Ухвала суду № 49680493, 27.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5745/14 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/4499/15 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів : Приколоти Т.І., Тропак О.В.

при секретарі - Івановій О.О.,

за участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, демонтаж самовільно добудованих гаражів та приведення земельної ділянки у попередній стан

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, демонтаж самовільно добудованих гаражів та приведення земельної ділянки у попередній стан відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_3 Просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що суд помилково вважав доведеним той факт, що відповідач є власником капітального гаражу, що розташований на спірній земельній ділянці, оскільки ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.01.2010 р. скасовано заочне рішення того ж суду від 04.08.2009 р., яким визнано за ОСОБА_4 право власності на капітальний гараж загальною площею 19,4 м.кв., що розташований по АДРЕСА_1. Зазначає, що ОСОБА_4, знаючи про скасування заочного рішення, обманним шляхом отримав свідоцтво про право власності на гараж та виготовив технічну документацію. Вказує на те, що суд не з»ясував, що спірна земельна ділянка була виділена його батькові ще у1958 р. Проте ним у 2004 р. було приватизовано лише частину земельної ділянки, так як на ній знаходилися незаконно встановлені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 металеві гаражі. Вважає, що у нього є усі законні права щодо користування та володіння земельною ділянкою

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення з огляду на викладені мотиви.

Встановлено, що на підставі рішення виконкому Червоноармійської районної ради депутатів трудящих від 15.04.1958 р. № 442 було передано його батькові ОСОБА_6 земельну ділянку площею 600,0 кв.м. для індивідуальної забудови по АДРЕСА_2.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею, 0,496 га, що знаходиться у АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Із свідоцтв про право власності убачається, що відповідачам належать на праві власності земельні ділянки площею 0,0075 га і 0,007 га, що знаходяться у АДРЕСА_2 (а.с. 34,35).

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04.08.2009 р., яке ухвалою цього суду від 25.01.2010 р. було скасовано, визнано право власності на капітальний гараж, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності, ОСОБА_4 володіє на праві приватної власності гаражем загальною площею 20,2 кв.м. який знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 33).

Дане свідоцтво в судовому порядку не оскаржувалось.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач на підставі дозвільних документів здійснює будівельні роботи на належних йому земельних ділянках щодо реконструкції вищезазначеного гаража з його розширенням за рахунок прибудови.

Оскільки позивач не оскаржував в судовому порядку свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на гараж, будівельні роботи щодо реконструкції гаража з його розширенням здійснюються відповідачами на належних їм земельних ділянках та на підставі дозвільних документів, то правових підстав вважати про порушення прав позивача на користування спірними земельними ділянками немає.

Відтак висновок суду про те, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав, свобод чи інтересів є вірним та відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Твердження апелянта про те, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.01.2010 р. скасовано заочне рішення того ж суду від 04.08.2009 р., яким визнано за ОСОБА_4 право власності на капітальний гараж, а тому ОСОБА_4 не є власником гаража, не є підставою для задоволення позову, оскільки свідоцтво про право власності на гараж апелянт в судовому порядку не оскаржував.

За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність його висновків і тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: