Ухвала суду № 49655249, 31.08.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" серпня 2015 р. Справа № 806/1187/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ", Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" червня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" (далі - ТОВ "ОНВІ") звернулось в суд з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області :

- № 0000622202 від 16 грудня 2014 року , яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 159 148 ,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 127 318,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31 830,00 грн.;

-та № 0000122202 від 04.03.2015 року, яким додатково застосовано фінансову санкцію в розмірі 31 829,00 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що податковим органом безпідставно збільшено суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість по господарських операціях товариства з ТОВ "Ліга Консалт ЛТД " та ТОВ "Жилбудресурс". На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , контрагенти зареєстровані платниками податку на додану вартість. Податковий кредит сформовано відповідно до Податкового кодексу України. Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій є хибними і спростовуються первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області в частині збільшення суми грошового зобов'язання:

- № 0000622202 від 16.12.2014 року - за основним платежем в розмірі 63185 грн., за штрафними санкціями - 15797 грн.;

- № 0000122202 від 04.03.2015 року - за штрафними санкціями в розмірі 15796 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням сторони не погодились і подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" порушується питання щодо скасування судового рішення в частині відмови у позові з підстав неповного з"ясування судом обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. Так, зазначає позивач, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність оформлення первинних документів, якими підтверджено здійснення господарських операцій 17-го та 18-го липня 2014 року у зв"язку із підписанням їх в.о. директора ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" ОСОБА_4. Суд безпідставно не врахував, що повноваження останнього на підписання первинних документів підтверджено наказом директора ОСОБА_5 №160714-2 к від 16.07.2014 року.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області порушує питання про скасування судового рішення в частині задоволення позову з прийняттям нового про відмову у позові в цій частині, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Контролюючий орган звертає увагу на те, що при перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності.

До початку розгляду справи по суті, за клопотанням відповідача, відповідно до приписів ст.55 КАС України ухвалою колегії суддів апеляційного суду здійснено заміну відповідача- Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області її правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ОНВІ" з питань правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з :

- ТОВ "Матадор Трейдінг",

- ТОВ "Жилбудсервіс",

- ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" за липень 2014 року,

за результатами якої було складно акт № 7781/06-25-22-02/24705171 від 28 листопада 2014 року.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом в ході перевірки встановлено порушення ТОВ "ОНВІ" вимог пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 127318 грн. за липень 2014 року в тому числі:

- по операціях з придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ "Жилбудресурс" на суму ПДВ 46785 грн.

-та по операціях з придбання товарів у ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" на суму ПДВ 80533 грн. за липень 2014 року.

За результатами перевірки Житомирською ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0000622202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 159148 грн., у т.ч. 127318 грн. за основним платежам та 31830 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 8).

Позивач в адміністративному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0000622202 до Головного управління ДФС у Житомирській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 23 лютого 2015 № 213/6/06-30-10-07/07 (т.1 а.с.42-49), податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 № 0000622202 залишено без змін та додатково застосовано фінансову санкцію в розмірі 31829 грн., оскільки при винесені оскаржуваного рішення не враховано повторність допущеного порушення (податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 000085222)та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% замість 50%.

На підставі акту перевірки № 7781/06-25-22-02/24705171 від 28 листопада 2014 року та рішення від 23 лютого 2015 № 213/6/06-30-10-07/07, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122202 від 04 березня 2015 року (т.1 а.с.9), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 31829 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

У розумінні підпункту 14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, відповідно до п.1.2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи цим вимогам відповідають. Висновок відповідача про фактичну відсутність нового кредитора позивача за вказаною адресою не спростовує реєстрації нового кредитора саме за адресою, зазначеною у первинних бухгалтерських документах.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Надані позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками про операції, та іншими письмовими документами.

Оглянуті копії первинних бухгалтерських документів, які долучені до матеріалів справи, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 липня 2014 року між ТОВ "ОНВІ" та ТОВ "Жилбудресурс" укладено договір № 0207/14 (т.1 а.с.78-80), відповідно до умов якого за завданням Замовника Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк ремонтно-будівельні роботи - заміна футеровки двух печей СМТ-2, які рахуються на балансі підприємства (т.1 а.с.178-183, 185) в період з 08 по 31 липня 2014 року. Вказаний договір підписаний від ТОВ "ОНВІ" генеральним директором М.І.Савинець, від ТОВ "Жилбудресурс" директором В.М.Кривошиєнко.

