Ухвала суду № 49667602, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/800/35319/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 820/2736/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восток-Граніт"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Восток-Граніт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000242220 від 20.03.2013; № 0000272220 від 20.03.2013.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000242220 від 20.03.2013; № 0000272220 від 20.03.2013.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведеної документальну позапланову виїзну перевірку позивача та складено акт №837/2220/35073231 від 05.03.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення: № 0000242220 від 20.03.2013, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1175730, 75 грн.: основний платіж 949377 грн., штрафні санкції 226353, 75 грн.; № 0000272220 від 20.03.2013, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1125660 грн.: основний платіж 900528 грн., штрафні санкції 225132 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 949377 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на суму 900528 грн., безпідставно віднесено до складу витрат підприємства, витрати понесені товариством на підставі отримання видаткових та податкових накладних від ПП „АТМ", ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Ривс".

Дані первинні документи, на думку податкового органу, не можуть розглядатись у якості належного підтвердження зобов'язань, оскільки, ці накладні не мають статусу юридично значимих, а договори укладені з вищезазначеними суб'єктами господарювання є недійсними, тобто, дефектними.

Підставою для даних висновків слугувала інформація, яка надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, встановлено відсутність у контрагентів позивача факту реального вчинення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договори про надання суб'єктами господарювання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом - транспортно-експедиторських послуг.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання договорів з ПП „АТМ", ТОВ „Ривс", ТОВ „Ангстрем Континенталь" підтверджується належним чином оформленими документами: актами здачі-приймання наданих послуг з додатками щодо переліку вагонів (номерів вагонів та маси завантаженої у вагон продукції), податковими накладними та перевізними документами - накладними, вагонними листами на маршрутну або групову відправку.

Згідно умов договорів про надання послуг, розрахунки за надані послуги здійснювалися позивачем по факту підписання сторонами актів наданих послуг.

Факт оплати позивачем отриманих послуг підтверджується наданими до справи банківськими виписками по рахунку товариства.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Податкові накладні на виконання договорів між позивачем та ПП „АТМ", ТОВ „Ривс", ТОВ „Ангстрем Континенталь" складені з дотриманням всіх встановлених Законом умов, належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 у справі № 820/2736/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 у справі № 820/2736/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович М.В. Сірош