Ухвала суду № 49654920, 03.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 р.Справа № 552/3295/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2015р. по справі № 552/3295/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію,-

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтава (далі по тексту - УПФУ Київського району в м. Полтава, відповідач), в якому просив суд визнати дії УПФУ Київського району в м. Полтава протиправними; зобов'язати відповідача призначити позивачу, ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15.12.2014 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2015р. по справі № 552/3295/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві від 18 лютого 2015 року № 18 про відмову ОСОБА_1 з призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення, з 15 грудня 2014 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2015р. по справі № 552/3295/15-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що за відсутності первинних документів, що підтверджують період участі, населений пункт чи об'єкт, де позивачем проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, необхідних для призначення позивачеві пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідач правомірно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, 1964 року народження, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 15 травня 1986 року по 12 червня 1986 року в складі військової частини № 39289.

15 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Для призначення пенсії за віком зі зниженням віку відповідно до Закону № 796-ХІІ гр. ОСОБА_1 надані наступні документи для підтвердження періоду роботи в зоні відчуження:

- посвідчення другої категорії від 16.08.1999 р. НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- військовий квиток НОМЕР_2;

- довідка від 23.09.1993 р. № 217 військової частини А-0139 про участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 15.05.1986 р. по 12.06.1986 р. в складі військової частини 39289;

- довідка від 17.11.1993 р. № 4/487. Київського районного військового комісаріату про проходження строкової військової служби та участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві № 18 від 18 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували період роботи в «зоні відчуження».

Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про його оскарження, визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на дострокове призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки ним надано достатньо доказів для підтвердження факту перебування його в зоні відчуження по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за певний період та призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менш, ніж 5 календарних днів, - передбачено зменшення віку на 10 років.

Зі змісту ст. 55 Закону N 796-XII випливає, що пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Зазначеній категорії осіб згідно зі ст. 65 Закону N 796-XII за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Такі посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими зазначеним Законом.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом N 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Вищенаведений висновок колегії суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.11.2006 року.

Слід відмітити, що у відповідності до ст.9 Закону N 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році підтверджена наявною в матеріалах справи копією посвідчення другої категорії від 16.08.1999 р. НОМЕР_1 (а.с.4), яка, що не заперечується відповідачем по справі, надавалась позивачем при зверненні до УПФУ Київського району в м. Полтаві за призначенням пенсії.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали в зоні відчуження з 01 липня по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів, надається право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Слід відмітити, що правомірність видачі позивачеві посвідчення відповідачем по справі не оспорюється, воно видано відповідним уповноваженим органом виконавчої влади і є дійсним.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1) встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 р. N 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, як вбачається з п. 7 Порядку № 22-1, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 N 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Матеріалами справи підтверджено, що заявником до УПФУ Київського району в м. Полтава для призначення пенсії надавались разом з заявою довідка від 23.09.1993 р. № 217 військової частини А-0139 про участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 15.05.1986 р. по 12.06.1986 р. в складі військової частини 39289, якою підтверджено, що в період з 15.05.1986 року по 12.06.1986 року позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини 39289, та відпрацював в м.Чорнобиль в зоні відчуження в травні, червні 1986 року відповідно 17 та 12 днів (підстава : наказ командира військової частини 39289 про відрядження від 15.05.1986 року № 105).

Тобто, у вищенаведеній довідці було зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою позивачем проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що спростовує твердження відповідача про відсутність первинних документів, що підтверджують період участі, населений пункт чи об'єкт, де заявником проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини 39289 з 15.05.1986 року по 12.06.1986 року підтверджено довідкою від 17.11.1993 р. № 4/487 Київського районного військового комісаріату про проходження строкової військової служби та участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, наданої до відповідача при зверненні за призначенням пенсії.

Посилання відповідача, як на підставу для прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, на невідображення в наказах командира в/ч 39289 за вищевказаний період відрядження ОСОБА_1 для участі в ліквідації аварії на ЧАЕС не свідчить про відсутність первинних документів, що підтверджують період участі, населений пункт чи об'єкт, де заявником проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки не спростовує правомірності видачі вищевказаних довідок, та не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу.

Крім того, відповідачем не було надано до суду документів, на які посилався в своєму рішенні від 18.02.2015 року № 18 відповідач, що унеможливлює перевірку таких відомостей судом на належність та допустимість у відповідності до ст.69 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що участь позивача в період з 15.05.1986 року по 12.06.1986 року в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджено документально, у зв'язку з чим позивач має право на призначення державної пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, встановленого для отримання державних пенсій, відповідно до положень ч.1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах належним чином не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного органу або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Частиною 1 ст. 45 зазначеного Закону визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була подана до УПФУ Київського району в м. Полтава 15.12.2014 року, вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію з цієї дати підлягає задоволенню.

При цьому, з урахуванням приписів частини 2 статті 11 КАС України суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим вихід судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови за межі позовних вимог, оскільки рішення про відмову гр.ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували період роботи в «зоні відчуження» від 18.02.2015 року № 18 є неправомірним та, як встановлено положеннями ч.2 ст. 162 КАС України, за наявності підстав, підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2015р. по справі № 552/3295/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Калитка О.М.