Ухвала суду № 49675466, 04.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/2827/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/778/4902/15 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Гончар М.С.суддів:Краснокутської О.М. Кухаря С.В.при секретаріОстащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 25.04.2014 року між нею та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір банківського вкладу «Стандарт» № 313731/13645/6-14, відповідно до умов якого вкладник вніс на депозитний рахунок, а Банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті, у розмірі 500000 доларів США, на строк з 25.04.2014 року по 25.10.2014 року, зі сплатою відсотків за використання грошових коштів із розрахунку 10,00% річних.

28.04.2014 року між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір на підставі Анкети-заяви 015-0/014962 про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_1 та до рахунку надана платіжна картка НОМЕР_2.

05.06.2014 року між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір на підставі Анкети-заяви №14003 на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_3.

06.11.2014 року між ОСОБА_5 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір на підставі Анкети-заяви №015-Р/022685 на відкриття поточного рахунку НОМЕР_4 та до рахунку надана платіжна картка НОМЕР_5.

Даними платіжними засобами вона має право ініціювати перекази коштів з її рахунку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі свого рахунку на інші рахунки, внесення готівкових коштів через касу Банку та отримання коштів у готівковій формі через банкомати Банку та інших банків, а також здійснення операцій, які не суперечать чинному законодавству.

На сьогоднішній день позивач не має можливості у повному обсязі використовувати свої грошові кошти, оскільки Банком на вищезазначені рахунки позивача було встановлено ліміт, а згодом їх було заблоковано.

Згідно Довідки № 2299 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 06.04.2015 року залишок коштів по картковому рахунку клієнта ОСОБА_5 НОМЕР_4 становить 103 609,98 доларів США.

Згідно Довідки №2300 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 06.04.2015 року залишок коштів по картковому рахунку клієнта ОСОБА_5 НОМЕР_1 становить 20 089,37 доларів США.

Згідно Довідки №2297 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 06.04.2015 року залишок коштів на рахунку клієнта ОСОБА_5 відкритого у іноземній валюті НОМЕР_3 становить 47971,25 доларів США.

Посилаючись на те, що в порушення умов укладеного договору Банком було обмежено права позивача щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її рахунку, станом на 06.04.2015 року, заборгованість Банку перед позивачем складає 171670,60 доларів США, з яких: 20089,37 доларів США - сума боргу за договором про відкриття карткового рахунку НОМЕР_1; 103609,98 доларів США - сума боргу за договором про відкриття карткового рахунку НОМЕР_4; 47971,25 доларів США - сума боргу за договором про відкриття поточного рахунку НОМЕР_3, ОСОБА_5 просила стягнути вказану суму боргу з АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_5 заборгованість: в сумі 20 089 (двадцять тисяч вісімдесят дев'ять) доларів США 37 центів за договором про відкриття карткового рахунку НОМЕР_1; 103 609 (сто три тисячі шістсот дев'ять) доларів США 98 центів за договором про відкриття карткового рахунку НОМЕР_4; 47 971 (сорок сім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) доларів США 25 центів за договором про відкриття поточного рахунку НОМЕР_3, а всього 171 670 (сто сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят) доларів США 60 центів.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 25.04.2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено Договір №313731/13645/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" на 6 міс. у валюті, відповідно до умов якого вкладник вніс, а Банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті, у розмірі 500 000 доларів США, на строк з 25.04.2014 року по 25.10.2014 року, зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 10,00% річних.

ОСОБА_5 свої зобов'язання за договором виконала у повному обсязі та внесла на депозитний рахунок, грошові кошти в іноземній валюті у загальній сумі 500 000 доларів США.

28.04.2014 року між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір на підставі Анкети-заяви 015-0/014962 про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_1 та до рахунку надана платіжна картка НОМЕР_2.

05.06.2014 року між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір на підставі Анкети-заяви №14003 на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_3.

06.11.2014 року між ОСОБА_5 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір на підставі Анкети-заяви №015-Р/022685 на відкриття поточного рахунку НОМЕР_4 та до рахунку надана платіжна картка НОМЕР_5.

Згідно Довідки № 2299 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 06.04.2015 року залишок коштів по картковому рахунку клієнта ОСОБА_5 НОМЕР_4 становить 103 609,98 доларів США.

Згідно Довідки №2300 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 06.04.2015 року залишок коштів по картковому рахунку клієнта ОСОБА_5 НОМЕР_1 становить 20 089,37 доларів США.

Згідно Довідки №2297 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», станом на 06.04.2015 року залишок коштів на рахунку клієнта ОСОБА_5 відкритого у іноземній валюті НОМЕР_3 становить 47971,25 доларів США.

На даний час строк дії Договору №313731/13645/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт" від 25.04.2014 року сплив, проте відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу всієї суми вкладу не виконано.

Позивач неодноразово зверталась до Банку з письмовими вимогами про повернення грошового вкладу, але своїми листами від 18.02.2015 року та 26.02.2015 року за вих. №547 та вих. № 661 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", посилаючись на Постанову Правління НБУ від 01.12.2014 року за № № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", позивачу фактично відмовлено у поверненні грошових коштів.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною другою статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведеним норм права, зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Виходячи з вказаних обставин та норм законодавства суд першої інстанції вірно задовольнив позов.

Позиція апелянта про неможливість виконання ним умов договору через нормативні акти НБУ, вірно оцінена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Так, положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Суд першої інстанції вірно вказав, що посилання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на постанови Правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" та від 03.03.2015 року № 160 "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України", якими передбачались обмеження Банкам у видачі грошових коштів в іноземній валюті є безпідставним, оскільки зазначені постанови НБУ є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Посилання апелянта на те, що вимоги позивача про повернення банківського вкладу не відповідають формі передбаченій п. 4.1 депозитного договору є безпідставним. Оскільки у вказаному пункті договору взагалі не оговорюється форма такої вимоги, а відповідність чи не відповідність процедури подачі такої вимоги не може бути сама по собі підставою для відмови у поверненні коштів його власнику. Окрім цього банк не заперечує як наявність письмових вимог до банку про повернення вкладу так і письмових відповідей банку на вказані звернення, в яких банк посилався на неможливість повернення коштів через наявність вказаних обмежень встановлених НБУ і не посилався на те, що вказані вимоги не відповідають умовам договору (а.с. 11).

Посилання апелянта на правомірність встановлення ним з різних підстав певних лімітів на зняття коштів з рахунку теж є безпідставним оскільки такі ліміти можуть встановлюватись за певних умов передбачених договором під час дії цього договору, а оскільки строк дії договору між сторонами сплив у банку відсутні правові підстави на користування грошовими коштами позивача, які він повинен за умовами договору повернути в повному обсязі а встановлення лімітів зняття коштів за межами дії договору з боку банку є безпідставним.

Так, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегією судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: