Ухвала суду № 49655679, 02.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року м. Київ К/800/57390/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Філоненка С.В.,

представника відповідача Піддубка Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року

у справі № 826/11082/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея» (далі - позивач, ТОВ «ТМ «Гранд Галерея»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТМ «Гранд Галерея» звернулось у липні 2014 року до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 року № 100526552208.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 року скасовано, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 100526552208 від 22.07.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період з 01.09.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 594/26-55-22-08/37142199 від 04.07.2014 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), від здійснення ТОВ «ТМ «Гранд Галерея» відносин з ТОВ «Торенія» внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 5 693 819,00 гривень.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем до контролюючого органу було подано заперечення № 594/26-55-22-08/37142199, проте висновки відповідача № 33501/10/26-55-22-08-10 від 18.07.2014 року, складеного за результатами розгляду заперечень залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 22.07.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 100526552208, яким донараховано грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7 117 274,00 гривні, з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 5 693 819,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями складає 1 423 455,00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, виходив з того, що вчинені позивачем господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для віднесення відповідних сум до складу валових витрат, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем правомірно.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 зазначеного Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Зокрема, не може визнаватися право платника податку на додану вартість на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Між тим, реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Торенія» підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції належним чином оформленими документами, а саме: договорами, специфікаціями до договорів, накладними повернення, актами приймання-передачі товару, податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної виписками по рахунку позивача у банку.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на момент укладення угод та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Торенія» були чинні. Також ТОВ «Торенія» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно не погодився із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на постанову старшого слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Сергієнко А.В. про призначення позапланової документальної перевірки від 19.05.2014 року стосовно проведення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ТМ «Гранд Галерея» за період 2012-2014 років з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток з врахування наданих до перевірки матеріалів кримінального провадження, протокол допиту свідка ОСОБА_7 зі змісту яких вбачається, що ТОВ «Торенія» має ознаки «фіктивності» та здійснювало фінансово-господарські взаєморозрахунки з ТОВ «ТМ «Гранд Галерея» протягом 2012-2014 років, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, вказані обставини можуть бути підтверджені у сукупності з іншими доказами лише вироком суду, чого відповідачем зроблено не було.

Крім цього, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 826/11082/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) І.В. Приходько Помічник судді (підпис) В.П. Юрченко