Ухвала суду № 49654843, 31.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р.Справа № 816/1575/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі №816/1575/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17.11.2014 №0001952200.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне рішення контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі - Закон України №481/95-ВР). Разом з тим, оскільки постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 25.03.2015 року встановлена відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП, постанова адміністративної комісії Яресківської сільської ради Шишацького району Полтавської області від 07.10.2014 скасована, а провадження у справі закрито, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскарженого податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного від 25.06.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 до Державного бюджету України судові витрати в сумі 1644 грн. 30 коп.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 25.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення - рішення. Зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було доведено факту продажу пива неповнолітній особі, а суд послався на протокол про адміністративне правопорушення, дані якого не містять підтвердження факту реалізації пива саме неповнолітній ОСОБА_2 Крім того, відповідачем під час розгляду справи не було надано належних речових доказів (пляшки із під пива), а судом не допитані свідки, які були присутні при складанні протоколу.

Відповідач правом надання до суду письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились.

На адресу позивача зазначену в позовній заяві та апеляційній скарзі (АДРЕСА_1, 36087) направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, інформацію про процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі та судову повістку. У відповідності до запису співробітників поштового відділення, поштовий конверт було повернуто із зазначенням підстав - за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч.1. ст..41 та ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Миргородській ОДПІ.

26.09.2014 року працівниками Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області встановлено факт реалізації пляшки пива "Балтика" місткістю 0,5 л, продавцем ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення №128992 від 26.09.2014 року, в якому зазначено, що 26.09.2014 року близько 16 год 00 хв. громадянкою ОСОБА_1, власницею магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, продано пляшку алкогольного пива "Балтика" місткістю 0,5л, що є порушенням частини 2 статті 156 КУпАП.

На підставі протоколу засідання адміністративної комісії Яресківської сільської ради Шишацького району Полтавської області від 07.10.2014 року, за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи стосовно ОСОБА_1, до останньої застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

Зазначені матеріали надійшли до Миргородської ОДПІ від правоохоронного органу та на їх підставі було винесено податкове повідомлення - рішення №0001952200 від 17.11.2014 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час судового розгляду був підтверджений факт порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР, а саме реалізації позивачем неповнолітній особі алкогольного напою (пляшку пива "Балтика" місткістю 0,5 л), то прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Також, згідно п. 9 Постанови КМУ від 30.07.1996 р. № 854 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», закріплена аналогічна норма щодо заборони продажу алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до п.10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється.

Згідно п.11 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, також зазначено, що продавець в разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умови пред'явлення документа, що засвідчує його вік.

Зі змісту наявних у матеріалах справи письмових пояснень, які відбиралися в присутності практичного психолога ОСОБА_4 працівником Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області у неповнолітньої ОСОБА_3, слідує, що остання 26.09.2014 року близько 16 години здійснила придбання пляшки алкогольного пива "Балтика" місткістю 0,5 л за ціною 9,50 грн, після чого вийшла на вулицю, де зустріла працівників міліції, які запитали про те, скільки їй років та де взяла пиво. Неповнолітня ОСОБА_3 повідомила, що їй 14 років та вказала на магазин, в якому придбала пиво.

Також, згідно письмових пояснень, відібраних начальником штабу Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області капітаном міліції ОСОБА_5 безпосередньо у ОСОБА_1 26.09.2014 року з роз'ясненням їй статті 63 Конституції України, остання 26.09.2014 року знаходилася на своєму робочому місці у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2". Близько 16 год 00 хв до магазину увійшла дівчина та попросила продати їй пляшку пива "Балтика" місткістю 0,5 л. Будучи впевненою в тому, що вказаній дівчині більше 18 років, ОСОБА_1 здійснила продаж їй пляшки пива, після чого та вийшла з магазину. Через декілька хвилин до магазину зайшли працівники міліції та повідомили продавця про те, що дівчині, яка придбала пляшку алкогольного пива, немає 18 років, після чого склали відносно неї протокол про адміністративне порушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення №128992 від 26.09.2014 року ОСОБА_1 вину у вчиненому нею адміністративному правопорушенні, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП, визнано повністю, з посиланням на пригнічений стан, в якому перебувала у зв'язку з похоронами близького родича.

Колегія суддів критично оцінює посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що під час надання вказаних пояснень позивач знаходилась у пригніченому стані, оскільки більше ніж через тиждень, а саме, 07.10.2014 року, під час розгляду справи адміністративною комісією Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, позивач повторно пояснила, що дійсно не запитала в дівчини паспорт, бо виглядала вона значно старшою.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що факт продажу позивачем алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій прийнято з урахуванням матеріалів адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 які надійшли від Шишацького РВ УМВС України в Полтавській області.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України №481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів приймається органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі алкогольними напоями у межах їх компетенції, визначеної законами України.

За порушення частини 1 статті 15-3 Закону України №481/95-ВР, абзацом 9 частини 2 статті 17 цього ж Закону передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.03.2013 року, системний аналіз норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" дає підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років. Частиною четвертою статті 15-3 зазначеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що факт продажу позивачем алкогольних виробів неповнолітній особі знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Посилання заявника апеляційної скарги, як на підставу неправомірності застосування до позивача фінансових санкцій, на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 25.03.2015 року у справі №551/131/15-ц, якою скасовано постанову адміністративної комісії Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області від 07.10.2014 про накладення адміністративного стягнення та закрито провадження у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року №2379/12/13-12 щодо застосування статті 72 КАС України вказано, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Як вбачається із змісту постанови Шишацького районного суду Полтавської області від 25.03.2015 року, суд прийшов до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 з огляду на ряд порушень вимог КУпАП як на стадії складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, так і при розгляді справи адміністративною комісією. Проте, судовим рішенням не було спростовано факту продажу позивачем пива неповнолітній особі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що факт вчинення позивачем порушення підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Тавим чином, приймаючи до уваги, що факт продажу позивачем алкогольних виробів неповнолітній особі знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення ч. 1 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. по справі №816/1575/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі №816/1575/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2015 р.