Ухвала суду № 49655031, 01.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р.Справа № 816/1105/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 816/1105/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово- будівельне підприємство "Будкон", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006342202/2563 від 20 листопада 2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі №816/1105/15-а в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі №816/1105/15-а позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 2568/16-03-22-02-12/37528591 від 04.11.2014, в якому зроблені висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4., п. 201.6. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26 516 грн, в тому числі за липень 2014 року - 26 516 грн.

Підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 26 516 грн. слугував встановлений перевіркою факт завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ "БА "Столиця" за липень 2014 року.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

02.06.2014 між позивачем та ТОВ "БА "Столиця" укладено договір купівлі - продажу № 74, відповідно до умов якого ТОВ "БА "Столиця" (продавець) зобов'язується передати у власність позивача (покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити бітум нафтовий, гран відсів та інші будівельні матеріали.

На підтвердження виконання договору ТОВ "БА "Столиця" виписано видаткові накладні:

- від 02.07.2014 № 0702/01 щодо поставки бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 в кількості 4,79 т, гранвідсіву фр. 0,5 в кількості 35 т на загальну суму 41 219,34 грн, в тому числі ПДВ - 6869,89 грн. ;

- від 03.07.2014 № 0703/01 щодо поставки бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 в кількості 6,35 т на загальну суму 51 117,48 грн, в тому числі ПДВ - 8519,58 грн. ;

- від 04.07.2014 № 0704/01 щодо поставки гранвідсіву фр. 0,5 в кількості 35 т та фр. 0-20 в кількості 105 т на загальну суму 10 639,44 грн, в тому числі ПДВ - 1773,24 грн .

Також ТОВ "БА "Столиця" видано податкові накладні від 02.07.2014 № 42, від 03.07.2014 № 43, від 04.07.2014 № 44 на загальну суму 102 976,3 грн, в тому числі ПДВ - 17 162,71 грн .

Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними за формою № 1-ТН: № 02/07/1, 02/07/2, 02/07/3 від 02.07.2014, № 04/07/01, 04/07/02, 04/07/03, 04/07/4, 04/07/05, 04/07/06, 04/07/07, 04/07/08, 04/07/09, 04/07/10, 04/07/11, 04/07/12 від 04.07.2014 щодо перевезення гранвідсіву фр. 0,5 та фр. 0-20 /т.1 а.с. 125 - 139/ та товарно-транспортними накладними за формою № 1-ТТН (нафтопродукт): № 02/07/4 від 02.07.2014, № 03/07/1 від 03.07.2014 щодо перевезення бітуму дорожнього .

У бухгалтерському обліку отримання товару позивачем відображено на рахунку № 201, про що свідчать оборотно-сальдові відомості /т.1 а.с. 122 - 124/.

Відповідно до бухгалтерської довідки товар використовувався для виготовлення асфальтобетону, який в подальшому використано при ремонті доріг заводу ПАТ "КВБЗ", а також для реалізації ТОВ "Кобеляцький буд сервіс" та ПП "Креміньоптторг" , на підтвердження чого приєднані до матеріалів справи договори купівлі-продажу з ТОВ "Кобеляцький буд сервіс" та ПП "Креміньоптторг" , видаткові накладні.

Договором № 74 від 02.06.2014 передбачалася поставка товару - бітуму нафтового, гран відсіву та інших будівельних матеріалів без визначення кількості та характеристики товару. Додатки до договору або специфікації із зазначенням асортименту та кількості товару, який підлягав поставці, не складалися.

Згідно із пунктом 2.1. Договору кількість товару, який належить передати, визначається згідно заявки Покупця, яку він направляє не пізніше ніж за 15 днів до дати відповідної передачі.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії заявок на відпуск товарів /т. 1 а.с. 186 - 188/, однак доказів їх направлення контрагенту ТОВ "БА "Столиця" не надано, при цьому у заявках відсутня адреса ТОВ "БА "Столиця".

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару проводиться транспортом Продавця.

Слід зазначити, що ТОВ "Будівельний альянс "Столиця" на дату укладення договору мало місцезнаходження: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8-А , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Відповідно до частини 4, 5 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

При цьому згідно статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У товарно-транспортних накладних щодо перевезення гран відсіву від ТОВ "БА "Столиця" до позивача пункт навантаження товару зазначено як м. Кременчук, без зазначення конкретної адреси, хоча у графі пункт розвантаження місцезнаходження вказано повністю - м. Кременчук, вул. Свіштовська,1.

Отже із наявних документів неможливо визначити місце, де навантажувався товар, при цьому враховуючи те, що місцезнаходженням постачальника є м. Київ, вул. Старонаводницька, 8А, і докази наявності у нього складських приміщень у м. Кременчуці або інших місць зберігання гран відсіву масою 175 тон, відсутні.

