Ухвала суду № 49667626, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/50966/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видубичі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014

у справі 826/12648/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Видубичі»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Видубичі» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивача від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт №192/1-15-30-04012129.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.192, п. 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 358758 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 106938 грн.

На підставі вищезазначеного акта фіскальний органом 20.02.2013 винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000091530, яким у зв'язку з порушенням ст.192, п. 198.3 ст.198 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 358758 грн.; № 0000101530, яким у зв'язку з порушенням ст.192, п. 198.3 ст.198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106938 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26734,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) ( п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Судами встановлено, що що між позивачем та ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» укладено договір від 05.06.2012 року № 31 про виконання генерального підряду архітектурно-проектних послуг, відповідно до якого позивач має намір здійснити проектування та будівництво торговельно-розважального центру по вул. Інженерній, 1-а в м.Києві.

Позивач 22.06.2012 року в якості авансового платежу за архітектурно-проектні роботи за вказаним договором перерахував ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» суму у розмірі 2794178 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку з відповідною відміткою банку, у зв'язку з чим останнє виписало позивачу податкову накладну від 22.06.2012 року № 37 на зазначену суму.

Судами встановлено, що позивачем не надано жодних доказів того, що ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» вчинено будь-які дії на виконання умов зазначеного договору від 05.06.2012 року № 31. Зокрема не надано актів введення в експлуатацію, що свідчать про наявність на балансі позивача будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, 1-а.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні господарські операції по договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, а отже відсутні підстави для видачі податкових накладних та виникнення податкових зобов'язань .

Сам факт наявності у позивача податкових накладних і платіжних доручень не можна вважати підставою для формування позивачем податкового кредиту при наявності встановлення факту відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видубичі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі 826/12648/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видубичі» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі 826/12648/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.В. Приходько