На підтвердження виконання даної господарської операції на суму 280711,51 грн., в т.ч. ПДВ 46785,25 грн. позивачем надавались на перевірку та суду надавались податкові накладні № 7 від 08.07.2014 року та № 99 від 29.07.2014 року, підписані В.М. Кривошиєнко (т.1 а.с.82-83), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 року (а.с.84) та акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року (т.1 а.с.85-88), підписані М.І.Савинець та В.М. Кривошиєнко, платіжними дорученнями (т.1 а.с.89-91).

07 липня 2015 року між ТОВ "ОНВІ" та ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" (Постачальник) укладено договір № 0707/14 (т.1 а.с. 62), відповідно до умов яких Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар. Вказаний договір підписаний генеральним директором ТОВ "ОНВІ" М.І.Савинець та директором ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" ОСОБА_4.

На підтвердження виконання даної господарської операції на суму 98400 грн., в т.ч. ПДВ 16400 грн., позивачем до перевірки та в судове засідання були надані видаткова накладна № 42 від 14.07.2014 року (т.1 а.с.64), податкова накладна № 42 від 14.07.2014 року (т.1а.с.65), товарно-транспортна накладна № 42 від 14.07.2014 року (т.1 а.с.66), платіжним дорученням (т.1 а.с.75), які узгоджують між собою та оформлені належним чином у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, щодо необґрунтованості висновку податкового органу про нереальність вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту шляхом, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

В основу висновків щодо безтоварності господарських операцій покладено акти про неможливість проведення зустрічних звірок, у яких податкові органи прийшли до переконання про безтоварність операцій без дослідження жодних первинних документів, використовуючи лише облікову справу контрагента та інформаційні системи ДПС.

Однак, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про вірне вирішення судом першої інстанції спору в цій частині.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку посиланням відповідача щодо наданих позивачем на підтвердження виконання господарської операції з ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" на суму 384800 грн., в т.ч. ПДВ 64133 грн., видаткових накладних № 71 від 17.07.2014 року та № 83 від 18.07.2014 року (т.1 а.с.68,71), податкових накладних № 71 від 17.07.2014 року та № 83 від 18.07.2014 року (т.1а.с.69,72), товарно-транспортних накладних № 71 від 17.07.2014 року та № 83 від 18.07.2014 року (т.1 а.с.70,73), підписаних директором ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" ОСОБА_4, оскільки в даному випадку має місце не дефект первинного документу, а дефект у правовому статусі контрагента ( відсутність повноважень особи на складання первинних документів).

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, то в даному випадку до уваги приймається обізнаність позивача в дефекті статусу контрагента.

Контролюючим органом донараховано позивачу фінансову санкцію в розмірі 31829 грн., оскільки при винесені оскаржуваного рішення не враховано повторність допущеного порушення (податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 000085222)та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% замість 50%.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови прийшов до висновку, що оскільки з актів перевірки (т.1 а.с.206, а.с.237-276) та податкового повідомлення рішення від 17.07.2012 року № 0000085222 (т.2 а.с.1), яке є узгодженим, вбачається, що повторно протягом 1095 днів визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення № 0000122202 від 04.03.2015 року є правомірним в частині збільшення грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 16033 грн. і підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 15796 грн.

Колегія суддів погоджується з таким твердженням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження суми штрафних (фінансових) санкцій здійснюється у порядку, визначеному цим кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Статтею 123 Податкового кодексу України визначено порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Зокрема положеннями п.123.1 цієї статті передбачено, у разі , якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги той факт, що на момент застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, згідно спірного податкового повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2015 року № 0000622202 визнано протиправним та скасовано в частині збільшення сумі грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 63185 грн., за штрафними санкціями - 15797 грн..

Приведені в апеляційних скаргах доводи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ", Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" червня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "01" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" вул. Корольова, 150-а,м.Житомир,10025

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,