Рішення № 49659706, 01.09.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7541/15 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В. Провадження № 22-ц/780/4086/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 18 01.09.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство «Скіф-Плюс» про звернення стягнення на предмет іпотеки,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року позивач ПАТ «КБ «Експобанк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заявлені вимоги мотивував тим, що 18 травня 2007 року між ПП «Скіф Плюс» та ТОВ «КБ «Експобанк» було укладено договір кредитної лінії № 26, за яким банком позичальнику було надано кредит, ліміт якого в сумі не перевищує 6200000 грн. із сплатою за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, строком повернення кредиту та процентів за користування кредитом до 15 травня 2013 року. 18 травня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за договором кредиту між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за яким відповідач діє як майновий поручитель позичальника. Згідно із п. 1.2 іпотечного договору, іпотекодавець передав іпотекодержателю в позику земельні ділянки пл. 0,1501 га. та 0,0308 га. у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням господарського суду м. Києва від 11 вересня 2013 року за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ПП «Скіф Плюс» про стягнення заборгованості в розмірі 8628805,07 грн. позовні вимоги банку задоволено, на підставі чого суд видав наказ про примусове виконання рішення, однак виконавчий документ повернуто стягувачеві у зв'язку із відсутністю майна боржника. Відсутність майна позичальника є підставою для позивача скористатись правами, наданими йому Законом України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору для задоволення вимог, забезпечених іпотекою. Згідно з договором про внесення змін до іпотечного договору від 24 жовтня 2011 року, вартість предмету іпотеки становить 453400 грн. Уточнивши позовні вимоги в березні 2015 року, просив в рахунок виконання основного зобов'язання за договором кредитної лінії від 18 травня 2007 року в сумі 11062659,07 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 травня 2007 року, укладеного між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2, шляхом визнання за позивачем права власності на вказані земельні ділянки, покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2015 року позов задоволено, в рахунок боргу за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на них за позивачем, вирішено питання про стягнення судових витрати.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2015 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що 18 травня 2007 року було укладено іпотечний договір між банком та представником відповідача ОСОБА_3, хоча ніякої довіреності він цій особі не надавав і жодних відносин між ними немає, однак суд відмовив у призначенні судової почеркознавчої експертизи. Крім того, в порушення ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду не зазначено всіх відомостей, передбачених даною статтею. Також у матеріалах справи відсутній дозвіл дружини відповідача на укладення договору іпотеки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2007 року між ПП «Скіф Плюс» та ТОВ «КБ «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк», було укладено договір кредитної лінії № 26, згідно з яким банком позичальнику було надано кредит, ліміт якого в сумі не перевищує 6200000 грн. із сплатою за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, строком повернення кредиту та процентів за користування кредитом до 15 травня 2013 року.

18 липня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язання позичальником за договором кредиту між ТОВ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач діє як майновий поручитель позичальника.

Згідно із п. 1.2 іпотечного договору, для забезпечення зобов'язань позичальника за договором кредитної лінії іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1501 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер НОМЕР_1. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, виданого 21 вересня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2005 року реєстраційний № 7921, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900454; земельну ділянку загальною площею 0,0308 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер НОМЕР_4. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3, виданого 21 вересня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2005 року реєстраційний № 7924, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900455. Вартість предмета іпотеки згідно із висновком від 20 квітня 2007 року ТОВ «Добсон-Аналітік» становить 642652 грн. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма будівлями та спорудами, у тому числі тими, що будуть у майбутньому побудовані на ньому.

Згідно п. 4.2 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, на розсуд іпотекодержателя, відповідно до цього договору або законодавства України за виконавчим написом нотаріуса, рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання через продаж від власного імені предмету іпотеки чи передачу іпотекодержателю предмету іпотеки у власність.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11 вересня 2013 року по справі № 910/15185/13 за позовом АТ «КБ «Експобанк» до ПП «Скіф Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії № 26 від 18 травня 2007 року в розмірі 8628805,07 грн. позовні вимоги банку задоволені повністю. Даним рішенням встановлено, що з даного боргу 6200000 грн. - заборгованість за кредитом, 796587,47 грн. заборгованості за процентами, 206383,56 грн. - пеня по кредиту, 26516,54 грн. - пеня по процентам, 1240000 - штраф по кредиту та 159317,49 грн. - штраф по процентам.

На підставі даного рішення Господарський суд м. Києва видав наказ про примусове виконання рішення від 02 жовтня 2013 року. З метою виконання рішення суду банком було подано відповідну заяву до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14 травня 2014 року банку було повернуто виконавчий документ у зв'язку із відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Згідно з висновком про ринкову вартість земельної ділянки, складеним ТОВ «Стоун Брідж» та ТОВ «Апрайт» станом на 05 листопада 2014 року, вартість предметів іпотеки є наступною: земельної ділянки пл. 0,0308 га. - 66513 грн. без ПДВ, земельної ділянки пл. 0,1501 га. - 384931 грн. без ПДВ.

