Ухвала суду № 49667560, 02.09.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"02" вересня 2015 р. Справа № 806/1714/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" липня 2015 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Маркомі Лімітед" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області третя особа: приватне підприємство "Міракос-Вест" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000392201 від 20.04.2015 року.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Перед початком апеляційного розгляду справи представником Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області ОСОБА_3, яка приймала участь у суді першої інстанції (а.сп.164, т.1), готувала і подавала апеляційну скаргу (а.сп.4 т.2), подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника ОСОБА_4 Сама ОСОБА_3 до суду не з'явилася, доказів про поважність причин неявки суду не представила. Тому перегляд справи в апеляційному порядку проводився без участі представника податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі-ОДПІ) документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед" (далі-Товариство) щодо правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ПП "Міракос-Вест" за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року та на підставі акту перевірки №1749/06-25-22-01/13565293 від 03.04.2015 року (а.с.9-23) прийнято податкове повідомлення - рішення №0000392201 від 20.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в загальній сумі 76960,00 грн. в тому числі 61568,00 грн. - за основним платежем, 15392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Згідно вказаних документів Товариством порушено п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 61568,00 грн. за листопад 2014 року.

Суд першої інстанції з'ясував, що підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в спірному періоді стало не визнання податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ПП "Міракос-Вест" за листопад 2014 року. В акті перевірки зазначено, що в наданих до перевірки податкових накладних відображено код товару згідно з УКТ ЗЕД який перевіркою згідно наданих бухгалтерських документів та інформаційних баз даних органів ДФС України не можливо підтвердити.

При розгляді справи встановлено, що між приватним підприємством "Міракос-Вест" (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено договір поставки №39 від 14.02.2013 року (а.с. 34-35).

На підтвердження виконання умов вказаного договору представлено податкові накладні (а.с.32,36,40), видаткові накладні (а.с.38-40), товарно-транспортні накладні (а.с.41-43) відомості про вантаж (т.1 а.с.209,211,213), оборотно-сальдові відомості (а.с.53-67) виписки по рахунку (а.с.44-51) та платіжні доручення (а.с.136-142).

Дослідивши податкові накладні суд першої інстанції встановив, що вони відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо посилань ОДПІ на відсутність в наданих до перевірки податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД, який перевіркою бухгалтерських документів та інформаційних баз даних органів ДФС України не можливо підтвердити та ідентифікувати товар установу (ініціатора), яка його визначила і, відповідно, ідентифікувати товар, який зазначений в податкових накладних, то суд першої інстанції з'ясував, що у акті перевірки не ставився під сумнів факт постачання товарів по господарським операціям Товариства із зазначеним вище контрагентом та реальність здійснення господарських операцій згідно вказаних в акті перевірки податкових накладних. Не заперечував реальність постачання товарів і представник податкового органу в судовому засіданні.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд першої інстан6ції вірно зазначив, що окремі недоліки податкових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак висновок контролюючого органу про завищення Товариством податкового кредиту, лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Міракос-Вест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, за результатами якої складено довідку №207/10-13-22-05/37866412 від 17.06.2015 року (а.с.212-244).

В довідці зазначено, що проведеною перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин ПП "Міракос-Вест" із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, їх вид, обсяг та повнота.

В ході перевірки контрагента позивача за спірний період контролюючим органом досліджувалися податкові накладні, які виписувалися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед", зокрема, і накладні щодо яких відповідачем встановлено вищевказану невідповідність.

При розгляді справи встановлено, що у довідці №207/10-13-22-05/37866412 від 17.06.2015 року вказано, що розбіжності між податковим кредитом Товариства та податковими зобов'язаннями ПП "Міракос-Вест" за жовтень, листопад 2014 року відсутні (а.с.235).

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про безпідставність доводів податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем суми 61568, 00 грн. ПДВ по податковим накладним у листопаді 2014 року по господарським операціям з контрагентом ПП "Міракос-Вест".

ОДПІ в ході розгляду справи не спростовано, що здійснення господарських операцій позивачем за перевіряємий період підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а отримання послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" липня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "фірма "Маркомі Лімітед" вул.Бородія,49,м.Житомир,10014

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: Приватне підприємство "Міракос-Вест" - вул.Залізнична,3,с.Вишневе,Києво-Святошинський район, Київська область,08132,