Стосовно товарно-транспортних накладних на перевезення бітуму.

Слід зазначити, що складення вказаних товарно-транспортних накладних регламентується Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Відповідно до пункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно із пунктом 5.4.2 Інструкції маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Розділом 7.5 Інструкції встановлюється порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

В силу приписів пункту 7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Проте у товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТТН (нафтопродукт): № 02/07/4 від 02.07.2014, № 03/07/1 від 03.07.2014 щодо перевезення бітуму дорожнього /т. 1 а.с. 140 - 141/ відсутні дані про номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, об'єм, густину, температуру нафтопродукту, а також час виїзду автоцистерни з підприємства. Крім того, у зазначених товарно-транспортних накладних пункт навантаження товару зазначено як м. Кременчук, без зазначення конкретної адреси, що унеможливлює визначити місце, де навантажувався товар. Докази на підтвердження наявності у ТОВ "БА "Столиця" технічних можливостей відпуску 11,140 т бітуму у м. Кременчуці відсутні. За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вказані ТТН не можуть бути належними доказами фактичного перевезення нафтопродуктів.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні, виписані з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродукт підприємствах і організаціях України, які не містять обов'язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів, не є належними доказами в підтвердження транспортування та фактичного отримання позивачем нафтопродуктів

Крім цього документи щодо поставки товару не містять паспорта на відповідну партію бітуму, де визначаються основні характеристики нафтопродукту.

З огляду на відсутність паспорта на бітум, визначених характеристик нафтопродукту у ТТН, фактично позивач не мав можливості перевірити нафтопродукт під час його прийняття згідно пункту 5.4.1. Інструкції. Позивачем не надано доказів наявності власних технічних можливостей для перевірки ваги, температури, густини отриманого нафтопродукту.

Позивач зазначив, що гран відсів та бітум від ТОВ "БА "Столиця" отримано за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 1, при цьому бітум одразу завантажено у резервуари, які є складовою частиною асфальтної установки, що орендується позивачем, а гран відсів розміщено на відкритій території біля асфальтної установки.

Але факт отримання та зберігання отриманого товару документально не підтверджено.

Згідно з договором найму (оренди) № 18 від 03.02.2014, укладеним між ТОВ будівельна фірма "Центр ЛТД" (орендодавець) та позивачем (орендар), орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування частину обладнання асфальтного вузла, що належить орендодавцю на праві власності та розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 1 /т. 1 а.с. 161 - 163/.

Предмет оренди аналогічно визначено і в акті приймання-передачі майна за договором оренди від 03.02.2014 /т. 1 а.с. 164/.

У бухгалтерському обліку позивача по рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" також обліковано "частину обладнання асфальтного вузла" /т. 2 а.с. 47/.

З наведених документів неможливо визначити, яку частину обладнання орендовано позивачем, чи входять до цієї частини резервуари для отримання та зберігання бітуму, якої місткості зазначені резервуари.

Тому твердження позивача про можливість фактичного отримання ним і зберігання 11, 140 т бітуму дорожнього документально не підтверджено.

Не надано позивачем також доказів наявності у нього в оренді (суборенді) земельної ділянки, на якій могли б розміститися 175 тон гран відсіву.

Таким чином документи, якими оформлено господарську операцію позивача із ТОВ "БА "Столиця" щодо поставки товару, не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, не підтверджують фактичне отримання товару позивачем від ТОВ "БА "Столиця", а відтак і реальність проведених операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування, а тому не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що підприємство, яке виробляє бітум, розташовано у м. Кременчуці. Але пояснень щодо економічної доцільності укладання договору на постачання бітуму, виробленого у м. Кременчуці, з підприємством, що розташовано за юридичною адресою у м. Києві, не надав.

02.06.2014 позивачем (замовник) укладено з ТОВ "БА "Столиця" (підрядник) договір на виконання підрядних робіт № 73, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт по ремонту обладнання ЦВО, ямковому ремонту доріг, а також інших робіт, які доручає замовник /т. 1 а.с. 59 - 62/.

Відповідно до пункту 4.2. Договору підрядник частково виконує роботи з своїх матеріалів за цінами, погодженими з замовником.

Приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання форми КБ-2 та довідки КБ-3 (пункту 5.1. Договору).

На підтвердження виконання робіт сторонами договору підписано акт № 0730/01 від 30.07.2014 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року, найменування об'єкта та її адреса: "Улаштування асфальтового покриття" , акт № 0729/05 від 29.07.2014 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, найменування будівництва та його адреса "Ремонт доріг завода ПАТ "КВБЗ" .

Позивач зазначає, що ТОВ "БА "Столиця" залучався позивачем фактично як субпідрядник з метою виконання будівельних робіт на підставі договору позивача з ПАТ "КВБЗ" від 01.07.2014 №2914/082006/з та договору позивача з ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" від 01.07.2014 № 49, в яких позивач виступав підрядником.

