Ухвала суду № 49654886, 03.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 р.Справа № 820/3566/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі № 820/3566/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-буд"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-буд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральних перевірок в частині порушення порядку складання Актів від 07.02.2013року № 729-15.1-07/32440522, від 11.03.2013 року № 1480-15.1-07/32440522, від 23.04.2013року № 2268-15.1-07/32440522 та № 2775-15.1-07/32440522 від 03.06.2013 року, що потягнуло безпідставне застосування штрафних санкцій та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013року № 0000211501, від 18.03.2013року № 0001721501, від 08.05.2013року № 0003261501 та від 13.06.2013року № 0004091501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000211501 від 22.02.2013 року, яким нараховані штрафні санкції по податку на прибуток підприємств на загальну суму 2037, 80грн., № 0001721501 від 18.03.2013 року, яким нараховані штрафні санкції по податку на прибуток підприємств на загальну суму 1355, 33грн., № 0003261501 від 08.05.2013 року, яким нараховані штрафні санкції по податку на прибуток підприємств на загальну суму 917, 27грн. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 03.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в якості платника податків у Основ`янській ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Основ`янською ОДПІ проведено камеральні перевірки податкової звітності з податку на прибуток.

Результати перевірок оформлені актами від 11.03.2013 року № 1480-15.1-07/32440544, від 07.02.2013 року № 729-15.1-07/32440544, від 03.06.2013 року 3 2775-15.1-07/32440544, від 23.04.2013 року № 2268-15.1-07/32440544.

У висновках вказаних актів перевірок контролюючим органом відображено порушення ДП "Техно-Буд" приписів: п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі вищезазначених актів перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001721501 від 18.03.2013 року, № 0000211501 від 22.02.2013 року, № 0004091501 від 13.06.2013 року та № 0003261501 від 08.05.2013 року відповідно.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в актах судження контролюючого органу про порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань.

Позивач, не погоджуючись із підставами для проведення камеральних перевірок та вказаними податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу дій щодо проведення спірних перевірок та прийняття за їх наслідками податкових повідомлень-рішщень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача при проведенні камеральних перевірок в частині порушення порядку складання Актів від 07.02.2013року № 729-15.1-07/32440522, від 11.03.2013року № 1480-15.1-07/32440522, від 23.04.2013року № 2268-15.1-07/32440522 та № 2775-15.1-07/32440522 від 03.06.2013року, посилаючись на те, що проведення контролюючим органом камеральних перевірок та складання за їх наслідком актів перевірки із зазначенням виявлених порушень валютного, податкового та іншого законодавства узгоджується з приписами ст.86 Податкового кодексу України, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як платника податків (зборів), не порушує.

В цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржена, а отже суд апеляційної інстанції за правилами ч. 1 ст. 195 КАС України, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, не надає оцінку даним правовідносинам, оскільки такі вимоги сторонами у справі не заявлені, а отже не є спірними.

З приводу позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013року № 0000211501, від 18.03.2013року № 0001721501, від 08.05.2013року № 0003261501, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. (п. 33.3 ст.33 ПК України).

У відповідності до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Відповідальність за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання передбачена п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Сума з податку на прибуток відповідно до приписів ст. 57 ПК України вважається узгодженою сумою податкових зобов'язань.

Отже, Податковим кодексом України передбачено відповідальність саме за затримку сплати податкового зобов'язання, тобто не перерахування коштів до Державного бюджету України з відповідного податку у строк, встановлений Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДП "Техно-Буд" самостійно подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року від 07.05.2012 року № 9024572284 на суму 13308 та за три квартали 2012 року від 21.10.2012 року № 9066899536 на суму 10189, 00грн.

