Ухвала суду № 49682585, 30.10.2012, Апеляційний суд Одеської області

Апеляційний суд Одеської області

м. Одеса, вул. Гайдара, 24а, 65078, (0482)49-26-47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Криворучці Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2012року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

встановила:

28 грудня 2010року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг в сумі 329765грн. (а.с.1-4, 81, 116, 122).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що за договором купівлі-продажу від 06 грудня 2006р. вона, її син ОСОБА_4, її онук ОСОБА_3 та колишня дружина сина ОСОБА_5 продали, а ТOB "Біла Акація" в особі директора ОСОБА_2 придбало квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 217000доларів США.

Вона частину отриманих коштів від продажу квартири у сумі 108300 доларів США передала на зберігання ОСОБА_2 до моменту купівлі нею та її сином ОСОБА_4 іншої квартири.

18 грудня 2006року ОСОБА_4 отримав частину коштів в сумі 43000доларів США, які зберігалися у ОСОБА_2, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 18 грудня 2006р.

Позивач вказала, що 06 грудня 2006року відповідач ОСОБА_2 придбав їй за частину коштів, переданих йому на зберігання, квартиру АДРЕСА_2 за 5557грн., що склало в еквіваленті 1100,39 доларів США.

Позивач ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_2 повернув їй гроші не в повному обсязі, тому вона змушена звернутися до суду про стягнення з ОСОБА_2 329765грн.

Уточнив позовні вимоги 01 березня 2012року позивачка ОСОБА_1 вказала, що квартиру вона придбала виключно за свої кошти, тому відповідач повинен повернути їй 329765грн. (а.с.122).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, стверджував, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки він дійсно 06 грудня 2006року з метою безкорисно допомогти ОСОБА_6 та ОСОБА_7, прийняв від них на зберігання у сейфі 108300 доларів США до моменту придбання ними іншої квартири. В подальшому він з вказаної суми передав 18 грудня 2006року ОСОБА_4 43000 доларів США, що підтверджено його розпискою, а 26 грудня 2006року передав ОСОБА_1 65300 доларів США під час покупки нею квартири АДРЕСА_3 за ціною 62500 доларів США з оплатою ріелторських і нотаріальних послуг. Тобто, він всі зобовязання по розписці від 06 грудня 2006р. виконав.

Відповідач ОСОБА_2 просив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що розписка між ним та ОСОБА_1 була укладена 06 грудня 2006р. на строк до моменту купівлі квартири, яка була придбана 26 грудня 2006р., та позивач ОСОБА_1 знала про всі обставини по цій справі, ніяких претензій ніколи не пред'являла, а подала позовну заяву лише 28 грудня 2010року на видуманих, неправдивих підставах, тобто після спливу строку позовної давності.

Представник третьої особи ОСОБА_3, також просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішенням суду від 18 липня 2012р. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с174, 175-177).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що суд в порушені вимог матеріального і процесуального права необґрунтовано відмовив їй у задоволені позову.

Колегія суддів, заслухав суддю доповідача, сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовивши ОСОБА_1 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона не надала суду відповідні докази на підтвердження свого позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що 06 грудня 2006року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 на зберігання 108300 доларів США, що підтверджується відповідною копією розписки на а.с.87. З вказаної суми ОСОБА_2 повернув 18 грудня 2006року 43000 доларів США сину ОСОБА_1 ОСОБА_4, що також підтверджено копією розписки на а.с.88.

Вищевказані обставини підтвердили, як відповідач ОСОБА_2, так і позивач ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах та в судовому засіданні першої інстанції.

В подальшому ОСОБА_2 26 грудня 2006року повернув ОСОБА_1 від суми 108300 доларів США залишок в сумі 65300 доларів США під час покупки нею квартири АДРЕСА_3 за ціною 62500 доларів США з оплатою ріелторських і нотаріальних послуг.

ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 повернула йому розписку від 06 грудня 2006р., та він з урахуванням віку позивачки, який він довіряв, знищив вказану розписку, оскільки вважав, що виконав зобовязання по розписці від 06 грудня 2006р. відносно зберігання наданих ОСОБА_1 грошей в сумі 108300 доларів США.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні першої інстанції неодноразово стверджувала, що ОСОБА_2 передав їй 26 грудня 2006р. кошти у розмірі 65300доларів США в приміщенні Першої Одеської державної нотаріальної контори, коли вона оформляла на своє імя купівлю квартири АДРЕСА_3 саме за ціною 62500 доларів США, та було проведено оплату ріелторських і нотаріальних послуг.

Допитані у якості свідка ОСОБА_8, ОСОБА_9 також підтвердили, що 26 грудня 2006р. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 залишок суми, яка знаходилася у нього на зберіганні у розмірі 65300 доларів США для покупки ОСОБА_1 вищевказаної квартири саме за ціною 62500 доларів США та оплату ріелторських і нотаріальних послуг.

Вказаний факт підтвердили допитані у якості свідків ОСОБА_10 - ріелтор агентства нерухомості "Президент", ОСОБА_11 - продавець квартири, який пояснив, що він отримав від ОСОБА_1 за продану їй квартиру 62500доларів США, проти чого фактично не заперечувала після допиту свідків, сама ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 та її представником не було надано суду першої або апеляційної інстанції відповідних доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 не отримала від ОСОБА_2 гроші, які були передані йому на зберігання за розпискою від 06 грудня 2006року.

На прохання суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала оригіналу розписки ОСОБА_2 від 06 грудня 2006р., та представник безпідставно стверджував, що вказаний оригінал не потрібно надавати, оскільки ОСОБА_2 не заперечував, що він отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 108300 доларів США. Однак, в даному випадку вказаний оригінал розписки потрібний, оскільки ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 всі гроші, а вона повернула йому вищевказану розписку.

Не надано позивачкою та її представником доказів відносно того, що син позивачки ОСОБА_4 написав розписку про отримання від ОСОБА_2 грошей в сумі 43000доларів США 18 грудня 2006року у звязку з його жорстоким побиттям та в подальшому смертю 29 грудня 2006р. Слід зазначити, що позивачка ОСОБА_1 також не заперечувала, що вказані гроші були отримані її сином, але вона пояснила в суді апеляційної інстанції, що її онук ОСОБА_3 витратив вказані гроші на придбання автомобіля.

Суд першої інстанції неодноразово розяснював позивачу ОСОБА_1 та її представнику про необхідність надати у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України відповідні та належних доказів по справі, але вказані вимоги позивачем та її представником не були виконані.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Позивач ОСОБА_6 не надала суду апеляційної інстанції відповідних доказів на підтвердження свого позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2012року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_12

Судді: (підписи) ОСОБА_13

ОСОБА_14

Копія вірна. Суддя: І.П.Сидоренко