Ухвала суду № 49655486, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/44286/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Приходько І.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014

у справі № 820/7137/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Маунт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.

Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Грін Маунт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 08.11.2013 року № 0001572201 від 08.11.2013; № 0001582201 від 08.11.2013.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення № 0001572201 від 08.11.2013; № 0001582201 від 08.11.2013.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.09.2012 по 31.12.2012 та складено акт №1289/20-30-22-01/38001110 від 05.11.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001572201 від 08.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 7462595 грн.: основний платіж 5970076 грн., штрафні санкції 1492519 грн.; № 0001582201 від 08.11.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 315357 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, з урахуванням пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до порушення ст. 200, занижено податок на додану вартість у сумі 5970076 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на кінець перевіряємого періоду за грудень 2012 року у сумі 315357 грн.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судами встановлено, що позивачем в перевіряємий період укладено контракти з бразильськими виробниками на постачання м'ясної продукції - замороженої напівтуші свійських свиней (за УКТЗЕД 0203211000), ціна та номенклатура продукції зазначалась у специфікаціях до контрактів.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій представниками позивача долучені до матеріалів справи Висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи, які були досліджено судами попередніх інстанцій.

На підставі вищезазначеного колегія судів робить висновок, що визначення "рівня звичайних цін", використовуючи довідкову інформацію наведену ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" в журналі "Огляд цін", а також інформації Головного управління статистики у Харківської області відносно споживчих цін на "свинину" по області з вересня 2012 року по грудень 2012 року.

З врахуванням положень підпункту 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов'язань, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про не дотримання податковим органом при реалізації своїх повноважень щодо донарахування податкових зобов'язань позивачу внаслідок визначення звичайних цін встановленого законом способу, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження проведення відповідних процедур і додержання з його боку правил передбачених застосуванням пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994. для визначення рівня звичайних цін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 820/7137/14 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 820/7137/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.В. Приходько