Відповідно до даних актів камеральної перевірки від 07.02.2013 року № 729-15.1-07/3244054, від 11.03.2013 року № 1480-15.1-07/3244054 та від 23.04.2013 року № 2268/15.1-07/32440522 контролюючим органом зафіксовано факт порушення платником податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань з податкових декларації з 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на підтвердження належного виконання своїх грошових зобов'язань за 1 квартал 2012 року та 1 півріччя 2012 року залучено до суду платіжне доручення № 129 від 07.05.2012 року на суму 13308, 00грн., в якому в графі "призначення платежу" зазначено: податок на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року" (а.с. 105) та платіжне доручення № 155 від 09.08.2012 року на суму 8239, 00 грн., в якому в графі "призначення платежу" зазначено: податок на прибуток приватних підприємств за 1 півріччя 2012 року.

Проте, ПАТ "АКБ "БАЗИС" не виконано вищезазначені доручення позивача та сума податкового зобов'язання не була перерахована до бюджету, що підтверджується листом вищезазначеної банківської установи від 01.07.2015 року № 01/497.

У вказаному листі ПАТ "АКБ "БАЗИС" зазначив, що платіжне доручення ДП "Техно-Буд" № 129 від 07.05.2012 року на суму 13308,00грн. та № 155 від 09.08.2012 року були повернуті банком підприємству без виконання вказаних розрахункових рахунків, з огляду на те, що 23.04.2012 року Постановою Правління Національного банку України від 20.04.2012 року № 168 у ПАТ "АКБ "БАЗИС" призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців з 23.04.2012 року до 23.10.2012 року та ввдено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Водночас, 23.08.2012 року Постановою Правління Національного банку України № 357"Про відкликання банківської ліцензії" та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012 року відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ "АКБ "БАЗИС". Таким чином, банківською установою повідомлено, що банківська діяльність ПАТ "АКБ 2БАЗИС" була завершена і розрахункові операції не проводились.

Колегія суддів звертає увагу, що ДП "Техно-Буд", зважаючи на необхідність виконання своїх податкових зобов'язань, додатково звернувся до іншої банківської установи, а саме АТ "Райффайзен Банк Аваль", з метою повторної сплати податкових зобов'язань, що підтверджується платіжними дорученнями № 47 від 19.02.2013 року на суму 5766, 74грн., № 55 від 22.02.2013 року на суму 1000, 00грн., № 92 від 27.03.2013 року на суму 2823, 26 грн., № 127 від 15.04.2013 року на суму 1000, 00грн., № 134 від 17.04.2015 року на суму 1000, 00грн., № 156 від 26.04.2013 року на суму 2400, 00грн. та виписками по рахунку ДП "Техно-Буд" № 26006367046 з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Додатково колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п. 1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно із ст. 21 цього Закону, ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Відповідно до п.22.1 та п.22.6 статті 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Крім того, аналіз змісту Податкового кодексу України також дає підстави для висновку про те, що виконання платником податків зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку за умови належного оформлення таких документів та наявності необхідної суми на розрахунковому рахунку платника.

Так, відповідно до положень п. 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 129.7 ст. 129 ПК України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто, з правового аналізу вищезазначених норм права слідує, що законодавцем визначальним у змісті вказаної норми є з'ясування факту з чиєї саме вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що датою сплати податкового зобов'язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, погашення (сплату) податкового зобов'язання (боргу) платником податків.

Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалах від 26.07.2012 по справі № К-4342/10, від 26.04.2012 по справі № К-49664/09-С, від 05.04.20912 по справі № К-54661/09, від 27.10.2011 по справі № К-35530/09.

Таким чином, за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " № 2346, з вини банку (крім випадків, передбачених п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу) такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених Податковим кодексом за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Також законодавством закріплено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Оскільки судом встановлено, що платіжні доручення по сплаті податку на прибуток підприємства були своєчасно подані позивачем банку для перерахування грошей до бюджету , але з вини банку зазначені платіжні доручення не були виконані, суд вважає позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 000211501 від 22.02.2013 року, № 0001721501 від 18.03.2013 року, № 0003261501 від 08.05.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0004091501 від 13.06.2013 року на суму 440, 19грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржена, а отже суд апеляційної інстанції за правилами ч. 1 ст. 195 КАС України, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, не надає оцінку даним правовідносинам, оскільки такі вимоги сторонами у справі не заявлені, а отже не є спірними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі № 820/3566/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2015 р.