Ухвала суду № 49655231, 31.08.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" серпня 2015 р. Справа № 0670/10789/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "13" липня 2015 р. про поворот виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства доходів та зборів України, Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на службі, стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд у порядку статті 236 Кодексу законів про працю України із заявою про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі. Зазначав, що Міністерством доходів і зборів України постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року про поновлення його на роботі з 12 жовтня 2011 року виконано лише 1 липня 2013 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, заяву задоволено. Стягнуто з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_3 106158,75 грн. середнього заробітку за затримку виконання постанови суду про поновлення на роботі за період з 28 грудня 2011 року по 01 липня 2013 року.

На виконання ухвали суду, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.04.2014 року нараховано та виплачено ОСОБА_3 на підставі ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року середній заробіток за час затримки виконання постанови про поновлення на роботі за період з 28.12.11 по 01.07.13 р. 106 158,75 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 року скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що зі змісту заявленої ОСОБА_3 вимоги слідує, що вона пов"язана з виконанням судового рішення в адміністративній справі і вирішення цього питання врегульовано статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах.

Згідно з частиною 9 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку.

Розглянувши заяву ОСОБА_3 повторно, Житомирський окружний адміністративний суд прийняв до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України і постановив ухвалу від 11 серпня 2014 року , якою заяву ОСОБА_3 про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення йому повернув.

Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення подана ОСОБА_3 з пропуском 10-ти денного строку звернення до суду з такою заявою та без дотримання вимог, передбачених ч.9 ст.267 КАС України.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2014 року ухвала місцевого адміністративного суду від 11.08.2014 року визнана законною, обгрунтованою і залишена без змін.

Переглядаючи зазначені судові рішення в касаційному порядку за касаційною скаргою ОСОБА_3, Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу від 12 лютого 2015 року, якою змінив оскаржувані судові рішення і виключив з них висновок судів про пропуск заявником 10-ти денного строку, з огляду на те, що згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України право звернення працівника до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати не обмежується будь-яким строком.

В рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і 9-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати та всіх її складових без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

З урахуванням наведеного, зазначив ВАСУ, є підстави вважати, що в даній правовій ситуації необхідно виходити з того, що на подачу заяви з вимогою про стягнення середньої заробітної плати за час затримки поновлення на службі не поширюються будь-які строки.

З огляду на те, що заява ОСОБА_3 відповідно до судового рішення йому повернута у зв"язку з невідповідністю вимогам ч.9 чт.267 КАС України, Головне управління Міндоходів у Житомирській області 30 червня 2015 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про поворот виконання судового рішення і стягнення з ОСОБА_3 з урахуванням 8400грн. повернутих коштів, - 97 758,75 грн.(т.2 а.с.131).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року в задоволенні заяви Головного управління Міндоходів у Житомирській області про поворот виконання рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Міндоходів у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову, якою заяву про поворот виконання рішення задовольнити та встановити спосіб здійснення повороту виконання.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про поворот виконання рішення, неправильно застосував норми матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для повороту виконання рішення, враховуючи положення ст. 266 КАС України, відсутні.

Такі висновки судді суду першої інстанції є правильними з огляду на наступне.

У відповідності з частинами 1-3 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення, він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

У випадках, встановлених частиною першою цієї статті суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

За приписами статті 266 цього Кодексу поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Аналогічна правова позиція міститься й у положеннях статті 239 Кодексу законів про працю України щодо обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах.

Із зазначених положень чинного законодавства випливає, що інститут повороту виконання судових рішень існує задля захисту прав боржника щодо неправомірності стягнення боргу на користь стягувача після остаточного судового рішення у спорі, який виник між ними.

Як зазначив, в своєму рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

При цьому, вказаний правовий інститут містить певні обмеження, зокрема що випливають із трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, спір сторін за своєю суттю випливає із трудових відносин, оскільки стосується виплати середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі.

Отже, за приписами ст.266 КАС України, поворот виконання постанови допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Між тим, апеляційний суд зазначає, що судові рішення були скасовані судом касаційної інстанції не з підстав повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів, а з підстав порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, тому поворот виконання рішення не може бути здійснено, оскільки позивач (стягувач) діяв добросовісно, а судове рішення, що було виконане, стало результатом помилки судів у застосуванні норм права.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги характер платежів, з приводу яких виник спір та які фактично виплачені позивачу, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність поданої заяви про поворот виконання судового рішення, та правильність судового рішення щодо залишення поданої заяви без задоволення.

Також, колегія суддів наголошує, що не може бути підставою для повороту виконання судового рішення неповне з'ясування судом обставин справи чи невідповідність його висновків дійсним обставинам справи.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що судом першої інстанції підставно прийнято рішення про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст.ст.265, 266 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, судова ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків останньої, а тому підстави для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "13" липня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "01" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство доходів та зборів України Львівська площа,8,м.Київ,04655 Головне управління Міндоходів у Житомирській області вул. Войкова,7,м.Житомир,10003

4-третій особі: - ,