Станом на 26 березня 2015 року заборгованість ПП «Скіф Плюс» перед АТ «КБ «Експобанк» за договором кредитної лінії № 26 від 18 травня 2007 року збільшилася та складає 11062659,07 грн., з якої прострочена заборгованість по кредиту - 6200000 грн., прострочена заборгованість по процентам - 796587,47 грн., пеня за прострочений кредит - 2363134,25 грн., пеня за прострочені проценти по кредиту - 303619,86 грн., штраф за прострочений кредит - 1240000 грн., штраф за прострочені проценти по кредиту - 159317,49 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і ПП «Скіф Плюс», забезпеченим іпотечним договором, укладеним із ОСОБА_2, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості.

Колегія суддів враховує, що факт отримання кредиту, наявності заборгованості за кредитним договором та її розмір ніким не оспорюється.

Також колегія суддів враховує, що пеня нарахована позивачем за період з 16 травня 2013 року, а позов подано у липні 2014 року, тобто із пропущенням 2 місяців спеціальної позовної давності в один рік, однак, оскільки відповідачем не подавалося заяв про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд вірно стягнув пеню за весь період заборгованості.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що випливають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Однак рішення суду першої інстанції всупереч вимогам статей 212 - 215 ЦПК України в даній справі не містить мотивів, з яких суд дійшов висновків щодо співмірності вартості предмету іпотеки, на який звернуто стягнення, із розміром заборгованості за кредитом.

На думку колегії суддів, звернення стягнення на майно, вартість якого складає 451444 грн., не перевищує розмір заборгованості 11062659,07 грн., за рахунок якого задовольняються вимоги позивача, в даному випадку відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Критично оцінюються колегією суддів доводи апелянта, що суд неправомірно відмовив йому у проведенні судової почеркознавчої експертизи щодо належності йому підпису на довіреності, наданій ОСОБА_3, який від його імені уклав іпотечний договір.

Враховуючи, що із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 оспорювалась довіреність ОСОБА_3, посвідчена 04 травня 2007 року державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (а. с. 192), якою ОСОБА_3 уповноважений ОСОБА_2 на укладення договору іпотеки земельної ділянки пл. 0,0308 га. по АДРЕСА_1, та в зв'язку із цим - іпотечний договір як такий, що укладений на підставі недійсної довіреності, доводи апелянта не мають правового значення для вирішення даної справи по суті і не спростовують висновків суду в цій частині.

При цьому колегія суддів враховує, що договори про внесення змін до іпотечного договору від 18 травня 2007 року, що укладені 16 травня 2008 року, 17 вересня 2008 року, 23 вересня 2009 року, 11 жовтня 2010 року, 24 жовтня 2011 року, 28 травня 2012 року, були підписані особисто ОСОБА_2

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності дозволу дружини відповідача на укладення договору іпотеки, оскільки іпотечний договір відповідачем або іншими особами із цих підстав також не оспорювався, вважається правомірним в силу вимог ст. 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочинів, і підлягає до виконання.

Крім того, згідно з п. 1.3.3 іпотечного договору іпотекодавець свідчить, що укладанням цього договору не порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, а згідно з п. 1.3 свідчить і несе відповідальність за те, що предмет іпотеки є його власністю і іпотекодавець за цим договором належним чином здійснює своє право надавати його в іпотеку.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності в резолютивній частині рішення всіх відомостей, передбачених ст. 39 Закону України «Про іпотеку», на яку суд послався, але належним чином не застосував.

Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, судом першої інстанції не вказано всіх відомостей, передбачених ст. 38 Закону України «Про іпотеку», зокрема загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Заборгованість ПП «Скіф-Плюс» за договором кредитної лінії № 26 від 18 травня 2007 становить 11062659,07 грн., з якої прострочена заборгованість по кредиту - 6200000 грн., прострочена заборгованість по процентам - 796587,47 грн., пеня за прострочений кредит - 2363134,25 грн., пеня за прострочені проценти по кредиту - 303619,86 грн., штраф за прострочений кредит - 1240000 грн., штраф за прострочені проценти по кредиту - 159317,49 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2, третя особа Приватне підприємство «Скіф-Плюс» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення боргу Приватного підприємства «Скіф Плюс» перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Експобанк» за договором кредитної лінії № 26 від 18 травня 2007 року в розмірі 11062659,07 грн., з якої прострочена заборгованість по кредиту - 6200000 грн., прострочена заборгованість по процентам - 796587,47 грн., пеня за прострочений кредит - 2363134,25 грн., пеня за прострочені проценти по кредиту - 303619,86 грн., штраф за прострочений кредит - 1240000 грн., штраф за прострочені проценти по кредиту - 159317,49 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки від 18 травня 2007 року шляхом визнання за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Експобанк» права власності на предмет іпотеки, а саме на:

земельну ділянку загальною площею 0,1501 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер НОМЕР_1. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, виданого 21 вересня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2005 року реєстраційний № 7921, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900454, вартістю 384931 грн. без ПДВ;

земельну ділянку загальною площею 0,0308 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер НОМЕР_4. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3, виданого 21 вересня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2005 року реєстраційний № 7924, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900455 вартістю 66513 грн. без ПДВ.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» судові витрати в розмірі 3654 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Ігнатченко Н.В.

Фінагєєв В.О.