Ухвала суду № 49669965, 03.09.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

03 вересня 2015 року м. Мукачево Справа № 303/5240/15-ц

2/303/2882/15

Номер рядка с.з. - 26

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк»

до відповідача (1) ОСОБА_1

до відповідача (2) ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №KF49482 від 28.05.2008 року у розмірі 4296,27 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 91877,42 грн.

Поряд з цим, на підставі письмової заяви «ВіЕс Банк» просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно (житловий будинок, що знаходиться за адресою : Закарпатська область, Мукачівський район, смт.Чинадієво вул.Перемоги, 18), що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також обмеження право виїзду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межі України, шляхом тимчасової відмови їм у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.

Вимоги за заявою обґрунтовуються доводами про навмисне невиконання відповідачами (1), (2) зобов»язання за кредитним договором №KF49482 від 28.05.2008 року щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, внаслідок чого у них перед Банком виникла заборгованість у розмірі 4296,27 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 91877,42 грн.

З огляду на те, що відповідачі (1), (2) намагаються у будь-який спосіб уникнути від виконання зобов»язань за кредитним договором, до вирішення справи по суті можуть здійснити будь-які дії по відчуженню належного їм майна, просить забезпечити позов.

При вирішенні вищезазначеного клопотання суд, передусім виходить з того, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами частини другої ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Поряд з цим, у пункті третьому та четвертому постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, Пленум Верховного Суду України розяснив, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту заяви позивача та наявних у матеріалах справи документів свідчить про відсутність у них фактичних даних, які б безпосередньо свідчили про необхідність застосування судом заходів для забезпечення позову та існування реальної загрози невиконання відповідачами (1), (2) своїх зобовязань за кредитним договором. Крім того відомостей щодо належності відповідачам нерухомого майна (житлового будинку №18 по вул. Перемоги в смт. Чинадієво Мукачівського району), на який заявник просить накласти арешт у матеріалах заяви відсутні .

Не містить заява також і відомостей про наявні у відповідача рухомого майна та грошових коштів, на які можна накласти арешт.

В заяві про забезпечення позову слід вказати відомості, необхідні для виконання ухвали про забезпечення позову. Так, у заяві про накладання арешту на кошти слід зазначити номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти.

Суд звертає увагу позивача, що при накладанні арешту на грошові суми відповідачів слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Суд, за відсутності таких фактичних даних, які повинні зазначатися в заяві з урахуванням положень п. 3 частини другої ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, позбавлений можливості обєктивно вирішити вимоги за заявою.

Заявнику слід також врахувати те, що підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачено приписами Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України»

Статтею 6 (п. 5) названого Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Аналіз вищевказаних приписів свідчить про те, що обовязковою умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Виходячи з матеріалів заяви про забезпечення позову та з урахуванням вищевказаних законодавчих положень, слід також констатувати, що факт свідомого ухилення боржників від виконання зобовязань, покладених на них судовим рішенням, залишився доказово непідтвердженим.

Вищезазначене є підставою для повернення заяви заявнику на підставі частини восьмої ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути заявнику

2. Копію ухвали направити представнику позивача публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк».

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом.

Суддя В.В. Кость