.03.2009р., яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1376060,90грн., в тому числі 857299,00грн. основного платежу та 518761,90грн. штрафних санкцій (а.с.6).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Союзконтракт-регіон» оскаржило його до ДПІ в м. Керчі АРК (скарга № 30/03 від 31.03.2009р.), рішенням якої за № 9105/10/25 від 27.05.2009р. в задоволенні скарги було відмовлено і 27.05.2009р. ДПІ в м. Керчі АРК винесено податкове повідомлення-рішення № 0000632301/1 про визначення податкових зобовязань по податку на прибуток в тому ж розмірі, що і попереднім податковим повідомленням-рішенням №0000632301/0 від 17.03.2009р. (а.с.93, 154-157, 161).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення ДПІ в м. Керчі та податкове повідомлення-рішення № 0000632301/1 від 27.05.2009р. були оскаржені позивачем до ДПА в АРК, за наслідками розгляду якої ДПА в АРК винесено «Рішення про результати розгляду повторної скарги» вих.. № 1924/10/25-023 від 29.07.2009р. (а.с.97-99, 102-108).

Згідно з даним рішенням, ДПА в АРК залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 27.05.2009р. № 0000632301/1 та рішення ДПІ в м. Керчі від 27.05.2009р. № 9105/10/25, прийняте за наслідками розгляду первинної скарги, а повторну скаргу без задоволення.

Крім того, згідно вказаного рішення ДПА в АРК збільшила суму податкового зобовязання по податку на прибуток на 372252,50грн. і розмір штрафних санкцій по податку на прибуток на загальну суму 225286,25грн. (39160,00грн. по п.п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. і 225286,25грн. по п.п. 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»).

У звязку з цим, 05.08.2009р. ДПІ в м. Керчі винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000632301/2 про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон» податкового зобовязання з податку на прибуток розмірі 1376 060,90грн., в тому числі 857299,00грн. основного платежу та 518761,90грн. штрафних санкцій; №0001612301/2 від 05.08.2009р. про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 597538,75грн., в тому числі 372252,50грн. основного платежу та 225286,25грн. штрафних санкцій (а.с.109-110).

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Союзконтракт-регіон» є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що всього за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу донараховано податку на прибуток (основний платіж) в розмірі 1229551,50грн. (857 299,00грн. + 372252,50грн.).

З акту перевірки, відповіді ДПІ в м. Керчі «Про результати розгляду заперечень» вих.. № 3138/10/23-1 від 17.03.2009р. та рішення ДПА в АР Крим «Про результати розгляду повторної скарги» вих.. № 1924/10/25-023 від 29.07.2009р., а також пояснень позивача слідує, що загальна сума донарахованого податку на прибуток в розмірі 1229551,50грн. за 3-4 квартали 2008р. розрахована виходячи з наступних епізодів щодо порушення позивачем у 3-4кв. 2008р. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

1) 5060063грн. сума завищення валових витрат внаслідок зміни курсової різниці (вказане порушення оскаржується позивачем за даним позовом);

2) 541500грн. сума заниження валових доходів на вартість безоплатно наданих підприємству транспортних послуг (вказане порушення визнається позивачем і не оскаржується);

3) 229254грн. сума заниження валового доходу внаслідок не включення до складу вартості товарів у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» витрат за вантажно-розвантажувальні роботи (вказане порушення визнається позивачем і не оскаржується);

4) 1455грн. сума завищення валових витрат на суму нарахованого Київською міжрегіональною митницею штрафу по вантажно-митній декларації № 236603 від 09.09.2008р. (вказане порушення визнається позивачем і не оскаржується);

Отже, за даними ДПІ в м. Керчі, всього позивачем занижено обєкт оподаткування на суму 5832272грн. (5060063грн. + 541500грн. + 229254грн. + 1455грн.)

В свою чергу, оскільки позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2008 рік було задекларовано відємне значення обєкту оподаткування (збитки) в розмірі 914066грн. (а.с.148), який не заперечувала ДПІ в м. Керчі, відповідачем було донараховано податок на прибуток:

5832272грн. (здійснене ДПІ загальне донарахування обєкту оподаткування) 914066грн. (задеклароване позивачем відємне значення обєкту оподаткування (збитки) = 4918206грн. (визначений ДПІ обєкт оподаткування).