Позивач вважає, що акт № 0730/01 від 30.07.2014 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року відповідає акту приймання виконаних підрядних робіт № 69 від 30.07.2014, підписаному позивачем та ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж", а акт № 0729/05 від 29.07.2014 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року відповідає акту № 14-02-1-1-1 від 29.07.2014 приймання виконаних будівельних робіт , підписаному позивачем з ПАТ "КВБЗ" .

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином первинні документи повинні забезпечувати можливість встановити зміст та обсяг господарської операції, ідентифікувати осіб, які брали участь у їх здійсненні.

В даному випадку акт № 0730/01 від 30.07.2014 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року, підписаний позивачем і ТОВ "БА "Столиця", не містить об'єкта будівництва та його адреси, що унеможливлює встановити фактичне місце виконання робіт.

Стосовно акту № 0729/05 від 29.07.2014 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, складеного позивачем і ТОВ "БА "Столиця", щодо об'єкта "Ремонт доріг завода ПАТ "КВБЗ", то відповідно до письмової інформації ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" від 17.06.2015 № 49юр, наданої на запит суду першої інстанції , допуски на територію заводу співробітникам ТОВ "БА "Столиця" у липні 2014 року не надавалися, допуски надавалися працівникам і техніці ТОВ ВТБП "Будкон" з метою виконання асфальтобетонних робіт на території ПАТ "КВБЗ" згідно відповідних заявок.

Із заявок ТОВ ВТБП "Будкон", приєднаних до матеріалів справи ПАТ "КВБЗ", вбачається, що ТОВ ВТБП "Будкон" просило надати дозвіл на видачу тимчасових пропусків з 10 липня 2014 року по 30 грудня 2014 року працівникам власного підприємства та власних автомобілів /т. 1 а.с. 250 - 251/, про залучення працівників і техніки субпідрядної організації ТОВ "БА "Столиця" позивач ПАТ "КВБЗ" не повідомляв.

Особи, наведені у заявці ТОВ ВТБП "Будкон" для видачі пропусків, не є працівниками ТОВ "БА "Столиця" згідно наявної у справі податкової інформації /т. 2 а.с. 18 -19/.

Позивач зазначає, що будівельні роботи виконувалися працівниками ТОВ "БА "Столиця" із матеріалів позивача, однак документів, які б свідчили про передачу матеріалів ТОВ "БА Столиця" для виконання робіт не надано. Долучені позивачем до справи копії накладних на внутрішнє переміщення асфальтобетону свідчать про отримання матеріалів тільки ПАТ "КВБЗ" /т. 1 а.с. 226 -230/, накладні на переміщення матеріалів до ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" взагалі відсутні.

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 69 від 30.07.2014, підписаний позивачем та ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" /т.1 а.с. 81 - 84/ та акт № 14-02-1-1-1 від 29.07.2014 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний позивачем з ПАТ "КВБЗ" /т. 1 а.с. 105 -111/ не містять будь-яких відомостей про залучення до виконання робіт субпідрядної організації.

Згідно штатно-посадової розстановки на 01.07.2014 /т. 1 а.с. 158 - 159/ ТОВ ВТБП "Будкон" мав власних працівників робітничих спеціальностей, необхідність залучення додаткових працівників позивачем в ході розгляду справи не обґрунтовано і доказами не підтверджено.

Слід зазначити, що згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 № 2528/26-55-22-08/39178652 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Столиця" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 /т.1 а.с. 33 - 35/ ТОВ "БА "Столиця" за зареєстрованим місцезнаходженням не перебуває, в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "БА "Столиця" до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Виходячи з наведеного, зроблено висновок, що ТОВ "БА "Столиця" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже оскільки документи, якими оформлено господарські операції позивача із ТОВ "БА "Столиця" не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, не підтверджують фактичне отримання товару та підрядних робіт позивачем від ТОВ "БА "Столиця", враховуючи зміст податкової інформації відносно ТОВ "БА "Столиця", реальність вказаних господарських операцій не підтверджена, а відтак позивач не мав права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених документів та сплати грошових коштів.

Висновок відповідача про неправомірність включення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "БА "Столиця" до складу податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість на суму 26 516 грн. за липень 2014 року є обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки дані перевірки позивача свідчили про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 26 516 грн., податковим органом правомірно визначено позивачу у податковому повідомленні-рішенні № 0006342202/2563 від 20 листопада 2014 року суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 26 516 грн.

Згідно із пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на те, що відповідачем повторно протягом 1095 днів (після прийняття податкового повідомлення-рішення № 0005212201/2001 від 17.10.2014 /т. 1 а.с. 40/) визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ, правомірним є застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання - 13 258 грн ( 26 516 грн х 50 %).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 816/1105/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2015 р.