Ухвала суду № 49667688, 02.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року м. Київ К/800/56774/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року

у справі № 808/4859/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (далі - позивач, ПАТ «АЗМОЛ»)

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Бердянська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «АЗМОЛ» звернулось у травні 2013 року до суду з позовом до Бердянської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 року № 0000222211 та № 0000212211.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2013 року № 034/22.11-06/00152365, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.206, пп. 14.1.258 п. 14.1 ст.14, п. 141.1 ст. 141, пп. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136, ст. 1 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень, п. 138.4, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3 348 097,00 гривень; пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, п. 4.1 ст. 4 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, які затверджені Наказом міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 13.03.1995 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 762 641,00 гривня.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 року: № 0000212211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3 348 097,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 299 906,50 гривень; № 0000222211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 762 641,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 190 660,25 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями ст. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що у разі повернення авансів, отриманих до набрання чинності розділом ІІІ ПК України та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси були повернуті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, 31.03.2011 року позивач отримав від ТОВ «ФОБОС» у безготівковій формі 7 500 000,00 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою № 112.

Відповідно до акту попередньої перевірки від 27.10.2011 року № 141/23-108/00152365 до складу валових доходів у 1 кварталі 2011 року у рядку 01.1 у загальній сумі 17 871 081,00 гривня позивачем врахована сума невикористаної передплати у сумі 8 700 748,00 гривень.

В подальшому у періоді повернення ПАТ «АЗМОЛ» передплати у розмірі 7 500 000,00 гривень на рахунок ТОВ «ФОБОС», з підстав неможливості виконання умов договору, позивач зменшив на вказану сум (за винятком ПДВ) валові доходи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність доводів відповідача щодо протиправності здійсненого позивачем коригування суми доходів у бік зменшення у розмірі 6 250 000,00 гривень, оскільки останнє у повній мірі узгоджуються з вимогами ст. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Положеннями пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, позивачем укладено договори кредитування, а саме: договір від 29.09.2008 року № 83-08, укладений з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на загальну суму 15 150 000,00 гривень з терміном повернення коштів до 30.08.2011 року; від 19.07.2004 року договір № 6.3-34, укладений з ПАТ «Перший український міжнародний банк» на загальну суму 2 000 000,00 доларів США з терміном повернення коштів до 30.11.2010 року.

Кредити за вказаними договорами надавалися шляхом оплати в межах сум та відповідно розрахункових документів (платіжних доручень) безпосередньо з позичкових рахунків, відкритих у цих банках, на поточний рахунок ПАТ «АЗМОЛ» з призначенням платежів - «на поточні виробничі потреби - оплата зобов'язань по імпортних контрактах, конвертація валюти для розрахунків з контрагентами, оплата в національній валюті зобов'язань перед українськими контрагентами, у тому числі по заробітній платні персоналу підприємства».

Тобто, усі кредитні кошти були використані позивачем виключно у межах господарської діяльності з метою підготовки, організації виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг), що не спростовано податковим органом.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані договори є чинними на теперішній час, оскільки відповідно п. 6.7 договору № 83-08 договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, та згідно з п. 14.5 договору № 6.3-34 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі. Банками щомісячно здійснюється нарахування відсотків, що підтверджується оригіналами банківських документів - листів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про те, що кредитні кошти витрачалися не на виробничі потреби підприємства, а також, що відсотки за користування коштів нараховувались за простроченими кредитами банків є необґрунтованим та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, у ході судового розгляду встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «АЗМОЛ» за договором комісії від 10.08.2011 року № 307-2011 зі строком дії до 31.12.2011 року, який може бути пролонгований за згодою сторін. За умовами договору, сума винагороди за реалізовану продукцію нафтопереробки яку отримує ПАТ «АЗМОЛ» складає 1 відсоток від суми реалізації. Порядок розрахунків здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки протягом трьох банківських днів з дати надходження коштів від покупця. Строком у п'ятиденний термін з дати завершення правочину з продажу товару ПАТ «АЗМОЛ» надає звіт комітенту (ТОВ «ТД «АЗМОЛ») стосовно виконання доручення та передачі всіх документів, що витікають з угоди продажу товару.

З матеріалів справи вбачається, що товар на комісію до ПАТ «АЗМОЛ» передається від комітента за актами прийому передачі за кожним замовленням з укладанням відповідних додаткових угод на кожну таку передачу.

При цьому, судами попередніх інстанцій при дослідженні наданих до перевірки додаткових угод встановлено, що за умовами останніх ТОВ «ТД «АЗМОЛ» - комітент передає, а комісіонер приймає товар, комісіонер реалізує товар третім особам на умовах відстрочення платежу протягом 30 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі готової продукції.

Тобто, договір комісії від 10.08.2011 року № 307-2011 з ТОВ «ТД «АЗМОЛ» було укладено на асортимент товару, що відноситься до продукції виробничо-технічного призначення, а тому до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється, у зв'язку з чим необхідно застосовувати інструкції П-6 та П-7 про прийом продукції за якістю та кількістю.

Відповідно до пункту 4.1 «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами» визначено, що ціна товару, який не реалізований протягом встановленого строку (60 календарних днів), може бути знижена лише за домовленістю з комітентом.

Однак, судами у ході судового розгляду зазначеного встановлено не було, а тому судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що сторони у даних правовідносинах повинні керуватися вимогами ст. 1011 Цивільного кодексу України та положеннями, визначеними підписаним сторонами договором комісії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності та безпідставності застосування відповідачем положень «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами» при перевірці договору комісії укладеним між позивачем та ТОВ «ТД «АЗМОЛ», у зв'язку з чим висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту за операціями по цьому договору на суму 762 641,00 гривня є протиправним.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ПАТ «АЗМОЛ».

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 808/4859/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) І.В. Приходько (підпис) В.П. Юрченко