4918206грн. х 25% = 1229551,50грн. (сума донарахованого податку на прибуток).

За клопотанням позивача, у звязку з частковим визнанням позивачем виявлених порушень, суд витребував від ДПІ в м. Керчі розгорнутий розрахунок (в розрізі епізодів виявлених порушень) податку на прибуток та штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

На вимогу суду ДПІ в м. Керчі надала такий розрахунок, дослідивши який суд встановив, що за 3 квартал 2008 року позивачу було донараховано податку на прибуток в розмірі 61472,50грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 12294,50грн.

При цьому, сума донарахованого податку 61472,50грн. складається з : 19347,50грн. (по епізоду щодо завищення валових витрат по валюті 77390 х 25% - п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону), 28500грн. (по епізоду щодо заниження валових доходів в частині безоплатно наданих транспортних послуг (114000 х 25% - п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону), 13261грн. (по епізоду щодо порушення при розрахунку приросту балансової вартості запасів (53043 х 25% - п. 5.9 ст. 5 Закону), 364грн. (по епізоду щодо порушення при нарахуванні державного мита (1455грн. х 25% - п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Всього за епізодами, правомірність яких позивачем не заперечується, податкове зобовязання визначене у сумі 42125грн. (28500грн. + 13261грн. + 364грн.), а по якому заперечує (завищення валових витрат по валюті) 19347,50грн.

З даного розрахунку також слідує, що штрафні санкції в розмірі 12294,50грн. нараховані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, в якому зазначено, що в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що починаючи з податкового періоду, на який припадає недоплата (3-й квартал 2008р.), та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу (1 квартал 2009р.), пройшло 2 (два) податкових періоди, то розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем наступним чином: 19347,50грн. х 20% = 3869,50грн. та 42125грн. х 20% = 8425грн. Всього: 3869,50грн. + 8425грн. = 12294,50грн.

Як пояснив позивач у поясненнях на позов від 17.09.2009р., заперечуючи проти правомірності донарахування податку на прибуток по епізоду щодо завищення валових витрат по валюті за 3 квартал 2008р. на суму 19347,50грн., необґрунтованим він вважає і застосування штрафних санкцій, нарахованих по цьому епізоду, а саме 3869,50грн. (а.с.171-172).

В частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8425грн. позивач погоджується з правомірністю їх застосування, але в цій частині позов не уточнив.

Не навів позивач і доказів безпідставного нарахування йому штрафних санкцій в розмірі 170грн. за несвоєчасну подачу податкової декларації по податку на прибуток за 11 місяців 2008р. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

У звязку з цим, суд доходить висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 8595грн. (8425грн. + 170грн.), тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи, що за податковим повідомленням-рішенням №0001612301/2 від 05.08.2009р. ТОВ «Союзконтракт-регіон», згідно з рішенням ДПА в АРК, було застосовано 225286,25грн. штрафних санкцій, в тому числі 39160,00грн. по п.п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. і 225286,25грн. по п.п. 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», в той час як штрафні санкції в розмірі 8425грн. винесені на підставі п.п. 17.1.3, а штрафні санкції в розмірі 170грн. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону, суд вважає, що частково протиправними підлягають визнанню податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р.

Так, оскільки всього за даними податковими повідомленнями-рішеннями було застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 518761,90грн., то визнанню протиправними вони підлягають в частині 510166,90грн. штрафних санкцій (518761,90грн. 8425грн. 170грн.)

В той же час, суд погоджується з доводами позивача про те, що факт визнання ним ряду відображених в акті перевірки порушень всього на суму 772209грн. (щодо заниження валових доходів на суму 541500грн. вартості безоплатно наданих підприємству транспортних послуг, заниження валового доходу на 229254грн. внаслідок не включення до складу вартості товарів у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» витрат за вантажно-розвантажувальні роботи, завищення валових витрат на 1455грн. суму нарахованого Київською міжрегіональною митницею штрафу по вантажно-митній декларації № 236603 від 09.09.2008р.) не зменшує розмір оскарженого донарахування податку на прибуток і спірні податкові повідомлення-рішення він заперечує в повному обсязі в розмірі 1229551,50грн., з наступних підстав.

Ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

П. 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, також визначає, що податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Відповідно до п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

В силу п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, оскільки у податковій декларації за 2008 рік позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування - 914066грн., що не заперечувалось ДПІ в м. Керчі при проведенні перевірки і податок на прибуток ДПІ в м. Керчі також донараховувався з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування, суд погоджується з доводами позивача про те, що визнані ним порушення в частині заниження обєкту оподаткування на суму 772209грн. призвело до зменшення такого відємного значення обєкта оподаткування за 2008р. (914066грн. 772209грн.) і становить - 141857грн.

Як пояснив відповідач ДПІ в м. Керчі, всього за 3-4 квартали 2008р. по епізоду щодо зміни курсової різниці по валюті встановлено завищення валових витрат на суму 5060063грн. (а.с.149).

Враховуючи, що відємне значення обєкту оподаткування за 3-4 квартали 2008р., з урахуванням визнаних позивачем порушень, становить 141857грн., то розмір донарахованого ДПІ в м. Керчі податку на прибуток становить: 5060063грн. - 141857грн. = 4918206грн. х 25% = 1229 551,15грн., що складає податок на прибуток, донарахований спірними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає за необхідне надати оцінку правомірності донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1229 551,15грн. за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та штрафних санкцій, застосованих за дане порушення.

Як вбачається з акту перевірки, рішень податкових органів про результати розгляду скарг, а також заперечень ДПІ в м. Керчі на позов, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1229 551,15грн. стали висновки ДПІ в м. Керчі про необґрунтоване включення до складу валових витрат суми витрат в розмірі 5060063грн., які виникли при перерахунку підприємством витрат на придбання товарів по імпортним контрактам (а.с.33-34).

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно даним бухгалтерського обліку по рах. 28 в кореспонденції з рах. 632 та первинними документами (ВМД) у перевіреному періоді оприбутковано товарів на загальну суму 63673388,00грн., в тому числі: в 3 кварталі 2008р. 12043407,00грн., в 4 кв. 2008р. 51629981,00грн.

Відповідно до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів, а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів.

Підприємством вищевказані суми витрат з посиланням на п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 були віднесені до складу валових витрат. Для сплати нерезиденту підприємством здійснювалась купівля валюти на МБВБ по комерційному курсу.

У вересні 2008р. сплачено нерезиденту згідно з банківськими виписками 680000доларів США або 3376225,00грн. Вартість оприбуткованих товарів згідно з ВМД, по яким сплачено заборгованість, склала 3298834,59грн. За думкою відповідача розрахунково різниця в сумі 77390,41грн. підприємством необґрунтовано віднесена до складу витрат у 3 кварталі 2008р.

Крім того, ДПІ встановлено, що у жовтні-грудні 2008р. сплачено нерезиденту згідно банківським випискам 2780000 доларів США або 18537650,00грн. Вартість оприбуткованих товарів згідно з ВМД, по яким сплачено заборгованість, склала 13554977,00грн. Як вважає відповідач розрахунково різниця в сумі 4982673,00грн. підприємством необґрунтовано віднесена до складу витрат у 4-му кварталі 2008р.

При цьому, посилаючись на положення п.п. 7.3.1 та п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ дійшла висновку, що порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті, а саме платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів.

Таким чином, за висновками ДПІ, сума завищених валових витрат у рядку 04.1 за 2008р. склала 5060063,00грн., в т.ч.: за 3 квартал 2008р. 77390,41грн. і за 4 квартал 2008р. 4982673,00грн.

Суд вважає вказані висновки ДПІ в м. Керчі необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008р. ТОВ «Союзконтракт-регіон» (Покупець) укладено контракт № EM-SK-01 від 15.07.2008р. з Компанією «EMORI TRADING Corp.» (Продавець), предметом якого є купівля-продаж продуктів харчування (а.с.111-114).

При цьому, сторони дійшли згоди про те, що у звязку з економічною ситуацією на світовому ринку продуктів харчування ціна на товар та загальна вартість за даним контрактом може бути змінена. Зміни стосовно ціни товару та загальної вартості Контракту встановлюється у вигляді додаткової угоди до даного Контракту, належним чином оформленої сторонами. Валютою контракту є долар США.

Умови платежу обумовлені сторонами наступним чином: розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 90 днів від дати надходження товару на митну територію Покупця. Оплата здійснюється в доларах США шляхом банківського переводу на рахунок Продавця.

01.11.2008р. між сторонам укладено додаткову угоду № 2/1 до Контракту № EM-SK-01 від 15.07.2008р. (а.с.118), відповідно до умов якої сторони змінили умови щодо платежу та дійшли згоди про те, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця після оформлення Покупцем ВМД імпорт 40 протягом строку контракту. ВМД імпорт 40 оформлюється відповідно до чинних митних правил України. Оплата здійснюється у доларах США шляхом банківського переводу на рахунок Продавця. Всі банківські витрати на території України несе Покупець.

Суд вважає правомірним формування позивачем складу валових витрат виходячи саме з балансової вартості іноземної валюти, витраченої на придбання імпортованого товару та визначеної на момент розрахунку за придбані товари, а не виходячи з вартості товарів на дату їх оприбуткування.

При цьому суд керується наступним.

П.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів, а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів.

Отже, даним пунктом визначена дата збільшення валових витрат, але не порядок визначення розміру валових витрат.

До того ж, як вбачається з акту перевірки та зазначено ДПІ в м. Керчі у запереченнях на позов, позивач відповідно до даної норми включав до складу валових витрат вартість оприбуткованих товарів, але в наступному коригував валові витрати виходячи з фактичних витрат з придбання іноземної валюти для розрахунку з продавцем.

Особливості оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначені у п. 7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд вважає, що положення п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки даний пункт визначає порядок формування доходів, отриманих (нарахованих) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, які перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Однак, в даному випадку за зовнішньоекономічним контрактом позивач по справі не отримував доходи, а ніс витрати.

В свою чергу, порядок визначення витрат зазначено у п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, законодавчо встановлено, що валові витрати платника податку, який здійснює придбання товарів в іноземній валюті, дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти.

Поняття та порядок визначення балансової вартості іноземної валюти встановлено п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 даного Закону, де зазначено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що вказаний пункт застосовується лише у випадку передплати чи одночасної сплати за отриманий товар, оскільки вказана норма такого положення не містить, а відповідач своїм трактуванням норми безпідставно звужує сферу її дії.

Згідно з п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 даного Закону платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Таким чином, одержуючи імпортні товари на умовах післяоплати, неможливо достовірно визначити суму валових витрат на підставі п.п. 7.3.2 Закону, оскільки на дату їх одержання балансова вартість перерахованої валюти ще не відома.

Виходячи з цього, суд вважає, що позивач правомірно визначав валові витрати виходячи з балансової вартості іноземної валюти, витраченої на придбання імпортованого товару, а не вартості товарів на дату їх оприбуткування.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, в даному випадку понесення позивачем витрат з придбання іноземної валюти на МБВБ підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем по суті.

В силу п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає також до уваги листи, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» має вищу юридичну силу, суд вважає за необхідне виходити з положень цього Закону при вирішенні даного спору.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що висновки ДПІ в м. Керчі про завищення позивачем валових витрат на суму 5 060063грн. є необгрунтоованими, а донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 1229551,50грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями суперечить податковому законодавству.

За таких обставин, враховуючи, що штрафні санкції, за виключенням 8595грн., правомірність застосування яких визнана судом, застосовані до позивача саме за порушення щодо валюти, в тому числі застосовані на підставі п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., суд вважає за необхідне в цій частині податкові повідомлення-рішення також визнати протиправними та скасувати.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що належних доказів правомірності та правильності донарахування позивачу податку на прибуток в загальному розмірі 1229551,50грн. і застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 882419,40грн. ДПІ в м. Керчі суду не надано, що є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині протиправними та скасування.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанову складено в повному обсязі 22.09.09.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р. в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт-регіон» податкового зобовязання з податку на прибуток розмірі 1367465,90грн., в тому числі 857299,00грн. основного платежу та 510166,90грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001612301/2 від 05.08.2009р. про визначення ТОВ «Союзконтракт-регіон» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 597538,75грн., в тому числі 372252,50грн. основного платежу та 225286,25грн. штрафних санкцій.

4. У задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000632301/0 від 17.03.2009р., № 0000632301/1 від 27.05.2009р. та № 0000632301/2 від 05.08.2009р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8595,00грн. - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт-регіон» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кокорина, буд. 63, код ЄДРПОУ 36022207) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.