Рішення № 49670048, 03.09.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4068/15ц

2/303/2243/15

Номер рядка стат.звіту - 4

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АКБ «Правекс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання звільнити нежитлове приміщення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АКБ «Правекс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання звільнити нежитлове приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2015 року було укладено договір дарування нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2, прийняла в дар нежитлові приміщення магазину-офісу 14, загальною площею 86,90 кв.м, які розташовані в м. Мукачево на вул. Духновича, 3, приміщення № 14. В подальшому позивач зареєструвала право власності на зазначене майно. Однак вказане приміщення перебуває в оренді АКБ «Правекс Банк», яке останній займає на підставі договору оренди, укладеного між банком та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Строк дії договору оренди визначено до 11.08.2016 року. Також зазначає, що в подальшому ОСОБА_3 став одноосібним власником спірного приміщення, а відтак єдиним орендодавцем. Крім того, 06.08.2014 року ОСОБА_3 припинив свою діяльність як фізична особа підприємець, а тому вважає, що саме з 06.08.2014 року договір оренди від 11.08.2006 року є припиненим у звязку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_3 У звязку з цим вважає, що жодних правових підстав у відповідача щодо володіння та користування частиною нежитлового приміщення № 14, яке знаходиться в м. Мукачево на вул. Духновича, 3 у відповідача не має. Враховуючи зазначене просить витребувати спірне нерухоме майно з чужого незаконного володіння відповідача та зобовязати відповідача звільнити приміщення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не зявився за невідомих причин. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Причини своєї неявки відповідач суду не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та за згодою позивача відповідно до ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України ухвалити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 215, 225, 226 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засідання встановлено, що 11.08.2006 року між ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та АКБ «Правекс Банк» було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавці передають, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди частину нежитлового приміщення № 14, яке знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Духновича, 3, загальною площею 56,52 кв.м, а саме приміщення 14-5, площею 5,20 кв.м та частина приміщення 14-1 кв.м., площею 51,32 кв.м. Згідно з п. 7.1 договору оренди, сторонами встановлений строк дії договору до 11.08.2016 року.

В подальшому 23.10.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування частини нежитлового приміщення, а саме 1/3 частину з цілого нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Духновича, 3, згідно з яким ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у власність зазначене в договорі нерухоме майно. Також відповідно до договору про поділ нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 10.03.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 поділили нерухоме майно, яке є обєктом їх спільної сумісної власності та складається з нежилих приміщень магазину-офісу загальною площею 177,00 кв.м. та знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Духновича, 3, прим. 14-14а. В результаті ОСОБА_3 набув права власності на нежитлові приміщення магазину-офісу № 14, загальною площею 86,90 кв.м, які розташовані в м. Мукачево на вул. Духновича, 3, приміщення № 14.

26.02.2015 року також було укладено договір дарування нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2, прийняла в дар вбудовані нежитлові приміщення магазину-офісу « 14, загальною площею 86,90 кв.м, які розташовані в м. Мукачево, вул. Духновича, 3, приміщення № 14.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що оскільки ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність, а договір оренди він укладав як фізична особа-підприємець, то такий в силу ст. 781 ЦК України припинив свою дію з моменту припинення такої діяльності. Крім того вказує як на підставу позову ст. 387 ЦК України, відповідно до якої позивач як власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відтак, особа може звернутися до суду за захистом свого права не в будь-який спосіб, а в порядку та у формі, встановлених нормами ЦПК України та ЦК України, зокрема, заява повинна містити чітко сформульоване прохання (позовні вимоги), відповідне обґрунтування таких вимог, що лише і дає можливість належно вирішити такі вимоги по суті.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ст. 759 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Крім того, відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

І зазначених вище норм закону слід зробити однозначний висновок про те, що у випадку зміни власника майна, переданої у найм, що відбулося у звязку з прийняттям в дар спірного нерухомого позивачем, до нього також перейшли права та обовязки наймодавця.

Крім того, не знайшов свого підтвердження і той факт, що у звязку з припиненням ОСОБА_3 підприємницької діяльності, відповідно і припинив свою дію договір оренди від 11.08.2006 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено обовязок суду сприяти всебічному і повному зясуванню обставин справи, зокрема шляхом розяснення особам їхніх прав та обовязків, попередження про наслідки вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій і сприянню здійснення їхніх прав у певних випадках. Разом з тим виходячи з принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, суд не вправі з власної ініціативи встановлювати якісь обставини, що мають значення для справи, зокрема шляхом витребування доказів. У ході судового розгляду судом створені усі необхідні умови для реалізації представником позивача своїх прав на подання заяв про забезпечення доказів, витребування письмових доказів, якщо такі в сторони позивача відсутні.

Поряд з тим, жодного доказу який би підтверджував факт припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 суду не представлено. Крім того, якщо і припустити, що ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність, то такий факт також не свідчить про те, що договір оренди від 11.08.2006 року також припинив свою дію. Зазначене підтверджується зокрема правовим висновком Верховного Суду України відповідно до якого з огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобовязань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру субєктів підприємницької діяльності) її зобовязання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Постанова від 04.12.2013 року у справі № 6-125цс13).

З огляду на наведене відсутні також і підстави для застосування ст. 387 ЦК України оскільки відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися. Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Поряд з цим, як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. При цьому відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином АКБ «Правекс Банк» займає спірне майно на підставі договору оренди від 11.08.2006 року, строк дії якого визначено до 11.08.2016 року, що свідчить про те, що відповідач користується майном на законній підставі. До того ж докази, що такий договір визнаний недійсним відсутні.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до АКБ «Правекс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання звільнити нежитлове приміщення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 11, 204, 387, 781, 759, 763, 770 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до АКБ «Правекс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання звільнити нежитлове приміщення відмовити.

На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний